з великим жалем перегортаю останню сторінку неймовірного оповідання відомого американського письменника Г. Уеллса «Чарівна крамниця» і опиняюся у зовсім іншому, реальному, буденному і не такому цікавому світі. Читаючи твір, я майже годину насолоджувалася дивовижним, радісним, чистим почуттям, адже я знаходилися у світі чарівної казки, від якої не хотілося відриватися і повертатися до повсякденних проблем. На превеликий жаль, мій світ зовсім не схожий на той казковий і дивовижний, в якому жив головний герой оповідання - маленький Джип.
У «Чарівній крамниці» мене все цікавило, чарувало і вабило: і чарівні дзеркала, і найнезвичайніший у світі капелюх, і порцелянова рука з колодою чарівних карт, і продавець крамниці, який з дивовижною спритністю діставав з рота і з-за вух кришталеві кульки. А які чудові іграшки були в цій лавці! Це й чарівні потяги, які рухалися без пружин і пари, і стійкі олов’яні солдатики, і коник-гойдалка, і чудова лялька, яка плакала і промовляла: «Яйце є — яйця немає». Все це — світ чарівної незабутньої казки, неповторний світ дитинства, у якому я опинилася завдяки неперевершеному таланту Г. Уеллса.
Автор оповідання якось зазначив: «Право називатися справжнім письменником має лише той, хто може навчити чого-небудь своїх сучасників, хто краще бачить навколо і більше бачить попереду. Я завжди згоден думати, що я усе-таки такий». І він мав рацію, адже своїм прекрасним оповіданням він вчив читачів розуміти, любити і шанувати людей, бачити в них прекрасне в навколишньому світі, бути безпосередніми і людяними. Нарешті, він вчив мріяти і вірити в диво, вчив сподіватися і не втрачати надію, що світ стане гуманнішим, прекраснішим, досконалішим, а головне — добрішим.
І хоч час дитинства дуже швидкоплинний, проте у подальшому житті саме він стає нам духовною опорою. І я ще раз переконалася у цьому, з задоволенням читаючи оповідання Г. Уеллса «Чарівна крамниця».
Я дочитала останню сторінку, згорнула книжку, але я впевнена, що на цьому моє знайомство з письменником не закінчиться. Я хочу і буду відкривати світ пригод і фантастики в інших творах Г. У., адже зустріч з одним з найулюбленіших моїх письменників для мене завжди — свято і радість.
з великим жалем перегортаю останню сторінку неймовірного оповідання відомого американського письменника Г. Уеллса «Чарівна крамниця» і опиняюся у зовсім іншому, реальному, буденному і не такому цікавому світі. Читаючи твір, я майже годину насолоджувалася дивовижним, радісним, чистим почуттям, адже я знаходилися у світі чарівної казки, від якої не хотілося відриватися і повертатися до повсякденних проблем. На превеликий жаль, мій світ зовсім не схожий на той казковий і дивовижний, в якому жив головний герой оповідання - маленький Джип.
У «Чарівній крамниці» мене все цікавило, чарувало і вабило: і чарівні дзеркала, і найнезвичайніший у світі капелюх, і порцелянова рука з колодою чарівних карт, і продавець крамниці, який з дивовижною спритністю діставав з рота і з-за вух кришталеві кульки. А які чудові іграшки були в цій лавці! Це й чарівні потяги, які рухалися без пружин і пари, і стійкі олов’яні солдатики, і коник-гойдалка, і чудова лялька, яка плакала і промовляла: «Яйце є — яйця немає». Все це — світ чарівної незабутньої казки, неповторний світ дитинства, у якому я опинилася завдяки неперевершеному таланту Г. Уеллса.
Автор оповідання якось зазначив: «Право називатися справжнім письменником має лише той, хто може навчити чого-небудь своїх сучасників, хто краще бачить навколо і більше бачить попереду. Я завжди згоден думати, що я усе-таки такий». І він мав рацію, адже своїм прекрасним оповіданням він вчив читачів розуміти, любити і шанувати людей, бачити в них прекрасне в навколишньому світі, бути безпосередніми і людяними. Нарешті, він вчив мріяти і вірити в диво, вчив сподіватися і не втрачати надію, що світ стане гуманнішим, прекраснішим, досконалішим, а головне — добрішим.
І хоч час дитинства дуже швидкоплинний, проте у подальшому житті саме він стає нам духовною опорою. І я ще раз переконалася у цьому, з задоволенням читаючи оповідання Г. Уеллса «Чарівна крамниця».
Я дочитала останню сторінку, згорнула книжку, але я впевнена, що на цьому моє знайомство з письменником не закінчиться. Я хочу і буду відкривати світ пригод і фантастики в інших творах Г. У., адже зустріч з одним з найулюбленіших моїх письменників для мене завжди — свято і радість.
Задание 2.
Прототип - реально существующий человек, который послужил для автора образцом при создании образа-персонажа.
Прототипом учительницы французского языка Лидии Михайловны стала сама преподавательница В. Распутина, женщина с большим и очень добрым сердцем.
Задание 3.
Сложный план.
1. Начало новой жизни:
а) поездка в райцентр;
б) ангарский голод;
в) «Башковитый парень растет».
2. Я приехал учиться.
а) «С французским у меня не ладилось»;
б) Тоска по дому;
в) «Я постоянно недоедал».
3 «Чика» - игра на деньги:
а) Свои на поляне;
б) «Вадик хитрил»;
в) «Я бы смог играть».
4. Плюсы и минусы игры:
а) Деньги не на молоко;
б) «Я остался в выигрыше»;
в) Вадик и Птаха.
5. У меня появились деньги:
а) «Я не позволял себе чересчур увлекаться игрой»;
б) «Кому надо делать уроки, тот сюда не ходит»;
в) Меня били.
6. Самый страшный день:
а) Предатель Тишкин;
б) Разговор после уроков;
в) «Можно без этого обойтись?»
7. Возвращение в игру:
а) Голодная осень;
б) Вадик ждал интересной игры;
в) Снова избили.
8. Занятия французским:
а) Трудный язык;
б) У Лидии Михайловны дома;
в) Несостоявшийся ужин.
9. Таинственная посылка:
а) Макароны;
б) «Тебе надо обязательно есть досыта, чтобы учиться».
10. Игра в «пристенок»:
а) Обмен опытом;
б) «Ну что — попробуем? Не понравится — бросим».
11. Игра по правилам Лидии Михайловны:
а) «Вела себя как обыкновенная девчонка»;
б) Учительница, а жульничает;
в) «Опять у меня появились деньги».
12. Азартные игроки:
а) «Я никогда не напрашивался на игру»;
б) «Это преступление»;
в) Лидия Михайловна уезжает.
13. Посылка с Кубани.
Объяснение: