Життя Полліанни описане впродовж майже двох років (у червні дівчинка приїхала до Белдінґсвіла, у жовтні сталася автомобільна аварія, до весни Полліанна нерухомо лежала в ліжку, ще десять місяців тривало лікування, поки дівчинка встала на ноги); фрагменти життєвих історій персонажів роману тривають набагато довше (15 років)
Опис кімнатки на горищі, де мала поселитися Полліанна («Тут стояло дбайливо застелене ліжечко, два стільці зі спинками, умивальниця, комод без дзеркала і невеличкий столик. Ні штор на мансардних вікнах, ні картин на голих стінах. Сонце цілий день розжарювало крівлю, і в кімнатці через це було, як у грубці. Захисних сіток від комах на вікнах не було, тому вони не відчинялися») показує скупу вдачу міс Поллі, її неприязне ставлення до ще не знайомої небоги; опис двору позаду будинку тітки Поллі («Перед нею лежав садок… Поза садком стежинка бігла через широке поле до кручі, на якій самотня сосна стояла на сторожі великої скелі. Полліанні наразі здалося, що їй понад усе хочеться бути саме там — на вершечку великої скелі» допомагає читачеві зрозуміти настрій дівчинки, відчути ЇЇ самотність і душевний біль, її бажання опинитися далеко від непривітного будинку, де вона поселилася; опис ранку наступного дня після приїзду («Вікна кімнати виходили на південь і на захід, тому сонця вона ще не бачила. Але вона бачила тьмяну блакить ранкового неба і знала, що день обіцяє бути пречудовим») розкриває оптимістичний характер дівчинки, готовність у всьому якщо не побачити, то розпізнати щось добре та радісне. Таких описів знаходимо багато в тексті роману
Тема «Полліанна». Розповідь про життя дитини-сироти, яка твердо запам’ятала науку добра від своїх покійних батьків.
Головна думка – у всьому можна знайти позитив, навіть в найгіршому.
Ідея «Полліанна». У житті завжди є привід для радості, навіть у найскрутнішу хвилину можна знайти для себе розраду, головне — мати для цього бажання
Вишневый сад» - последнее произведение А.П. Чехова, завершающее его творческую биографию, его идейные и художественные поиски. Главную сюжетную линию пьесы автор обозначил самим заглавием произведения. Действие комедии происходит в имении помещицы Любови Андреевны Раневской - в имении с вишневым садом, окруженным тополями. Природа усадьбы является прекрасным фоном для развития событий, раскрывающих человеческие судьбы. На мой взгляд, в пьесе есть очень важная и притягательная деталь, которая пробуждает оптимизм и надежду. Это необычайная природа, её творческая мощь, красота, стремление к обновлению. В обреченном на торги вишневом саду – «белые массы цветов», поют скворцы, над садом – голубое небо. Природа готовится к обновлению и как бы напоминает нам о красоте и счастье человеческой жизни, о необходимости созидания. Меня также привлекает взгляд писателя на своих героев - в пьесе нет явных «злодеев» и «ангелов». Нет образов, чья преступная воля являлась бы источником конфликта и несчастий. Автор сдержанно описывает события, никого не обвиняя и не оправдывая. Он только показывает смысл человеческого счастья и причины несчастий. Именно поэтому в героях его пьесы сочетаются хорошие и плохие качества, зачастую они выглядят довольно противоречиво.
Опис кімнатки на горищі, де мала поселитися Полліанна («Тут стояло дбайливо застелене ліжечко, два стільці зі спинками, умивальниця, комод без дзеркала і невеличкий столик. Ні штор на мансардних вікнах, ні картин на голих стінах. Сонце цілий день розжарювало крівлю, і в кімнатці через це було, як у грубці. Захисних сіток від комах на вікнах не було, тому вони не відчинялися») показує скупу вдачу міс Поллі, її неприязне ставлення до ще не знайомої небоги; опис двору позаду будинку тітки Поллі («Перед нею лежав садок… Поза садком стежинка бігла через широке поле до кручі, на якій самотня сосна стояла на сторожі великої скелі. Полліанні наразі здалося, що їй понад усе хочеться бути саме там — на вершечку великої скелі» допомагає читачеві зрозуміти настрій дівчинки, відчути ЇЇ самотність і душевний біль, її бажання опинитися далеко від непривітного будинку, де вона поселилася; опис ранку наступного дня після приїзду («Вікна кімнати виходили на південь і на захід, тому сонця вона ще не бачила. Але вона бачила тьмяну блакить ранкового неба і знала, що день обіцяє бути пречудовим») розкриває оптимістичний характер дівчинки, готовність у всьому якщо не побачити, то розпізнати щось добре та радісне. Таких описів знаходимо багато в тексті роману
Тема «Полліанна». Розповідь про життя дитини-сироти, яка твердо запам’ятала науку добра від своїх покійних батьків.
Головна думка – у всьому можна знайти позитив, навіть в найгіршому.
Ідея «Полліанна». У житті завжди є привід для радості, навіть у найскрутнішу хвилину можна знайти для себе розраду, головне — мати для цього бажання
Жанр. Роман
Действие комедии происходит в имении помещицы Любови Андреевны Раневской - в имении с вишневым садом, окруженным тополями. Природа усадьбы является прекрасным фоном для развития событий, раскрывающих человеческие судьбы.
На мой взгляд, в пьесе есть очень важная и притягательная деталь, которая пробуждает оптимизм и надежду. Это необычайная природа, её творческая мощь, красота, стремление к обновлению. В обреченном на торги вишневом саду – «белые массы цветов», поют скворцы, над садом – голубое небо. Природа готовится к обновлению и как бы напоминает нам о красоте и счастье человеческой жизни, о необходимости созидания.
Меня также привлекает взгляд писателя на своих героев - в пьесе нет явных «злодеев» и «ангелов». Нет образов, чья преступная воля являлась бы источником конфликта и несчастий. Автор сдержанно описывает события, никого не обвиняя и не оправдывая. Он только показывает смысл человеческого счастья и причины несчастий.
Именно поэтому в героях его пьесы сочетаются хорошие и плохие качества, зачастую они выглядят довольно противоречиво.