Прочитать рассказ В.Г. Распутина «Уроки французского» в ПОЛНОМ содержании. Выполнить тест:
В.Г. Распутин «Уроки французского»
1. Каков жанр этой книги?
2. Рассказ в книге ведётся от лица….
3. В каком возрасте у героя "началась самостоятельная жизнь"?
4. Как в родной деревне относились к главному герою?
5. Во французском языке труднее всего для главного героя было:
6. Чей это портрет: «Все ребята были примерно тех же лет, что и я, кроме одного – рослого и крепкого, заметного своей силой и властью, парня с длинной рыжей чёлкой… Он ходил в седьмой класс»?
7. Главный герой стал играть на деньги для того, чтобы:
8. На какую сумму всегда играл главный герой?
9. Какое художественное средство использовано в предложении: «Тётки ворчали, глядя на мои согнутые, побитые, истерзанные монеты, но молоко наливали»?
10. Какое художественное средство использовано в предложениях: «Вадик и сам не оставался в накладе. Иной раз он даже похваливал меня: вот, мол, как надо бросать, учитесь, мазилы»?
11. События в этой книге происходят:
12. Укажите причину, по которой главный герой ни с кем не дружил, главную причину его одиночества:
13. Какое художественное средство использовано в предложении: «За Вадиком, как тень, следовал стриженный под машинку парень»?
14. Чего больше всего боялся рассказчик, когда играл на деньги с учительницей?
15. С какой целью учительница решила сыграть со своим учеником в азартную игру?
16. Что прислала учительница, уехавшая после скандала на Кубань, своему ученику?
17. Какое художественное средство использовано в предложении: «Упрямства во мне хватило бы на десятерых»?
18. Какую роль в жизни героя сыграла его учительница Лидия Михайловна?
19. О чём произведение В.Г. Распутина «Уроки французского»?
20. В чём заключается смысл названия произведения В.Г. Распутина «Уроки французского»?
Объяснение:
«Енеїду» Котляревський писав тривалий временя. Чверть століття письменник удосконалював свій твір, щоб зробити його завершеним у всьому. Задум написати поему виник у Котляревського в середині дев'яностих років XVIII століття, коли він був учителем поміщицьких дітей в маєтках Золотоніського повіту. Вечорами Котляревський ходив на гуляння молоді, уважно прислухався до гострого, дотепного слова, записував прислів'я, приказки. Напевно, саме тут виник у художника задумливо переказати поему Вергілія Енеїда так, щоб з-під Полтави, Черкас чи Києва в картинах і образах нового твору побачили себе, своє минуле і сучасне.
Образ Герасима Калитки у комедії І. Карпенка-Карого "Сто тисяч"
Першою п'єсою, що вийшла з-під пера Карпенка-Карого після того, як він позбувся "гласного нагляду", була комедія "Гроші", написана в 1889 році. Минуло майже три десятиліття, як у Росії скасували кріпацтво, і в житті села сталися суттєві зміни. Поміщики, що втратили безмежну владу над селянами, важко пристосовувалися до нових умов, бо не звикли думати й працювати. Їхні маєтки часто занепадали й перекуповувалися людьми з грошима, які набували дедалі більшої сили. Саме слово "гроші" найчастіше звучить у п'єсі. "Гроші — всьому голова", — ці слова головного персонажа комедії "Сто тисяч" Калитки були гаслом часу.
Герасим Калитка — центральний персонаж комедії. Це сільський багатій широкої руки. Основа його багатства — земля. Маючи "шматочок кругленький" в двісті десятин, Калитка цим не задовольняється, він прагне більшого. У нього велика, навіть ніжна любов до землі, та це любов власника, черствого і запопадливого. "Ох, земелько, свята земелько, Божа ти донечко!" — в пориві проголошує Калитка. Але тут же розкривається і причина цієї розчуленості хижака: "Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки. Приобрітав би тебе без ліку..."
Власницькі прагнення Калитки сягають далеко: "Всю землю навкруги скуплю. Ідеш день — чия земля? Калитчина; їдеш два — чия земля? Калитчина; їдеш три — чия земля? Калитчина... Диханіє спирає..." Жадоба збагачення стала єдиною всепоглинаючою пристрастю глитая. Вона заполонила всі його помисли, він навіть уві сні марить: "Кругом, кругом усе моє".
Дивіться також
"Сто тисяч" (повний текст)
"Сто тисяч" (скорочено)
Визначте характер конфлікту п'єси
Біографія Івана Карпенка-Карого
Усі вчинки ненаситного "стяжателя" зумовлені тією всепоглинаючою пристрастю. Калитка сам ніколи не доспить і не погуляє, але й своїм рідним та наймитам не дасть змарнувати час, бо праця — то гроші, багатство. Йому все здається, що наймити мало роблять і багато їдять: "Настане день, то роботи не бачиш, а тільки чуєш, як губами плямають". Побачивши, що наймит узяв окраєць хліба, йдучи в неділю на роботу, Калитка дорікає йому: "І тобі не гріх? Неділя свята, а ти ні світ ні зоря вже й жереш! Не пропадеш, як до обіду попостиш хоч раз у тиждень. Однеси хліб назад". Родинні почуття в Герасима Калитки притуплені власницькими інтересами. В одруженні сина він шукає лише наживи: "Мені треба невістку з приданим, з грішми". А віддавши дочку заміж, Герасим відмовився сплатити зятеві обіцяний посаг — п'ять тисяч карбованців. І хоч під час бійки, яка виникла в зв'язку з цим, йому й нам'яли боки і вибили два зуби, Герасим все ж вважає, що він виграв, бо "п'ять тисяч карбованців зосталось у калитці — не дав-таки зятеві".
Усі свої розрахунки щодо збагачення Калитка будує на реальній основі. Примарливе прагнення Бонавентури-Копача знайти скарб його не захоплює. Сам Боновентура змушений констатувати тверезу заповзятливість таких, як Калитка, "хазяйственних мужиків", які поступово прибирають до своїх рук маєтки родовитих дворян.
Гонитва за наживою породжує ворожнечу між "хазяйственними мужиками". Калитка заздрить Жолудеві, Пузиреві і докладає всіх зусиль, щоб взяти верх над ними. Він вирішує, що Жолудь "не іначе, як нечистим путьом" досягнув свого багатства. Тому й захопила його перспектива вигідно придбати фальшивих сто тисяч. При цьому він навіть досвідченого шахрая спробував обдурити: заплатив йому, замість п'яти, тільки три тисячі карбованців. Та, засліплений жадобою багатства, Калитка сам пошився в дурні: замість фальшивих грошей шахрай підсунув йому мішок з чистим папером. Це доводить Калитку до відчаю, він кидається вішатись, а коли його рятують, він заявляє: "Нащо ви мене зняли з вірьовки? Краще смерть, ніж така потеря!"
Отже в комедії "Сто тисяч" драматург, ніби сміючись, а проте серйозно попереджає про небезпеку брудних грошей, які калічать душі, руйнують споконвічні уявлення про добро і зло, спотворюють моральні основи, від яких залежить здоров'я нації.
Объяснение: