Приведите примеры средств художественной выразительности, с которых создается образ Матери Сырой Земли в русском обрядовом фольклоре, пословицах, песнях./
Этой фразой автор приглашает читателя задуматься о том, как в проходящей мимо женщине собака смогла «разглядеть» свою, как сердцем почувствовала в ней своего хозяина.
Усталая женщина не собиралась изначально как-то особенно проявлять жалость к брошенному, измученному животному. Об этом говорится в предложении 12: «Женщина случайно оглянулась, увидела собаку, сразу преданно завилявшую хвостом, но тут же пошла дальше». Однако она не смогла пройти мимо бездомной собаки её: «Женщина всё гладила собаку и что-то тихо и печально говорила так же печально вздрагивающей животине»- это написано в предложение 18. Ну почему же она это сделала? Просто она неравнодушный человек, в ней заложены очень важные качества, и конечно же сострадание и доброта. Собака конечно же почувствовала это.
Сколько людей мимо собаки, брезгливо отворачиваясь, делая вид, что не заметили? В предложении 4 нарисован портрет прохожего, каких тысячи ходят по нашим улицам мимо брошенных животных: «Но машинально заметившие её уже забывали о ней и равнодушно уходили или брезгливо отмахивались…» А ведь если сегодня таким людям оказалась безразлична судьба собаки, завтра они пройдут мимо беды ближнего, просто потому, что у них нет желания заниматься чужими проблемами, да ещё и оправдают это своей занятостью или, что ещё печальнее, чужими просчётами. Собака на своём веку, видимо, таких немало повидала, вот почему она равнодушна к ним, в них не найти опоры.
Человеку должно быть свойственно сострадание и желание прийти на Когда мы творим добро, жизнь вокруг становится ярче, вот почему приумножение добра всегда воздаётся сторицей.
Пісні як люди… У них свої долі, свій вік… Легендарній «Червоній руті» Володимира Івасюка у 2010-му виповнюється сорок років. Багато це чи мало для пісні? Здається, це мить, яка промайнула на наших очах. А водночас за чотири десятиліття ця Івасюкова композиція стала візитівкою української пісні ХХ століття… Її виконують найкращі співаки не тільки України, а й інших країн.
Написав пісню тоді ще самодіяльний 20-річний композитор, студент Чернівецького медичного інституту. Але чому саме така назва — «Червона рута»?
Відповідь на запитання дає головний зберігач фондів Чернівецького меморіального музею Володимира Івасюка Наталія Мороз.
«У 18-річному віці, вивчаючи коломийки, що їх зібрав в етнографічному збірнику і видав двотомником 1907 року у Львові відомий учений Володимир Гнатюк, майбутній композитор уперше надибав назву квітки — червона рута…
У рідкісному науковому виданні, подарованому з нагоди 50-річчя його батькові Михайлові Івасюку професором Чернівецького університету Олександром Волковим, у фольклорній мініатюрі, записаній у Карпатському селі Явчому, співалося: «Ой ходила, говорила гільтайова мати, Назбирала троєзілля мине чарувати, Назбирала троєзілля, чирвону рутоньку, Та хотіла счарувати мине сирітоньку».
Зацікавившись незвичною назвою (в іншій транскрипції — черлена рута), Володимир не зміг знайти підтвердження цьому природному феномену, адже рослина квітне жовтим цвітом…
І лише в 1969 році, перебуваючи разом із батьком у фольклорній експедиції в селі Розтоки Путильського району Чернівецької області, Володимир почув від місцевих селян-гуцулів легенду про таємничу квітку…
Дуже-дуже рідко вона дає червоний цвіт. Дівчині, якій пощастить знайти й зірвати ці чарівні пелюстки, випадає щастя і самій розцвісти як квітка і своєю вродою зачарувати вподобаного хлопця.
Як вважають дослідники, червона рута вважалася магічною квіткою ще за часів Стародавньої Греції.
А взагалі, вона веде свій природний родовід від біблійної неопалимої купини, неодноразово згадуваної на сторінках Святого Писання.
Під враженням від народної оповіді й народилися в Івасюка спочатку вірші, а потім і самобутня новаторська мелодія…
На той час його пісні вже виконував створений ним разом з однокурсниками естрадний ансамбль медичного інституту. Деякі твори Володимир показав Л.Дутківському — керівникові і засновникові першого в Україні вокально-інструментального ансамблю з ніжною назвою «Смерічка».
«Ми допомагали Володі аранжувати пісні, і він виконував їх разом з нами на танцювальних вечорах у Вижницькому районному Будинку культури, — згадує Левко Дутківський. — У серпні 1970 року під час нашого концерту в Чернівцях у Будинку культури медичного інституту він і награв мені на роялі дві свої нові пісні — «Водограй» і «Червона рута».
Вже при першому прослуховуванні пісні вразили своєю яскравою мелодійністю. Ми включили їх у репертуар і порадили Івасюкові запропонувати їх музичній редакції обласного телебачення»
Объяснение:
Этой фразой автор приглашает читателя задуматься о том, как в проходящей мимо женщине собака смогла «разглядеть» свою, как сердцем почувствовала в ней своего хозяина.
Усталая женщина не собиралась изначально как-то особенно проявлять жалость к брошенному, измученному животному. Об этом говорится в предложении 12: «Женщина случайно оглянулась, увидела собаку, сразу преданно завилявшую хвостом, но тут же пошла дальше». Однако она не смогла пройти мимо бездомной собаки её: «Женщина всё гладила собаку и что-то тихо и печально говорила так же печально вздрагивающей животине»- это написано в предложение 18. Ну почему же она это сделала? Просто она неравнодушный человек, в ней заложены очень важные качества, и конечно же сострадание и доброта. Собака конечно же почувствовала это.
Сколько людей мимо собаки, брезгливо отворачиваясь, делая вид, что не заметили? В предложении 4 нарисован портрет прохожего, каких тысячи ходят по нашим улицам мимо брошенных животных: «Но машинально заметившие её уже забывали о ней и равнодушно уходили или брезгливо отмахивались…» А ведь если сегодня таким людям оказалась безразлична судьба собаки, завтра они пройдут мимо беды ближнего, просто потому, что у них нет желания заниматься чужими проблемами, да ещё и оправдают это своей занятостью или, что ещё печальнее, чужими просчётами. Собака на своём веку, видимо, таких немало повидала, вот почему она равнодушна к ним, в них не найти опоры.
Человеку должно быть свойственно сострадание и желание прийти на Когда мы творим добро, жизнь вокруг становится ярче, вот почему приумножение добра всегда воздаётся сторицей.
Пісні як люди… У них свої долі, свій вік… Легендарній «Червоній руті» Володимира Івасюка у 2010-му виповнюється сорок років. Багато це чи мало для пісні? Здається, це мить, яка промайнула на наших очах. А водночас за чотири десятиліття ця Івасюкова композиція стала візитівкою української пісні ХХ століття… Її виконують найкращі співаки не тільки України, а й інших країн.
Написав пісню тоді ще самодіяльний 20-річний композитор, студент Чернівецького медичного інституту. Але чому саме така назва — «Червона рута»?
Відповідь на запитання дає головний зберігач фондів Чернівецького меморіального музею Володимира Івасюка Наталія Мороз.
«У 18-річному віці, вивчаючи коломийки, що їх зібрав в етнографічному збірнику і видав двотомником 1907 року у Львові відомий учений Володимир Гнатюк, майбутній композитор уперше надибав назву квітки — червона рута…
У рідкісному науковому виданні, подарованому з нагоди 50-річчя його батькові Михайлові Івасюку професором Чернівецького університету Олександром Волковим, у фольклорній мініатюрі, записаній у Карпатському селі Явчому, співалося: «Ой ходила, говорила гільтайова мати, Назбирала троєзілля мине чарувати, Назбирала троєзілля, чирвону рутоньку, Та хотіла счарувати мине сирітоньку».
Зацікавившись незвичною назвою (в іншій транскрипції — черлена рута), Володимир не зміг знайти підтвердження цьому природному феномену, адже рослина квітне жовтим цвітом…
І лише в 1969 році, перебуваючи разом із батьком у фольклорній експедиції в селі Розтоки Путильського району Чернівецької області, Володимир почув від місцевих селян-гуцулів легенду про таємничу квітку…
Дуже-дуже рідко вона дає червоний цвіт. Дівчині, якій пощастить знайти й зірвати ці чарівні пелюстки, випадає щастя і самій розцвісти як квітка і своєю вродою зачарувати вподобаного хлопця.
Як вважають дослідники, червона рута вважалася магічною квіткою ще за часів Стародавньої Греції.
А взагалі, вона веде свій природний родовід від біблійної неопалимої купини, неодноразово згадуваної на сторінках Святого Писання.
Під враженням від народної оповіді й народилися в Івасюка спочатку вірші, а потім і самобутня новаторська мелодія…
На той час його пісні вже виконував створений ним разом з однокурсниками естрадний ансамбль медичного інституту. Деякі твори Володимир показав Л.Дутківському — керівникові і засновникові першого в Україні вокально-інструментального ансамблю з ніжною назвою «Смерічка».
«Ми допомагали Володі аранжувати пісні, і він виконував їх разом з нами на танцювальних вечорах у Вижницькому районному Будинку культури, — згадує Левко Дутківський. — У серпні 1970 року під час нашого концерту в Чернівцях у Будинку культури медичного інституту він і награв мені на роялі дві свої нові пісні — «Водограй» і «Червона рута».
Вже при першому прослуховуванні пісні вразили своєю яскравою мелодійністю. Ми включили їх у репертуар і порадили Івасюкові запропонувати їх музичній редакції обласного телебачення»
Объяснение: