Проанализируйте данное стихотворение. О чем оно. Октябрь падал, будто подожжённый.
И на его крыле у МФЦ
Я встретилась с подобием Чужого.
Речь об отце.

Он был заточен, словно ножик острый,
Под стычки: там поранить, тут пролезть.
Нас разделял бескислородный космос
уже лет шесть.

Отец был глух в прямом и переносном…
Как будто в криогенный сон залёг
И мчался, замороженный, сквозь космос,
Так был далёк.

Луна не понимает сути люстры.
Как за щитом, скрываются вдвоём
За тишиной.
— У нас проблемы, Хьюстон,
Приём, приём.

За два часа бумажного улова,
Пока решались мелкие дела,
Он не сказал мне, кажется, ни слова,
Хоть я ждала

По крайней мере робкой установки
Сигнала, совпадения полей.
Оставь надежду, всякий, на стыковку
Двух кораблей.
Один, среди железа и безмолвия,
Набрав с собой припасов боевых,
Отец всё отдаляется за молнии
лет световых.

Но слышу через ночь десятым чувством,
Что всё же, пыл утратив боевой,
Чужой передаёт:
— Вас понял, Хьюстон.
Лечу домой.

бабушка, которая сыграла огромную роль в воспитании характера внука. В ней соединилось многое из того прекрасного, что выработал в себе русский народ: стойкость и душевное здоровье, великая любовь к людям и светлый оптимизм, которых не могут одолеть никакие темные силы окуровщины. Бабушка научи-ла Алешу любить людей, видеть в них хорошее, «насытила крепкой силой для трудной жизни». Однако роль бабушки в воспитании Алеши не следует переоценивать. Надо было «насытить силой» и для борьбы, а бабушка этого не могла сделать, ибо чтобы бороться, нужно уметь ненавидеть зло и ни в коем случае не примиряться с ним. Если доля ненависти у бабушки и была, то её философия смирения и терпения сводила эту ненависть к нулю. Алеша, страдая от несправедливости, жалуется на жизнь и людей, а бабушка внушает: «Терпеть надо, Олеша!». Но герой трилогии «был плохо при к терпению», и это его Восприняв все лучшее от бабушки, Алеша пошел дальше — на поиски тех людей, которые могли бы ему глубже постигнуть трудную науку жизни.

Гетьман Мазепа завжди був цікавою постаттю для письменників, поетів, істориків та літературознавців. Ця сильна, волелюбна постать в історії прекрасно відображає героя свого часу, а різні події його життя відображають його як бунтаря і як злочинця.

Вважається, що Мазепа був героєм «байронічного типу», оскільки життя цієї видатної постаті, історія його кохання та політична боротьба дуже схожа с перипетіями головного героя Байрона. Так от однією з основних рис характеру була романтичність, тобто при всіх жорстоких життєвих ситуаціях обидва героя могли відчути справжнє кохання.

Треба відзначити деякі важливі моменти щодо героя Мазепи. По – перше, ця постать була дуже сильною, і, незважаючи, на важкі випробування стала гетьманом Україні. По – друге, Мазепа являє собою реальну людину, а не вигаданий персонаж, тобто почуття, емоції та переживання героя відображають життєві ситуації людини.

Багато письменників описували Мазепу,роблячи його одним із героїв своїх творів. Наприклад, у «Полтаві» О.С. Пушкіна перед читачами стає постать старого гетьмана, у якого вже достатньо досвіду і зовсім немає нічого романтичного.

На відміну від цього твору, Байрон показав вільну, тверду, непокірну молоду особу, що за свої упередження готова кинутися у бій. Це – молодий Мазепа, який ще сповнений романтичних почуттів. Наприклад, його любов до Терези принесла багато болю та страждань, але ця сильна людина ані трохи не шкодує про те, що його серце наповнене коханням.

Важливим є монолог самого Мазепи, з якого читачі дізнаються про звичайні людські слабкості, почуття та емоції цією сильної людини.

Природа та кінь головного героя становлять собою важливі елементи романтичного «байронічного» героя. Вони завжди відображають його настрій, радіють або страждають із ним. Саме це дозволяє ще краще зрозуміти внутрішній стан героя.

Іван Мазепа є важливішою постаттю в історії Украйни, яскравим, волелюбним бунтарем за покращення життя свого народу, але водночас, це прекрасна, романтична натура, що через все своє життя пронесла кохання у своєму серці, при тому, що саме воно принесло Мазепі найбільше страждань.