Прочитайте главы 1,2 книги современной американской писательницы Кейт ДиКамилло «Удивительные приключения кролика Эдварда». Дайте характеристику Эдварду: каким читатель видит его к начале истории?
Карлсон - это маленький проказник, который шалит. Он положительный герой, но в нем есть и отрицательные черты. Например, когда мама Малыша возвращается домой, то думает, что все это натворил ее сынок - Малыш. Карлсон кажется нам добрым, веселым, милосердным. Конечно, большие черты в нем - положительные. Он ловил преступников, подшучивал над домработницей - Фрекенбок. Также, Карлсон был обжорой и очень - очень любил варенье. Он считал Малыша своим самым - самым лучший другом, хотя, так оно и было. На самом деле в Швеции Карлсона считают за отрицательного героя проказника, шалуна, который вечно все ломает. Но в России представление о Карлсоне довольно таки положительное. Мне очень нравиться Карлсон, так как он веселый , озорной, добрый.
Автор використовує епітети – синєє море, буйнії вітри, чорнії гори. Порівняння – хвиля гуляє, мов чорнії гори; в тих хмарах, мов голос небесної кари: як човнові море, для мене світ білий; як темная нічка, насупились хмари.
В останньому рядку першої строфи балади повторюються звуки «р», «г», які передають гуркіт грому, це алітерація, яка підсилює образну картину бурхливого моря.
Зменшувально-пестливі слова (нічка, весельце), повтори (плавле), звертання (мій покою), нестягнені форми прикметників (буйнії, лютеє).
Риси романтичного стилю в баладі: грізна морська стихія, трагедія з човном, переживання ліричного героя, зв’язок із фольклором.
Відповідь:
Рік написання – 1833
Жанр: віршована балада
Тема: роздуми поета про майбутнє життя
Ідея: зображення всіх негараздів та випробувань людського життя Алегоричні образи:
човен (людина)
море (життя)
хвилі, вітер, хмари, громи (життєві негаразди, випробування).
Віршовий розмір – чотиристопний амфібрахій.
Римування – перехресна, суміжне.
Автор використовує епітети – синєє море, буйнії вітри, чорнії гори. Порівняння – хвиля гуляє, мов чорнії гори; в тих хмарах, мов голос небесної кари: як човнові море, для мене світ білий; як темная нічка, насупились хмари.
В останньому рядку першої строфи балади повторюються звуки «р», «г», які передають гуркіт грому, це алітерація, яка підсилює образну картину бурхливого моря.
Зменшувально-пестливі слова (нічка, весельце), повтори (плавле), звертання (мій покою), нестягнені форми прикметників (буйнії, лютеє).
Риси романтичного стилю в баладі: грізна морська стихія, трагедія з човном, переживання ліричного героя, зв’язок із фольклором.
Пояснення: