Аналіз твору)«Дума про Марусю Богуславку» — твір, що належить до тематичної групи дум про турецьку неволю (XIV-XV ст., рання козацька доба).
Літературний рід: ліро-епос.
Жанр: дума.
Головне: дума розповідає про дівчину Марусю, яка потрапила в полон до загарбників, стала дружиною турецького пана, але, залишаючись вірною батьківщині, до багатьом козакам утекти з неволі.
Ідея: уславлення волелюбності козаків і сміливості Марусі; засудження жорстокого поводження з полоненими, висловлення співчуття їм.
Головні герої: Маруся, турецький пан (її чоловік), полонені козаки.
Значення в літературі: твір є яскравим прикладом народної думи. Образ головної героїні можна вважати символом героя-захисника рідної землі, а також символом людей, які залишили Україну, але мають з нею сильний духовний зв’язок.
Особливості: дума не має строф, складається з трьох частин: заспів («заплачка»), основна розповідь і закінчення («славословіє»).
Чому я маю прочитати цей твір: для допоповнення знань про життя українських бранців у турецькому полоні.
Додатково: дума не має конкретної історичної основи, але відомо чимало випадків, коли українки ставали дружинами турецьких вельмож, наприклад, дружина султана Сулеймана І, Роксолана.
Пимен прожил бурную жизнь, но теперь он «ведает блаженство», потому что осознал суетность жизни, оказавшись в монастыре.
Пимен пишет летопись, у него нет тщеславия, он пишет, не оценивая события, «не мудрствуя лукаво». Его труд останется безымянным, но цель старца - донести правду до потомков, которые должны знать и о добрых делах царей, и об их грехах и «темных деяниях».
Но Пимен имеет и свой взгляд на вещи: правление Бориса он считает страшным грехом.
Полной противоположностью Пимену является Григорий. Он молодой человек, его душа бунтует против того образа жизни, который он ведет, Григорий завидует бурной молодости Пимена.
Те сны, которые видит Григорий, он сам называет «бесовским мечтанием», то есть его искушают бесы, и он поддается искушению. Личность Бориса Годунова он оценивает совершено иначе: Григорий размышляет о могуществе Бориса и записи Пимена называет «ужасным доносом».
Так проявились характеры героев в сцене «Келья в Пудовом монастыре».
Аналіз твору)«Дума про Марусю Богуславку» — твір, що належить до тематичної групи дум про турецьку неволю (XIV-XV ст., рання козацька доба).
Літературний рід: ліро-епос.
Жанр: дума.
Головне: дума розповідає про дівчину Марусю, яка потрапила в полон до загарбників, стала дружиною турецького пана, але, залишаючись вірною батьківщині, до багатьом козакам утекти з неволі.
Ідея: уславлення волелюбності козаків і сміливості Марусі; засудження жорстокого поводження з полоненими, висловлення співчуття їм.
Головні герої: Маруся, турецький пан (її чоловік), полонені козаки.
Значення в літературі: твір є яскравим прикладом народної думи. Образ головної героїні можна вважати символом героя-захисника рідної землі, а також символом людей, які залишили Україну, але мають з нею сильний духовний зв’язок.
Особливості: дума не має строф, складається з трьох частин: заспів («заплачка»), основна розповідь і закінчення («славословіє»).
Чому я маю прочитати цей твір: для допоповнення знань про життя українських бранців у турецькому полоні.
Додатково: дума не має конкретної історичної основи, але відомо чимало випадків, коли українки ставали дружинами турецьких вельмож, наприклад, дружина султана Сулеймана І, Роксолана.
Пимен прожил бурную жизнь, но теперь он «ведает блаженство», потому что осознал суетность жизни, оказавшись в монастыре.
Пимен пишет летопись, у него нет тщеславия, он пишет, не оценивая события, «не мудрствуя лукаво». Его труд останется безымянным, но цель старца - донести правду до потомков, которые должны знать и о добрых делах царей, и об их грехах и «темных деяниях».
Но Пимен имеет и свой взгляд на вещи: правление Бориса он считает страшным грехом.
Полной противоположностью Пимену является Григорий. Он молодой человек, его душа бунтует против того образа жизни, который он ведет, Григорий завидует бурной молодости Пимена.
Те сны, которые видит Григорий, он сам называет «бесовским мечтанием», то есть его искушают бесы, и он поддается искушению. Личность Бориса Годунова он оценивает совершено иначе: Григорий размышляет о могуществе Бориса и записи Пимена называет «ужасным доносом».
Так проявились характеры героев в сцене «Келья в Пудовом монастыре».
Объяснение: