Прочитайте рассказ А.И. Солженицына «Один день Ивана Денисовича». Что дает возможность главному герою ощутить себя более свободным даже в чудовищных условиях лагеря?
Мен үшін екінші ұстаз ол менің анам.Себебі анам мені 9 ай бойы көтеріп жарық дүниеге əкелді.Мен анамды өте қатты жақсы көремін.Ана-үш əріптен тұратын киелі сөз.Оны кері оқысаңда еш өзгермейді.Анамды тіпті бірінші ұстаз дер едім.Себебі анам мен білмей қалған нəрсемді айтып, көмек керек кезде көмектесіп,ауырған кезде қамқор болады.Мектепте біздің екінші анамыз ол-мұғалім.Мұғалім бізге бар білгенін айтып,бізге білім нəрімен сусындатады.Бізге қалам ұстатып,жазу жаздыртуды,сөйлеуді,есепеуді үйретті.Жоғарыда айтып кеткендей менің бірінші ұстазым-анам,екінші ұстазымда анам жəне мектептегі мұғалімім.Анам мен үшін ешқандай ұстаздың орнын баса алмайды.Қазір анамның арқасында менде барлығы бар.Анам жанымда болса мен өзімді бақытты сезінемін
За своє нетривале життя, яке тривало всього 27 років, Богдан-Ігор Антонич зміг вписати своє ім’я в історію української літератури. Народився він на території тодішньої Австро-Угорщини в сім’ї греко-католицького священика, але пізніше сім’я переїхала у Львів, де майбутній поет навчався і багато спілкувався з україномовною інтелігенцією. Саме завдяки цьому він і почав творити українською мовою.
Втім, поетичне зародження автора не можна назвати легким і простим. Його першою і рідною мовою була польська, тому твори українською мовою
йому давалися з досить великими труднощами. При їх аналізі добре помітно далеко не ідеальне володіння автором українською мовою, а також недоліки в тематиці. Такі труднощі спочатку роблять його подальший зліт у галузі поезії ще більш дивним – уже незабаром автор почав видавати дійсно гарні вірші. Першим надрукованим його твором стала збірка “Привітання життя”, у ній автор прагнув піднести новий стиль написання віршів, в деяких випадках це виходило, а в деяких ні.
Його спроба зробити поезію пісенною і мелодійною пізніше їм самим була визнана неефективною. Деякі особливості романтизму і тяги до душевного
ідеалу також притаманні цій збірці.
Констатувати формування остаточного, оформленого і гарного стилю можна по другій збірці автора під назвою “Три перстні”. Великої уваги в творах збірки приділено описами природи, які були запозичені автором зі спогадів про його юність. Водночас помітна і частка саморефлексії поета. Він дещо шкодує про своє покликання, поетичне мистецтво позначає як прокляття, що відрізало його самого від природи і власної юності. Для збірки характерні два види творів: більш великі за обсягом розповіді-елегії і менші мініатюри.
Обидва ці види творів наділені своїми цікавими особливостями і захоплюють під час прочитання.
Для третьої і останньої збірки Богдана-Ігоря Антонича “Книга лева” характерно навіть більш глибоке ставлення до природи. У ній автор не тільки захоплюється красою навколишньої природи, а й поетичними образами пояснює возз’єднання між природою, людським розумом і духом. У деяких творах збірки автор настільки захоплюється порівнюванням людини і рослинності, що людина у нього просто втрачає власну індивідуальність і зливається з природою воєдино.
Серед українських поетів було досить багато цікавих діячів. На перших порах існування СРСР творча спадщина автора ніде не з’являлася і було забороненою. Лише пізніше з ним змогли ознайомитися любителі української літератури.
Не можна сказати, що Богдан-Ігор Антонич є популярним поетом сьогодні, але його творчість справді заслуговує ретельної уваги і вивчення.
Мен үшін екінші ұстаз ол менің анам.Себебі анам мені 9 ай бойы көтеріп жарық дүниеге əкелді.Мен анамды өте қатты жақсы көремін.Ана-үш əріптен тұратын киелі сөз.Оны кері оқысаңда еш өзгермейді.Анамды тіпті бірінші ұстаз дер едім.Себебі анам мен білмей қалған нəрсемді айтып, көмек керек кезде көмектесіп,ауырған кезде қамқор болады.Мектепте біздің екінші анамыз ол-мұғалім.Мұғалім бізге бар білгенін айтып,бізге білім нəрімен сусындатады.Бізге қалам ұстатып,жазу жаздыртуды,сөйлеуді,есепеуді үйретті.Жоғарыда айтып кеткендей менің бірінші ұстазым-анам,екінші ұстазымда анам жəне мектептегі мұғалімім.Анам мен үшін ешқандай ұстаздың орнын баса алмайды.Қазір анамның арқасында менде барлығы бар.Анам жанымда болса мен өзімді бақытты сезінемін
За своє нетривале життя, яке тривало всього 27 років, Богдан-Ігор Антонич зміг вписати своє ім’я в історію української літератури. Народився він на території тодішньої Австро-Угорщини в сім’ї греко-католицького священика, але пізніше сім’я переїхала у Львів, де майбутній поет навчався і багато спілкувався з україномовною інтелігенцією. Саме завдяки цьому він і почав творити українською мовою.
Втім, поетичне зародження автора не можна назвати легким і простим. Його першою і рідною мовою була польська, тому твори українською мовою
йому давалися з досить великими труднощами. При їх аналізі добре помітно далеко не ідеальне володіння автором українською мовою, а також недоліки в тематиці. Такі труднощі спочатку роблять його подальший зліт у галузі поезії ще більш дивним – уже незабаром автор почав видавати дійсно гарні вірші. Першим надрукованим його твором стала збірка “Привітання життя”, у ній автор прагнув піднести новий стиль написання віршів, в деяких випадках це виходило, а в деяких ні.
Його спроба зробити поезію пісенною і мелодійною пізніше їм самим була визнана неефективною. Деякі особливості романтизму і тяги до душевного
ідеалу також притаманні цій збірці.
Констатувати формування остаточного, оформленого і гарного стилю можна по другій збірці автора під назвою “Три перстні”. Великої уваги в творах збірки приділено описами природи, які були запозичені автором зі спогадів про його юність. Водночас помітна і частка саморефлексії поета. Він дещо шкодує про своє покликання, поетичне мистецтво позначає як прокляття, що відрізало його самого від природи і власної юності. Для збірки характерні два види творів: більш великі за обсягом розповіді-елегії і менші мініатюри.
Обидва ці види творів наділені своїми цікавими особливостями і захоплюють під час прочитання.
Для третьої і останньої збірки Богдана-Ігоря Антонича “Книга лева” характерно навіть більш глибоке ставлення до природи. У ній автор не тільки захоплюється красою навколишньої природи, а й поетичними образами пояснює возз’єднання між природою, людським розумом і духом. У деяких творах збірки автор настільки захоплюється порівнюванням людини і рослинності, що людина у нього просто втрачає власну індивідуальність і зливається з природою воєдино.
Серед українських поетів було досить багато цікавих діячів. На перших порах існування СРСР творча спадщина автора ніде не з’являлася і було забороненою. Лише пізніше з ним змогли ознайомитися любителі української літератури.
Не можна сказати, що Богдан-Ігор Антонич є популярним поетом сьогодні, але його творчість справді заслуговує ретельної уваги і вивчення.