Жила-была красивая, но удивительно глупая принцесса Ира, которая совершенно не соображала, где что можно говорить. К примеру, соберутся у папы с мамой во дворце гости, а глупая Ира тут как тут и говорит: - А правда, что вы все воры? - А кто тебе это сказал, доча? - ласково спрашивают гости. - А папа с мамой, - отвечает глупая Ира. И тут же начинается война в газетах, разрыв отношений, требования вернуть старые долги и так далее, а королевство мизерное, доходы небольшие, войска пятнадцать человек, причем четырнадцать из них генералы. Сами посудите, что делать в таких условиях? Король с королевой извинялись перед всеми лично за свою глупую дочь, говорили, что во младенчестве Иру уронила нянька, все в таком духе. Короче говоря, Иру перестали пускать к гостям, кормили ее с тех пор на кухне. Но там Ира тоже набиралась разнообразных вопросов и по-глупому спрашивала, например, у королевы-матери: - А правда, что у папы есть еще одна мама? - А кто тебе это сказал? - спрашивает ласково королева. А Ира отвечает: - Одна тетя на остановке трамвая. - А кто это тебя, интересно, водил на остановку трамвая? - спрашивает еще более ласково мать-королева. - Это не меня водили, - отвечает опять глупая Ира. - это наша кухарка туда ходила и видела. И дальше уже можно и не рассказывать, что повариху после долгого допроса выгоняли, а папу после долгого допроса прощали, потому что разводиться королям нельзя, дальше надо уже отказываться от трона, а этого делать тоже нельзя, поскольку впереди маячит как наследница трона все та же глупая Ира: не оставлять же народ на Иру и на четырнадцать генералов и одного полковника! Таким образом, Иру уже не пускали даже на кухню, и бедную глупую девочку переселили в пустую сторожку в самый конец парка, и Ира получала еду по королевской почте, и все вроде бы вздохнули спокойно
Проза Петрушевской продолжает её драматургию в тематическом плане и в использовании художественных приемов. Её произведения представляют собой своеобразную энциклопедию женской жизни от юности до старости: «Приключения Веры», «История Клариссы», «Дочь Ксени», «Страна», «Кто ответит?», «Мистика», «Гигиена» и многие другие. В 1990 году был написан цикл «Песни восточных славян», в 1992 — роман «Время ночь». Пишет сказки как для взрослых, так и для детей: «Жил-был будильник», «Ну, мама, ну!» —
Твори великого російського байкаря Івана Андрійовича Крилова знайомі нам з самого дитинства. Він писав чудові короткі розповіді повчального характеру - байки, в яких засуджував і висміював людські недоліки. Дійовими особами в байках виступають тварини, предмети, в яких виявляються людські якості. Байки Крилова стали широко відомі ще за його життя, але до цих пір користуються великою популярністю. Тому що теми, порушені їм, і створені ним алегоричні образи і зараз залишаються актуальними. У його байках втілюються народні ідеали працьовитості, благородства, чесності, безкорисливості, добра і справедливості. А. С. Пушкін знаходив у байках Крилова відмітні властивості російського народу: «веселе лукавство розуму, насмішкуватість і живописний б виражатися». Потрібно володіти справжнім талантом, щоб так яскраво і коротко, у двох рядках, як це робив Крилов, вміти показати цілий характер. Крилов писав так просто, дохідливо, що кожна людина легко запам'ятовує чудовий мова його байок, дізнається російський характер героїв. У своїх творах Крилов, відстоюючи ідеали добра і справедливості, безкорисливості й працьовитості, їдко висміює хитрість, лінь, дурість, впертість, боягузтво. Наприклад, в байках "Квартет", "Лебідь, Щука і Рак» він критикує відсутність елементарних умінь і злагоди, без яких не можна досягти хороших результатів. А «Вовк і Ягня» - зла сатира, в якій автор критикує аморальність, деспотизм і свавілля влади: «У сильного безсилий винен». Особливе місце у творчості Крилова займають байки, написані під час Вітчизняної війни 1812 року: «Кіт і Кухар», «Вовк на псарні», «Обоз», «Ворона і Курка". У них втілилися патріотичний дух народу, думки і почуття самого автора на годину грізних випробувань. У героях байки «Вовк на псарні» ми дізнаємося російський народ, що піднявся на війну з Наполеоном, самого Наполеона в образі Вовка і мудрого російського полководця Кутузова в образі Ловчен. Величезний успіх і популярність байок І. А. Крилова можна пояснити тим, що автор представив у своїх творах всю російську життя і оцінив її з точки зору простого народу. У своїх байках Крилов відгукувався на події сучасного йому життя, але вони не втрачають своєї актуальності, тому що справжні, поетично сильні слова і правдиві образи навічно стають надбанням народу. У мовних засобах, образах Крилов йде від фольклору, але при цьому завдяки точності, влучності, простоті багато рядки його байок увійшли в розмовну російську мову, стали прислів'ями та приказками, зажили своїм власним життям: «А Васька слухає та їсть», «А ви , друзі, як не сідайте, все в музиканти не годитесь »,« А скринька просто відкривалась »,« Недарма кажуть, що справа майстра боїться ». Байки І. А. Крилова не старіють. Вони і для нас, сучасних читачів, цікаві і корисні.
К примеру, соберутся у папы с мамой во дворце гости, а глупая Ира тут как тут и говорит:
- А правда, что вы все воры?
- А кто тебе это сказал, доча? - ласково спрашивают гости.
- А папа с мамой, - отвечает глупая Ира.
И тут же начинается война в газетах, разрыв отношений, требования вернуть старые долги и так далее, а королевство мизерное, доходы небольшие, войска пятнадцать человек, причем четырнадцать из них генералы. Сами посудите, что делать в таких условиях? Король с королевой извинялись перед всеми лично за свою глупую дочь, говорили, что во младенчестве Иру уронила нянька, все в таком духе.
Короче говоря, Иру перестали пускать к гостям, кормили ее с тех пор на кухне.
Но там Ира тоже набиралась разнообразных вопросов и по-глупому спрашивала, например, у королевы-матери:
- А правда, что у папы есть еще одна мама?
- А кто тебе это сказал? - спрашивает ласково королева.
А Ира отвечает:
- Одна тетя на остановке трамвая.
- А кто это тебя, интересно, водил на остановку трамвая? - спрашивает еще более ласково мать-королева.
- Это не меня водили, - отвечает опять глупая Ира. - это наша кухарка туда ходила и видела.
И дальше уже можно и не рассказывать, что повариху после долгого допроса выгоняли, а папу после долгого допроса прощали, потому что разводиться королям нельзя, дальше надо уже отказываться от трона, а этого делать тоже нельзя, поскольку впереди маячит как наследница трона все та же глупая Ира: не оставлять же народ на Иру и на четырнадцать генералов и одного полковника!
Таким образом, Иру уже не пускали даже на кухню, и бедную глупую девочку переселили в пустую сторожку в самый конец парка, и Ира получала еду по королевской почте, и все вроде бы вздохнули спокойно
Проза Петрушевской продолжает её драматургию в тематическом плане и в использовании художественных приемов. Её произведения представляют собой своеобразную энциклопедию женской жизни от юности до старости: «Приключения Веры», «История Клариссы», «Дочь Ксени», «Страна», «Кто ответит?», «Мистика», «Гигиена» и многие другие. В 1990 году был написан цикл «Песни восточных славян», в 1992 — роман «Время ночь». Пишет сказки как для взрослых, так и для детей: «Жил-был будильник», «Ну, мама, ну!» —
Байки Крилова стали широко відомі ще за його життя, але до цих пір користуються великою популярністю. Тому що теми, порушені їм, і створені ним алегоричні образи і зараз залишаються актуальними. У його байках втілюються народні ідеали працьовитості, благородства, чесності, безкорисливості, добра і справедливості.
А. С. Пушкін знаходив у байках Крилова відмітні властивості російського народу: «веселе лукавство розуму, насмішкуватість і живописний б виражатися».
Потрібно володіти справжнім талантом, щоб так яскраво і коротко, у двох рядках, як це робив Крилов, вміти показати цілий характер. Крилов писав так просто, дохідливо, що кожна людина легко запам'ятовує чудовий мова його байок, дізнається російський характер героїв. У своїх творах Крилов, відстоюючи ідеали добра і справедливості, безкорисливості й працьовитості, їдко висміює хитрість, лінь, дурість, впертість, боягузтво.
Наприклад, в байках "Квартет", "Лебідь, Щука і Рак» він критикує відсутність елементарних умінь і злагоди, без яких не можна досягти хороших результатів. А «Вовк і Ягня» - зла сатира, в якій автор критикує аморальність, деспотизм і свавілля влади: «У сильного безсилий винен».
Особливе місце у творчості Крилова займають байки, написані під час Вітчизняної війни 1812 року: «Кіт і Кухар», «Вовк на псарні», «Обоз», «Ворона і Курка". У них втілилися патріотичний дух народу, думки і почуття самого автора на годину грізних випробувань. У героях байки «Вовк на псарні» ми дізнаємося російський народ, що піднявся на війну з Наполеоном, самого Наполеона в образі Вовка і мудрого російського полководця Кутузова в образі Ловчен.
Величезний успіх і популярність байок І. А. Крилова можна пояснити тим, що автор представив у своїх творах всю російську життя і оцінив її з точки зору простого народу. У своїх байках Крилов відгукувався на події сучасного йому життя, але вони не втрачають своєї актуальності, тому що справжні, поетично сильні слова і правдиві образи навічно стають надбанням народу. У мовних засобах, образах Крилов йде від фольклору, але при цьому завдяки точності, влучності, простоті багато рядки його байок увійшли в розмовну російську мову, стали прислів'ями та приказками, зажили своїм власним життям: «А Васька слухає та їсть», «А ви , друзі, як не сідайте, все в музиканти не годитесь »,« А скринька просто відкривалась »,« Недарма кажуть, що справа майстра боїться ».
Байки І. А. Крилова не старіють. Вони і для нас, сучасних читачів, цікаві і корисні.