Прочитайте материал, данный ниже. Запишите основные тезисы данной статьи.
Образ «маленького человека» в русской литературе
Само понятие "маленький человек" появляется в литературе раньше, чем складывается сам тип героя. Вначале это обозначение людей третьего сословия, которое стало интересовать писателей ввиду демократизации литературы.
В ХIХ веке образ «маленького человека» становится одной из сквозных тем литературы. Понятие "маленький человек" ввел в употребление В.Г. Белинский в статье 1840 года «Горе от ума». Первоначально оно обозначало человека С развитием психологизма в русской литературе этот образ обретает более сложный психологический портрет и становится самым популярным персонажем демократических произведений второй половины XIX века.
Литературная энциклопедия:
"Ма́ленький челове́к" — ряд разнообразных персонажей в русской литературе 19 в., объединённых общими признаками: низкое положение в социальной иерархии, бедность, незащищённость, что обуславливает особенности их психологии и сюжетную роль – жертвы социальной несправедливости и бездушного государственного механизма, часто персонифицированного в образе «значительного лица». Им свойственны страх перед жизнью, приниженность, кротость, которая, однако, может соединяться с ощущением несправедливости существующего порядка вещей, с уязвлённой гордостью и даже кратковременным бунтарским порывом, как правило не приводящим к изменению сложившейся ситуации. Тип «маленького человека», открытый А. С. Пушкиным («Медный всадник», «Станционный смотритель») и Н. В. Гоголем («Шинель», «Записки сумасшедшего»), творчески, а порой и полемически по отношению к традиции, переосмысляли Ф. М. Достоевский (Макар Девушкин, Голядкин, Мармеладов), А. Н. Островский (Бальзаминов, Кулигин), А. П. Чехов (Червяков из «Смерти чиновника», герой «Толстого и тонкого»), М. А. Булгаков (Коротков из «Дьяволиады»), М. М. Зощенко и др. русские писатели 19–20 вв.
«Маленький человек» — тип героя в литературе, чаще всего это бедный незаметный чиновник, занимающий маленькую должность, судьба его складывается трагично.
Тема "маленького человека” — это "сквозная тема” русской литературы. Появление этого образа обусловлено российской служебной лестницей в четырнадцать ступеней, на нижних из которых трудились и страдали от бедности, бесправия и обид мелкие чиновники, малообразованные, часто одинокие или обременённые семьями, достойные человеческого понимания, каждый со своей бедой.
История создания стихотворения – оно написано в 1828 году, когда два года, как Пушкину было позволено вернуться из ссылки. Поэту стало ясно, что его идеям о творчестве без ограничений не суждено сбыться, и он излил свою печаль в тексте этого произведения.
Тема стихотворения – гибельность власти, у которой нет ограничений. Силу этого явления Пушкин познал на себе, что сделало стихотворение необыкновенно убедительным и эмоционально глубоким.
Композиция – произведение состоит из двух частей: в первой говорится о дереве, источающем яд, во второй – о человеке, который, повинуясь приказу своего господина, принес “смертельную смолу” и умер, сам отравленный ею.
Жанр – лирическое стихотворение с элементами .
Стихотворный размер – четырехстопный ямб.
Метафоры – “природа жаждущих степей его в день гнева породила“, “вихорь черный на древо смерти набежит“, “послушно в путь потек“.
Эпитеты – “в пустыне чахлой и скупой“, “зелень мертвую“, “густой прозрачною смолою“.
Сравнения – “анчар, как грозный часовой“.
Инверсии – “зелень мертвую“, “густой прозрачною смолою“, “вихорь черный”.
Объяснение:
Пригодницький роман відомого англійського письменника Вальтера Скотта «Айвенго» знайомить нас з досить цікавими чоловічими персонажами. Це й головний герой твору доблесний лицар Айвенго, і його батько сер Седрік Сакс, і видатна історична постать король Річард Левине Серце. Але не менш яскраво автор зображує жіночі персонажі, серед яких найбільше запам’ятовуються леді Ровена та Ребекка. Це молоді, розумні і красиві дівчата. Обидві вони виховувалися без матерів, та все одно їх оточувала розкіш, велика ласка і любов близьких людей.
Але й характери, і соціальний стан цих дівчат дуже різні. По-різному склалася їхня доля, по-різному вони поводяться і в критичних ситуаціях.
Леді Ровена — єдина спадкоємиця знатного роду, яка рано залишилася без батьків. Ровеною опікувався батько Айвенго Седрік Ротервудський. Опікун просто обожнював дівчину, ні в чому їй не відмовляв. Седрік Сакс пов’язував зі своєю вихованкою великі надії на відновлення в Англії влади саксів. Через це він навіть вигнав з домівки свого сина Айвенго, який закохався у леді Ровену і хотів з нею одружитися. В той же час леді Ровена знаходить в собі сміливість рішуче протистояти шлюбові без кохання з нащадком видатного князівського роду Ательстаном, якого так прагне сер Седрік. Але потрапивши у полон, леді Ровена, яка звикла до повного поклоніння оточуючих, заливається слізьми і втрачає свою волю. Та щасливий випадок рятує дівчину і доля знов посміхається дівчині. Врешті-решт вона становиться дружиною коханого Айвенго.
Ще один яскравий персонаж роману «Айвенго» - Ребекка. Це дочка багатого єврея Ісака. На протязі багатьох століть її народ зазнавав постійних принижень та гонінь. І хоча Ребекка виросла у багатстві та ні в чому не знала відмови, вона добре розуміла, що для того, щоб вижити у тогочасному жорстокому світі, їй знадобляться знання і велика сила волі.
Ребекка допомагала всім, хто потребував її до Вона навчилася навіть лікувати. А в критичних ситуаціях дівчина холоднокровно шукала виходу, і якщо його не було, вона була готова загинути, але не втратити честь і гідність. Ребекка незвичайно цільна і сильна натура. Не знайшовши відгуку на свої почуття, дівчина віддає себе доброчинним справам — допомагає страдникам, лікує людей та вирішує інші проблеми тих, хто до неї звертається. Можна бути впевненим, що до останнього дня свого життя Ребекка буде підтримувати гідність і честь свого народу та оберігатиме віру предків.
Жіночі образи леді Ровени і Ребекки грають значну роль у загальній композиції роману В. Скотта «Айвенго», адже саме вони допомагають більш повно відобразити історичну епоху, в яку відбувалися події роману, та розкрити характери головних героїв. Їхні доброта, розум і краса були найкращою прикрасою тогочасного жорстокого світу.
Объяснение: