В одному з найбільш сатиричних своїх творів, в «Собачому серці», М. Булгаков за уявною комедією зображує дійсну трагедію радянського суспільства. Експеримент, який провели над Російською імперією більшовики, зображений у вигляді експерименту професора Преображенського над бродячим, але ласкавим і добрим, псом, в результаті якого останній перетворюється на людину. Ця людина, Поліграф Поліграфович Шаріков, розкриває виразки, що утворилися на тілі сучасного М. Булгакову суспільства. Шариков був породженням професора Преображенського, світила російської науки, який шукав б для омолодження організму. Але результат операції, проведеної Філіпом Пилиповичем і його другом і помічником Борменталем, виявився більш ніж несподіваний. Пес перетворився на людину. Ця людина поєднував у собі риси і пса, і донора гіпофіза - Клима Чугункина, п'яниці, гуляки і балалаечника. Але чим більше часу проходило, тим більш людяним ставав гомункул, він перетворювався в людини «з самим паршивим серцем з усіх, які існують в природі». Шариков смішний в своїх вчинках. Він ганяється за кішкою, замикає себе у ванній і мало не затоплює всю квартиру. Його, п'яного і неслухняного, за шкірку тягають напівгола Дарина Петрівна і Преображенський. А спілкування Борменталя зі своїм підопічним вихованцем Кульковим так взагалі сповнене комізму. Але чомусь нам не хочеться сміятися. Адже за цією сатирою на получеловека ховається трагедія всього суспільства, а не окремо взятої особистості. Шариков, мені здається, страшний остільки, оскільки він не є продуктом уяви великого письменника. Він - результат уважного вивчення сучасності. М. Булгаков у своєму творі майстерно розкриває отруйні виразки, що покривають радянське суспільство. Експеримент, проведений більшовиками, привів до появи безлічі таких Шариков, для яких моральні та етичні цінності - це тьху! Для таких, як він, досить назвати себе «трудовим елементом» або «захисником революційних інтересів», щоб стати визнаним членом суспільства. Саме тому так журяться Борменталь і Преображенський, у яких є університетська освіта, і які не можуть впоратися з алкоголіком і кошатніков Кульковим. Шариков страшний. Страшний тому, що знаходить своє відображення і в нашому світі. Ніколи суспільство не зможе звільнитися від подібних соціальних елементів. Вони будуть знаходити підтримку в будь-якому суспільстві. І їм будуть байдужі цінності суспільства. Як і Шариков, вони зможуть вимагати свої «шістнадцять аршин». Однак, в повісті все закінчується тим, що погани з істот знову перетворюється в милого і доброго пса. Зник сам Шариков, але, на жаль, не зникли його відображення в світі. І саме на боротьбу з такими елементами як всередині нас, так і навколо нас, і закликає Михайло Булгаков.
Великий древнегреческий герой Геракл был сыном Зевса и смертной женщины Алкмены, дочери царя Микен. С самого рождения Геракла преследовала жена Зевса, богиня Гера, разгневанная тем, что её муж вступил с Алкменой в связь. В день перед рождением Геракла Зевс объявил, что младенец, который первым появится в эти сутки в роде потомков Персея, будет властвовать над всеми родственниками. Гера, узнав об этом, ускорила роды у жены Персеида Сфенела, родившей слабого и трусливого Эврисфея. Зевсу поневоле пришлось согласиться, чтобы рождённый после этого Алкменой Геракл подчинялся Эврисфею – но не всю жизнь, а лишь до тех пор пока не совершит у него на службе 12 великих подвигов.
Геракл с раннего детства отличался огромной силой. Уже в колыбели он задушил двух огромных змей, присланных Герой погубить младенца. Детство Геракл провёл в беотийских Фивах. Он освободил этот город от власти соседнего Орхомена, и в благодарность фиванский царь Креонт отдал за Геракла свою дочь, Мегару. Вскоре Гера наслала на Геракла припадок безумия, во время которого он убил своих детей и детей своего сводного брата Ификла (по трагедиям Еврипида («Геракл») и Сенеки, Геракл убил и свою жену Мегару). Дельфийский оракул во искупление этого греха повелел Гераклу идти к Эврисфею и совершать по его приказам те 12 подвигов, которые были предначертаны ему судьбой.
Первый подвиг Геракла (краткое содержание)
Геракл задушил громадного немейского льва, который был рождён чудовищами Тифоном и Ехидной и производил опустошения в Арголиде. Стрелы Геракла отскочили от толстой шкуры льва, но герой оглушил зверя палицей и задушил руками. В память этого первого своего подвига Геракл учредил Немейские игры, которые праздновались на древнем Пелопоннесе раз в два года. (Подробнее - см. в отдельной статье Первый подвиг Геракла – Немейский лев.)

Геракл убивает Немейского льва. Копия со статуи Лисиппа
Второй подвиг Геракла (краткое содержание)
Геракл убил лернейскую гидру – чудовище с телом змеи и 9 головами дракона, которое выползало из болота близ города Лерны, убивало людей и уничтожало целые стада. На месте каждой отрубленной героем головы гидры вырастали две новые, пока Геракла, Иолай, не начал прижигать гидре шеи горящими стволами деревьев. Он же убил и гигантского рака, который вылез из болота на гидре. В ядовитой желчи лернейской гидры Геракл вымочил свои стрелы, сделав их смертельными. (Подробнее - см. в отдельной статье Второй подвиг Геракла – Лернейская гидра.)

Второй подвиг Геракла - борьба с Лернейской гидрой. Картина А. Поллайоло, ок. 1475
Третий подвиг Геракла (краткое содержание)
Стимфалийские птицы нападали на людей и скот, разрывая их медными когтями и клювами. Кроме того, они роняли с высоты, как стрелы, убийственные бронзовые перья. Богиня Афина дала Гераклу два тимпана, звуками которых он вспугнул птиц. Когда те стаей взлетели ввысь, Геракл перестрелял часть их из лука, а остальные в ужасе улетели к берегам Понта Эвксинского (Чёрного моря) и больше уже не вернулись в Грецию. (Подробнее - см. в отдельной статье Третий подвиг Геракла – Стимфалийские птицы.)
В одному з найбільш сатиричних своїх творів, в «Собачому серці», М. Булгаков за уявною комедією зображує дійсну трагедію радянського суспільства. Експеримент, який провели над Російською імперією більшовики, зображений у вигляді експерименту професора Преображенського над бродячим, але ласкавим і добрим, псом, в результаті якого останній перетворюється на людину. Ця людина, Поліграф Поліграфович Шаріков, розкриває виразки, що утворилися на тілі сучасного М. Булгакову суспільства. Шариков був породженням професора Преображенського, світила російської науки, який шукав б для омолодження організму. Але результат операції, проведеної Філіпом Пилиповичем і його другом і помічником Борменталем, виявився більш ніж несподіваний. Пес перетворився на людину. Ця людина поєднував у собі риси і пса, і донора гіпофіза - Клима Чугункина, п'яниці, гуляки і балалаечника. Але чим більше часу проходило, тим більш людяним ставав гомункул, він перетворювався в людини «з самим паршивим серцем з усіх, які існують в природі». Шариков смішний в своїх вчинках. Він ганяється за кішкою, замикає себе у ванній і мало не затоплює всю квартиру. Його, п'яного і неслухняного, за шкірку тягають напівгола Дарина Петрівна і Преображенський. А спілкування Борменталя зі своїм підопічним вихованцем Кульковим так взагалі сповнене комізму. Але чомусь нам не хочеться сміятися. Адже за цією сатирою на получеловека ховається трагедія всього суспільства, а не окремо взятої особистості. Шариков, мені здається, страшний остільки, оскільки він не є продуктом уяви великого письменника. Він - результат уважного вивчення сучасності. М. Булгаков у своєму творі майстерно розкриває отруйні виразки, що покривають радянське суспільство. Експеримент, проведений більшовиками, привів до появи безлічі таких Шариков, для яких моральні та етичні цінності - це тьху! Для таких, як він, досить назвати себе «трудовим елементом» або «захисником революційних інтересів», щоб стати визнаним членом суспільства. Саме тому так журяться Борменталь і Преображенський, у яких є університетська освіта, і які не можуть впоратися з алкоголіком і кошатніков Кульковим. Шариков страшний. Страшний тому, що знаходить своє відображення і в нашому світі. Ніколи суспільство не зможе звільнитися від подібних соціальних елементів. Вони будуть знаходити підтримку в будь-якому суспільстві. І їм будуть байдужі цінності суспільства. Як і Шариков, вони зможуть вимагати свої «шістнадцять аршин». Однак, в повісті все закінчується тим, що погани з істот знову перетворюється в милого і доброго пса. Зник сам Шариков, але, на жаль, не зникли його відображення в світі. І саме на боротьбу з такими елементами як всередині нас, так і навколо нас, і закликає Михайло Булгаков.
Объяснение:
Великий древнегреческий герой Геракл был сыном Зевса и смертной женщины Алкмены, дочери царя Микен. С самого рождения Геракла преследовала жена Зевса, богиня Гера, разгневанная тем, что её муж вступил с Алкменой в связь. В день перед рождением Геракла Зевс объявил, что младенец, который первым появится в эти сутки в роде потомков Персея, будет властвовать над всеми родственниками. Гера, узнав об этом, ускорила роды у жены Персеида Сфенела, родившей слабого и трусливого Эврисфея. Зевсу поневоле пришлось согласиться, чтобы рождённый после этого Алкменой Геракл подчинялся Эврисфею – но не всю жизнь, а лишь до тех пор пока не совершит у него на службе 12 великих подвигов.
Геракл с раннего детства отличался огромной силой. Уже в колыбели он задушил двух огромных змей, присланных Герой погубить младенца. Детство Геракл провёл в беотийских Фивах. Он освободил этот город от власти соседнего Орхомена, и в благодарность фиванский царь Креонт отдал за Геракла свою дочь, Мегару. Вскоре Гера наслала на Геракла припадок безумия, во время которого он убил своих детей и детей своего сводного брата Ификла (по трагедиям Еврипида («Геракл») и Сенеки, Геракл убил и свою жену Мегару). Дельфийский оракул во искупление этого греха повелел Гераклу идти к Эврисфею и совершать по его приказам те 12 подвигов, которые были предначертаны ему судьбой.
Первый подвиг Геракла (краткое содержание)
Геракл задушил громадного немейского льва, который был рождён чудовищами Тифоном и Ехидной и производил опустошения в Арголиде. Стрелы Геракла отскочили от толстой шкуры льва, но герой оглушил зверя палицей и задушил руками. В память этого первого своего подвига Геракл учредил Немейские игры, которые праздновались на древнем Пелопоннесе раз в два года. (Подробнее - см. в отдельной статье Первый подвиг Геракла – Немейский лев.)

Геракл убивает Немейского льва. Копия со статуи Лисиппа
Второй подвиг Геракла (краткое содержание)
Геракл убил лернейскую гидру – чудовище с телом змеи и 9 головами дракона, которое выползало из болота близ города Лерны, убивало людей и уничтожало целые стада. На месте каждой отрубленной героем головы гидры вырастали две новые, пока Геракла, Иолай, не начал прижигать гидре шеи горящими стволами деревьев. Он же убил и гигантского рака, который вылез из болота на гидре. В ядовитой желчи лернейской гидры Геракл вымочил свои стрелы, сделав их смертельными. (Подробнее - см. в отдельной статье Второй подвиг Геракла – Лернейская гидра.)

Второй подвиг Геракла - борьба с Лернейской гидрой. Картина А. Поллайоло, ок. 1475
Третий подвиг Геракла (краткое содержание)
Стимфалийские птицы нападали на людей и скот, разрывая их медными когтями и клювами. Кроме того, они роняли с высоты, как стрелы, убийственные бронзовые перья. Богиня Афина дала Гераклу два тимпана, звуками которых он вспугнул птиц. Когда те стаей взлетели ввысь, Геракл перестрелял часть их из лука, а остальные в ужасе улетели к берегам Понта Эвксинского (Чёрного моря) и больше уже не вернулись в Грецию. (Подробнее - см. в отдельной статье Третий подвиг Геракла – Стимфалийские птицы.)