Тема стихотворения – Природа, красота и суровость зимней поры года.
В начале стихотворения зима сродни ласковой матери, баюкающей дитя у колыбели. Но тихую ласковую метелицу, стелющуюся шелковым ковром, сменяет злая вьюга, ударяющая по ставням, а воробышки игривые нахохлились от холода и прижались у окна, как сиротливые детки. На подобных антитезах строится все стихотворение.
В стихе «Поёт зима, аукает, мохнатый лес баюкает» много звуковых метафор: «стозвон сосняка» в сосновом бору в крепкий мороз, стук деревенских ставен от «бешеного рева» вьюги. Автор использует олицетворения: зима аукает, метелица стелется, вьюга злится; выразительные эпитеты: окно мерзлое, облака седые, весна ясная, пташки малые. Стихотворение Есенина – яркая зарисовка могущественной и суровой природы, устрашающей все живое. В концовке стихотворения – оптимистичная нота: “пташки нежные” видят во сне улыбку солнца и красавицу весну.
Жанр – елегіяТема «Добре вмирати тому…» — заклик до боротьби за свободу свого народу. Має форму двовірша: гекзаметр + пентаметр. Ідея – заклик до боротьби за свободу свого народу Головна думка – Краще вмерти за вітчизну, ніж бути втікачем, а потім жебракувати по світу. Головне для воїна – чесно загинути в бою за батьківщину, захищаючи її до останнього подиху, ніж вкрити себе безслав’ям боягуза) У вірші «Добре вмирати тому» Тіртея змальовані дві долі людини-воїна. Хоробрий воїн: може загинути, але ця смерть почесна, тому що вона заради батьківщини та своєї сім’ї. Воїн-зрадник: буде вигнаний з полісу, стане жебраком і буде поневірятися разом із своєю сім’єю, не знайде ані пошани, ані жалю, ані співчуття Автор поезії хоче довести, що почесніше бути хоробрим воїном і загинути у славі, за свою Батьківщину, аніж осоромитися самому і заплямувати, зробити удвічі нещаснішою свою сім’ю. Тіртей доводить що іншого виходу немає: якщо ти чесна людина, то повинен захищати свою батьківщину. Поет славить відважних, що полягли в перших лавах захисників рідної землі. Слова «добре вмирати тому» сповнені мужності, сміливості. Людина, яка їх написала, повинна бути готовою вмерти заради визволення вітчизни. Недарма ж є перекази, що його слово сильніше від зброї. Так, воно пробуджує відвагу, любов до рідного краю. епітети – хоробрі бійці, родючі ниви, матір мила, батько старий, дітки дрібні, жінка смутна, лихо та злидні тяжкі. Ці епітети, або слова-образи, яскравіше змальовують гірку долю боягузів. метафори: лихо та злидні гнатимуть скрізь втікача, горе й зневага за ним підуть усюди слідом, духом могутнім і мужнім ви груди свої загартуйте
Грустное
Объяснение:
Тема стихотворения – Природа, красота и суровость зимней поры года.
В начале стихотворения зима сродни ласковой матери, баюкающей дитя у колыбели. Но тихую ласковую метелицу, стелющуюся шелковым ковром, сменяет злая вьюга, ударяющая по ставням, а воробышки игривые нахохлились от холода и прижались у окна, как сиротливые детки. На подобных антитезах строится все стихотворение.
В стихе «Поёт зима, аукает, мохнатый лес баюкает» много звуковых метафор: «стозвон сосняка» в сосновом бору в крепкий мороз, стук деревенских ставен от «бешеного рева» вьюги. Автор использует олицетворения: зима аукает, метелица стелется, вьюга злится; выразительные эпитеты: окно мерзлое, облака седые, весна ясная, пташки малые. Стихотворение Есенина – яркая зарисовка могущественной и суровой природы, устрашающей все живое. В концовке стихотворения – оптимистичная нота: “пташки нежные” видят во сне улыбку солнца и красавицу весну.