Проанализировать три встречи Гринёва с ПУгачёвым ( первая- гл "Вожатый; вторая - гл."Приступ" и "Незваный гость"; третья - гл."Мятежная слобода"и оформить таблицу ( 4 колонки). Во для сравнения:портрет, речь, поступки, выводы о чертах характера
Вперше ми дізнаємось про цю людину від Максим Максимыча, який служив разом з ним у кавказькій фортеці. Він розповідає історію про Бэле. Печорін заради розваги намовив її брата викрасти дівчину – красиву юну черкешенку. Поки Бела холодна з ним – вона йому цікава. Але як тільки він домагається її любові – тут же байдужіє. Печорину все одно, що з-за його примхи трагічним чином руйнуються долі. Вбивають батька Бели, а потім і її саму. Де-то в глибині душі йому шкода цю дівчинку, будь спогад про неї викликає у нього гіркоту, але він не розкаюється у своєму вчинку. Ще до її смерті він визнається приятелеві: «Якщо ви хочете, я його ще люблю, я їй вдячний за кілька хвилин досить солодких, я за неї віддам життя, – тільки мені з нею нудно…». Любов дикунки виявилася для нього трохи краще любові знатної барині. Цей психологічний експеримент, як і всі попередні, щастя і задоволення життям йому не приніс, а залишив одне розчарування.
Свідком зустрічі Максим Максимыча з Печоріним виявився мандрівний автор. І від нього ми дізнаємося, як виглядав Григорій Олександрович Печорін. У всьому його вигляді відчувалася суперечливість. На перший погляд йому було не більше 23 років, але в наступну хвилину здавалося, що йому 30. Хода його була недбало і ледачої, але при цьому він не розмахував руками, що зазвичай свідчить про скритності характеру. Коли він сів на лаву, то його прямий стан зігнувся, обм’як, наче в його тілі не залишилося жодної кісточки. На чолі цього молодика були видні сліди зморшок. Але особливо автора вразили його очі: вони не сміялися, коли він сміявся.
Долгие беседы с лицейскими товарищами натолкнули Александра Сергеевича на мысль о том, что творчество "не терпит суеты". Именно поэтому Пушкин начал относиться к вынужденному заключению с некоторой долей благодарности и иронии. Ведь поэт получил прекрасную возможность посвятить все свободное время переосмыслению жизни и творчеству. Пушкин в Михайловском создал множество прекрасных произведений, которые вошли в золотой фонд русской литературы. Поэт, обращаясь к своим друзьям из лицея, предсказывает, что через год ему удастся поднять бокал с вином вместе с ними, чтобы отметить 19 октября. И действительно, это пророчество сбылось. А фразы о том, что через год за столом будет намного меньше выпускников, также стали вещими. Через 2 месяца после создания стихотворения Пушкина "19 октября 1825" случилось восстание декабристов. Оно коренным образом изменило жизнь множества лицейских товарищей Александра Сергеевича. Как будто предчувствуя это, поэт обращается к тем из них, кому суждена ссылка и каторга. Он призывает их вспомнить "нас и дни соединений". Александр Сергеевич считает, что эта "печальная отрада", которую они найдут в воспоминаниях, позволит им мысленно поднять бокалы для того, чтобы провозгласить тост за мужскую дружбу. Так они смогут провести хоть один день в гармонии и ладу с жестоким миром, как и Пушкин провел его "без горя и забот". «19 октября» стало гимном настоящей дружбе. В жизни Пушкина друзья играли большую роль. Даже умирал поэт не в окружении родственников, а на руках друзей. Зародилась и окрепла эта дружба именно в стенах Лицея. Годы учебы в нем были особенными. В Лицее проявился талант юноши, здесь были заложены основы вольнодумства, которому Пушкин оставался верен всю жизнь. Без преувеличения можно сказать, что в Лицее сформировалась личность поэта. Отсюда все выпускники вынесли чувство чести и достоинства, научились любить отечество. Поэтому наряду с «лицейским братством» в стихотворении возносится хвала и самому учебному заведению. Поэт с уважением вспоминает наставников, хранивших «юность нашу». и даже царя за то, что тот основал Лицей.
Вперше ми дізнаємось про цю людину від Максим Максимыча, який служив разом з ним у кавказькій фортеці. Він розповідає історію про Бэле. Печорін заради розваги намовив її брата викрасти дівчину – красиву юну черкешенку. Поки Бела холодна з ним – вона йому цікава. Але як тільки він домагається її любові – тут же байдужіє. Печорину все одно, що з-за його примхи трагічним чином руйнуються долі. Вбивають батька Бели, а потім і її саму. Де-то в глибині душі йому шкода цю дівчинку, будь спогад про неї викликає у нього гіркоту, але він не розкаюється у своєму вчинку. Ще до її смерті він визнається приятелеві: «Якщо ви хочете, я його ще люблю, я їй вдячний за кілька хвилин досить солодких, я за неї віддам життя, – тільки мені з нею нудно…». Любов дикунки виявилася для нього трохи краще любові знатної барині. Цей психологічний експеримент, як і всі попередні, щастя і задоволення життям йому не приніс, а залишив одне розчарування.
Свідком зустрічі Максим Максимыча з Печоріним виявився мандрівний автор. І від нього ми дізнаємося, як виглядав Григорій Олександрович Печорін. У всьому його вигляді відчувалася суперечливість. На перший погляд йому було не більше 23 років, але в наступну хвилину здавалося, що йому 30. Хода його була недбало і ледачої, але при цьому він не розмахував руками, що зазвичай свідчить про скритності характеру. Коли він сів на лаву, то його прямий стан зігнувся, обм’як, наче в його тілі не залишилося жодної кісточки. На чолі цього молодика були видні сліди зморшок. Але особливо автора вразили його очі: вони не сміялися, коли він сміявся.
Объяснение:
Долгие беседы с лицейскими товарищами натолкнули Александра Сергеевича на мысль о том, что творчество "не терпит суеты". Именно поэтому Пушкин начал относиться к вынужденному заключению с некоторой долей благодарности и иронии. Ведь поэт получил прекрасную возможность посвятить все свободное время переосмыслению жизни и творчеству. Пушкин в Михайловском создал множество прекрасных произведений, которые вошли в золотой фонд русской литературы. Поэт, обращаясь к своим друзьям из лицея, предсказывает, что через год ему удастся поднять бокал с вином вместе с ними, чтобы отметить 19 октября. И действительно, это пророчество сбылось. А фразы о том, что через год за столом будет намного меньше выпускников, также стали вещими. Через 2 месяца после создания стихотворения Пушкина "19 октября 1825" случилось восстание декабристов. Оно коренным образом изменило жизнь множества лицейских товарищей Александра Сергеевича. Как будто предчувствуя это, поэт обращается к тем из них, кому суждена ссылка и каторга. Он призывает их вспомнить "нас и дни соединений". Александр Сергеевич считает, что эта "печальная отрада", которую они найдут в воспоминаниях, позволит им мысленно поднять бокалы для того, чтобы провозгласить тост за мужскую дружбу. Так они смогут провести хоть один день в гармонии и ладу с жестоким миром, как и Пушкин провел его "без горя и забот". «19 октября» стало гимном настоящей дружбе. В жизни Пушкина друзья играли большую роль. Даже умирал поэт не в окружении родственников, а на руках друзей. Зародилась и окрепла эта дружба именно в стенах Лицея. Годы учебы в нем были особенными. В Лицее проявился талант юноши, здесь были заложены основы вольнодумства, которому Пушкин оставался верен всю жизнь. Без преувеличения можно сказать, что в Лицее сформировалась личность поэта. Отсюда все выпускники вынесли чувство чести и достоинства, научились любить отечество. Поэтому наряду с «лицейским братством» в стихотворении возносится хвала и самому учебному заведению. Поэт с уважением вспоминает наставников, хранивших «юность нашу». и даже царя за то, что тот основал Лицей.
Объяснение: