Прочитайте (статью об А.П. Чехове), (рассказ «Хамелеон»). Письменно ответьте на вопросы 1. В чём состояло новаторство Чехова?

2. О каком качестве Очумелова говорит тот факт, что за ним следует городовой с решетом, наполненным конфискованным крыжовником?

3. В чём суть конфликта, в котором пытается разобраться Очумелов?

4. Почему Очумелов нервничает, разбираясь в этом деле? Какая деталь в поведении Очумелова говорит об этом?

5. Кого в этом рассказе можно назвать хамелеоном? Почему?

6. Какие качества характера высмеивает автор? Какие приёмы комического изображения использует (говорящие фамилии, несоответствие, неожиданность, смешная речь, преувеличение)? Приведите примеры из текста.

Равнодушие исходит от Тихона в сторону Катерины, это терзает ее, он не может заступится за нее, не хочет брать ее с собой в поездку, хотя Катерина уже тогда чувствует, что что то случится. Также равнодушие исходит от Бориса в конце пьесы, когда он не хоче т пойти против дяди тем самым лишившись наследства и оставляет ее со своими терзаниями.(это из главных проблем произведения, также если копнуть можно увидить что в разговоре Кулигина и Дикого, Дикой проявляет равнодушие к проблемам города, но не думаю что это важно) Отзывчивость проявляет Варвара, когда выслушивает страдания Катерины по Борису и устраивает им встречу, хотя мой учитель говорит что она просто хитрая ( также можно сказать что своего рода Отзывчивость проявляет Кабаниха когда выслушивает Дикого, но это тоже не очень важно) в итоге можем сказать что равнодушия в данном произведении больше чем Отзывчивости

ответ: Автор – Дж. Байрон.

Рік написання – 1807.

Збірка – «Години дозвілля» (Hours of idleness).

Тема – протест проти загальноприйнятних норм моралі тогочасної Англії.

Ідея – втеча з сьогодення до радісного світу минулого дитинства. Це внутрішній монолог поета, який живе у духовній пустці, без любові та друзів. Такі самі ідеї турбували його сучасників. Тому поезія Байрона віддзеркалює основні проблеми того часу. Автор послідовно розвінчує жадані для багатьох людей життєві блага: високе становище в суспільстві, багатство, кохання, спілкування в колі друзів. Він вважає, що ці блага дають лише ілюзію щастя, але забирають те, що має справжню цінність, — свободу, волю. “Хотів би жити знов у горах” художні засоби

Епітети: дітям безжурним, в морях суворих, хвиль розбурханих, Англії пихатій, грізний океан,   вертепний галас,  втіх нещирих, дух похмурий мій, небо грозове.

Метафори: серце стало крижаним; тамує келих скорботу й біль; я серцем завжди сирота; в серці в мене стільки льоду;  світ лукавства і облуди.

Порівняння: душа, мов птах прип’ятий;  як мені з душного світу, мов голуб до свого кубла, у небо грозове злетіти.

Риторичні звертання: дай утекти мені, талане, на лано урвищ і горбів;  То, Правдо, промінь твій жорстокий вернув мене у ниций світ;  А ти, о Жінко, світоч вроди.

Риторичні запитання: Навіщо ж темрява ховає той знак останньої межі? Де ж друзів коло? Чом не склалась та приязнь вірна і свята?

Самотність, розчарування відчувається у вірші. Поет був романтиком, тож і вабили його “темні урвища і хребти”, “пустка дика й хмура”, “небо грозове”. Саме дика, незаймана природа, грізна й велична у своїй первозданності, вабить ліричного героя. Він ладен проміняти вищий світ, де людина не може лишатися собою, а вимушена лукавити, брехати, пристосовуватися, на життя наодинці з природою, де виявляються кращі риси людини, відбувається перевірка на міцність Вірш Байрона «Хотів би жити знов у горах…» завжди актуальний, оскільки в ньому показані складні духовні шукання особистості, осмислюється місце людини у світі й утверджуються волелюбні ідеї. Автор протестує проти ницого, бездуховного суспільства, прагнучи у світ мрії, свободи, високих ідеалів .

Объяснение: