Нещодавно на уроці зарубіжної літератури ми вивчали твір В.Бикова «Альпійська балада». Мене відразу захопив сюжет повісті. Коли я дочитала до кінця, була вражена ще більше. Це трагічна історія людського життя під час другої світової війни. Я побачила справжню велич, силу і красу звичайних людей у страшні воєнні часи. Головний герой утікає з концтабору. «Звірі» вийшли на полювання, його переслідували пащі натренованих собак. Багато довелося пережити Іванові у його нелегкій дорозі на волю. Знайомство із Джулією. Зустріч з голодним божевільним і його загибель. Іван дуже хотів його врятувати, але не міг, бо інакше би усіх зловили. Совість не дозволяла кинути напризволяще Джулію, він ніс її, коли вона була знесилена і втратила віру на порятунок. Джулія перев’язувала рани, що боліли і дошкуляли йому. Почуття кохання, що спалахнуло у такий тривожний час, додало сили утікачам. Ми бачимо, що справжні люди є добрими, щирими і людяними навіть тоді, коли перебувають у нелюдських умовах. Наприкінці твору вражає самопожертва головного героя. Глибокий сніг ховає Джулію від ворогів. Іван загинув, але своїм вчинком врятував дівчину. На жаль, твір воєнної тематики перегукується з сьогоденням. На сході країни триває війна. Там також є герої: сміливі, сильні, готові до самопожертви. Вони здатні протистояти долі, готові до важких випробувань.
Молодой рыцарь Альбер собирается явиться на турнир и просит своего слугу Ивана показать шлем. Шлем пробит насквозь на поединке с рыцарем Делоржем. Надеть его невозможно. Слуга утешает Альбера тем, что тот отплатил Делоржу сполна, вышибив его из седла могучим ударом, от которого обидчик Альбера сутки лежал замертво и едва ли оправился до сих пор. Альбер говорит, что причиной его отваги и силы было бешенство по поводу повреждённого шлема. Вина геройства — скупость. Альбер сетует на бедность, на смущение, которое помешало ему снять шлем с поверженного противника, говорит о том, что ему нужно новое платье, что он один вынужден сидеть за герцогским столом в латах, тогда как другие рыцари щеголяют в атласе и бархате. Но денег на одежду и вооружение нет, а отец Альбера — старый барон — скряга. Нет денег и на покупку нового коня, а постоянный кредитор Альбера, еврей Соломон, по словам Ивана, отказывается впредь верить в долг без заклада. Но заложить рыцарю нечего. Ни на какие уговоры ростовщик не поддаётся, и даже довод о том, что отец Альбера стар, скоро умрёт и оставит сыну все своё огромное состояние, не убеждает заимодавца.
Головний герой утікає з концтабору. «Звірі» вийшли на полювання, його переслідували пащі натренованих собак. Багато довелося пережити Іванові у його нелегкій дорозі на волю. Знайомство із Джулією. Зустріч з голодним божевільним і його загибель. Іван дуже хотів його врятувати, але не міг, бо інакше би усіх зловили. Совість не дозволяла кинути напризволяще Джулію, він ніс її, коли вона була знесилена і втратила віру на порятунок. Джулія перев’язувала рани, що боліли і дошкуляли йому. Почуття кохання, що спалахнуло у такий тривожний час, додало сили утікачам. Ми бачимо, що справжні люди є добрими, щирими і людяними навіть тоді, коли перебувають у нелюдських умовах.
Наприкінці твору вражає самопожертва головного героя. Глибокий сніг ховає Джулію від ворогів. Іван загинув, але своїм вчинком врятував дівчину.
На жаль, твір воєнної тематики перегукується з сьогоденням. На сході країни триває війна. Там також є герої: сміливі, сильні, готові до самопожертви. Вони здатні протистояти долі, готові до важких випробувань.