Пьеса Фонвизина “Недоросль” написана в 1781 году. В ней показаны серьезные проблемы морали и нравственности русского дворянства того времени. Через образы недоросля Митрофанушки, госпожи Простаковой и помещика Скотинина он показал пороки, которые разъедали изнутри дворянское сословие. Это эгоизм, жадность и подлость, ограниченность, ненависть к просвещению и всему новому, желание властвовать над всеми. Отрицательным персонажам Фонвизин противопоставил образы благородных и свободных людей, таких как Правдин, Стародум, Софья и ее жених Милон.
В столкновениях этих двух групп происходит борьба хорошего с плохим: добра со злом, искренности с ложью, порядочности с наглостью и хамством. Два мира отличаются и целями в жизни их героев. Митрофан растет невеждой и недоучкой, его цель – жениться, но продолжать жить за счет матушки. Простакова стремится любым прибрать к своим рукам как можно больше чужого добра. Скотинину свиньи на его подворье гораздо важнее людей, его цель – выгодно жениться, увеличив свое богатство. Совершенно иные цели у положительных персонажей, устами которых Фонвизин выразил свои идеи: только образованные и воспитанные люди смогут изменить к лучшему Россию. Комедия написана колоритным, сочным языком. Образы героев подчеркивают говорящие фамилии. Она стала откликом на царский указ, по которому каждый дворянин должен получить образование, иначе ему будет запрещено жениться. Не знаю но по-мойму здесь всё самое не-обходимое и краткое но много...
І Біблія, і Коран є священними книгами: Біблія – у християн, Коран – у мусульман. Християнство і іслам вважаються світовими релігіями: вони поширені на всіх (крім Антарктиди) континентах серед різних народів.
І християнство, і іслам відносяться до авраамічних релігій, тобто до релігійної традиції, висхідної до патріарха древніх семітів – Аврааму, що жив близько чотирьох тисяч років тому. Недосвідченій людині здасться, що внаслідок цього священні книги згаданих релігій повинні мати багато спільного, проте так чи так це насправді? Розглянемо більш докладно, чим відрізняється Біблія від Корану.
Знайомство з християнством і іудаїзмом не могло не позначитися на світогляді засновника ісламу Мухаммеда. Коран визнає біблійних пророків, тільки називає їх арабізірованими іменами.
Так, Мойсей став Мусою, Ной – Нухом, Авраам – Ібрагімом.
Відмовляючи Ісуса у визнанні його сином Божим, мусульмани проте вважають його одним з найбільших пророків – наби. У мусульманській традиції його ім’я звучить як Іса ібн Марьям аль-Масих.
Суть Корану – декларація основних ідей і принципів ісламу. Він складається з 114 глав, які називаються сурами. Їх зміст різноманітний: опис реальних, а також вигаданих подій і виклад основ шаріату – мусульманського права. Розмір сур теж різноманітний: одні – це великі оповідання, інші ж складаються з кількох рядків. Перша сура – аль-Фатіха (Відкриваюча) – являє собою сім віршів (аятів) і є найпоширенішою молитвою, як «Отче наш» у християн.
Структура Біблії значно складніша.
Перша частина, Старий Завіт, – це легендарний опис створення світу і історії єврейського народу до відновлення Другого Єрусалимського Храму. Він складається з трьох частин – «П’ятикнижжя», «Пророки», «Письма». У Новому завіті, який є другою частиною Біблії, є кілька десятків писань, з яких чотири – життєписи Ісуса Христа в різних редакціях, а також послання апостолів різним історичним діячам тієї епохи і цілим народам і Діяння святих Апостолів. Завершує Новий Завіт знаменитий Апокаліпсис, або Одкровення Іоанна Богослова, що оповідає про прийдешній кінець світу.
Объяснение:
Пьеса Фонвизина “Недоросль” написана в 1781 году. В ней показаны серьезные проблемы морали и нравственности русского дворянства того времени. Через образы недоросля Митрофанушки, госпожи Простаковой и помещика Скотинина он показал пороки, которые разъедали изнутри дворянское сословие. Это эгоизм, жадность и подлость, ограниченность, ненависть к просвещению и всему новому, желание властвовать над всеми. Отрицательным персонажам Фонвизин противопоставил образы благородных и свободных людей, таких как Правдин, Стародум, Софья и ее жених Милон.
В столкновениях этих двух групп происходит борьба хорошего с плохим: добра со злом, искренности с ложью, порядочности с наглостью и хамством. Два мира отличаются и целями в жизни их героев. Митрофан растет невеждой и недоучкой, его цель – жениться, но продолжать жить за счет матушки. Простакова стремится любым прибрать к своим рукам как можно больше чужого добра. Скотинину свиньи на его подворье гораздо важнее людей, его цель – выгодно жениться, увеличив свое богатство. Совершенно иные цели у положительных персонажей, устами которых Фонвизин выразил свои идеи: только образованные и воспитанные люди смогут изменить к лучшему Россию. Комедия написана колоритным, сочным языком. Образы героев подчеркивают говорящие фамилии. Она стала откликом на царский указ, по которому каждый дворянин должен получить образование, иначе ему будет запрещено жениться. Не знаю но по-мойму здесь всё самое не-обходимое и краткое но много...
І Біблія, і Коран є священними книгами: Біблія – у християн, Коран – у мусульман. Християнство і іслам вважаються світовими релігіями: вони поширені на всіх (крім Антарктиди) континентах серед різних народів.
І християнство, і іслам відносяться до авраамічних релігій, тобто до релігійної традиції, висхідної до патріарха древніх семітів – Аврааму, що жив близько чотирьох тисяч років тому. Недосвідченій людині здасться, що внаслідок цього священні книги згаданих релігій повинні мати багато спільного, проте так чи так це насправді? Розглянемо більш докладно, чим відрізняється Біблія від Корану.
Знайомство з християнством і іудаїзмом не могло не позначитися на світогляді засновника ісламу Мухаммеда. Коран визнає біблійних пророків, тільки називає їх арабізірованими іменами.
Так, Мойсей став Мусою, Ной – Нухом, Авраам – Ібрагімом.
Відмовляючи Ісуса у визнанні його сином Божим, мусульмани проте вважають його одним з найбільших пророків – наби. У мусульманській традиції його ім’я звучить як Іса ібн Марьям аль-Масих.
Суть Корану – декларація основних ідей і принципів ісламу. Він складається з 114 глав, які називаються сурами. Їх зміст різноманітний: опис реальних, а також вигаданих подій і виклад основ шаріату – мусульманського права. Розмір сур теж різноманітний: одні – це великі оповідання, інші ж складаються з кількох рядків. Перша сура – аль-Фатіха (Відкриваюча) – являє собою сім віршів (аятів) і є найпоширенішою молитвою, як «Отче наш» у християн.
Структура Біблії значно складніша.
Перша частина, Старий Завіт, – це легендарний опис створення світу і історії єврейського народу до відновлення Другого Єрусалимського Храму. Він складається з трьох частин – «П’ятикнижжя», «Пророки», «Письма». У Новому завіті, який є другою частиною Біблії, є кілька десятків писань, з яких чотири – життєписи Ісуса Христа в різних редакціях, а також послання апостолів різним історичним діячам тієї епохи і цілим народам і Діяння святих Апостолів. Завершує Новий Завіт знаменитий Апокаліпсис, або Одкровення Іоанна Богослова, що оповідає про прийдешній кінець світу.