Действия происходят на бал-маскараде. В читальне сидели 5 человек, читали газеты и дремали. Как вдруг дверь отворилась и в комнату вошёл приземистый мужчина в маске, лакей с подносом, а за ним ещё две дамы. На подносе была бутылка ликера и три бутылки красного вина. Он пригласил "мамзелей" войти, сел за стол и скинул журналы. Читатели газет были возмущены поведением неизвестного. "Здесь читальня, а не буфет" - сказал один из интеллигентов. Но мужчина не хотел отступать. Долго продолжался спор между главным героем и интеллигентами, в читальне поднялся большой шум, все кричали. Из-за этого танцы прекратились и все присутствующие прильнули к читальне. Евстрат Спиридоныч, один из интеллигентов, созвал всех полицейских и сел писать протокол на мужчину в маске. Но тот лишь с иронией говорил: "теперь что же со мной, с бедным, будет? Бедная моя головушка! " И в один миг он снял маску, и в его лице все узнали миллионера Пятигорова. Интеллигенты не промолвив ни слова вышли на цыпочках за дверь. По клубу они ходили с виноватыми лицами, но в два часа проводили Пятигорова домой и сразу повеселели.
Для початку варто зауважити, що судити Тараса Бульбу, який жив у 17 столітті, за мірками теперішнього часу як мінімум некоректно. 17-те століття - це не 21-е.
Як відомо, основою повісті Миколи Васильовича Гоголя "Тарас Бульба" лягла історія козацького повстання 1637—1638 років, пригніченого гетьманом Миколою Потоцьким. Події, описані в повісті, відбуваються серед запорізьких козаків.
Запорізьке козацтво мав свій кодекс честі, та й до смерті вони ставилися не так, як ми зараз. Кожен козак розумів, що він може загинути у битві будь-який момент - це було само собою зрозумілим. Так само зрозуміло те, що всі козаки - майже брати: ніколи не знаєш, хто прикриватиме тобі спину в бою. Саме тому для козака зрада, зрада – непробачні.
Тарас Бульба не міг зробити інакше: ганьба зради падала на всю його родину. Не вбий він сина сам, Андрія вбив би будь-який із козаків, і не факт, що у зрадника смерть була б такою легкою, як від кулі. Просто вигнати його з сім'ї та Січі – не вихід, далеко він би не пішов. Тобто з погляду того часу Тарас мав рацію, більше того, він не мав іншого виходу.
Вибач, але якщо скористаюся перекладачем забанять.Сам переведи
Для початку варто зауважити, що судити Тараса Бульбу, який жив у 17 столітті, за мірками теперішнього часу як мінімум некоректно. 17-те століття - це не 21-е.
Як відомо, основою повісті Миколи Васильовича Гоголя "Тарас Бульба" лягла історія козацького повстання 1637—1638 років, пригніченого гетьманом Миколою Потоцьким. Події, описані в повісті, відбуваються серед запорізьких козаків.
Запорізьке козацтво мав свій кодекс честі, та й до смерті вони ставилися не так, як ми зараз. Кожен козак розумів, що він може загинути у битві будь-який момент - це було само собою зрозумілим. Так само зрозуміло те, що всі козаки - майже брати: ніколи не знаєш, хто прикриватиме тобі спину в бою. Саме тому для козака зрада, зрада – непробачні.
Тарас Бульба не міг зробити інакше: ганьба зради падала на всю його родину. Не вбий він сина сам, Андрія вбив би будь-який із козаків, і не факт, що у зрадника смерть була б такою легкою, як від кулі. Просто вигнати його з сім'ї та Січі – не вихід, далеко він би не пішов. Тобто з погляду того часу Тарас мав рацію, більше того, він не мав іншого виходу.
Вибач, але якщо скористаюся перекладачем забанять.Сам переведи