Прочитайте текст і виконайте завдання 7-10. 1. Пригадую, як ранньої весни, темного вечора, поверталися з церкви жінки з запаленими свічками; ховали кволе світло за долонями, за крайками хусток, оберігали від подуву вітерця, од власного дихання, намагаючись донести запалені свічки аж до/дому, й цікаво було дивитись на рухливі цятки вогню, на тремтячі його язички, які, коливаючись, щось безмовно розповідали й дорозі, й деревам, і чорному небу, — і все їх, мабуть, розуміло, бо ж слухало заворожено. 2. Варто мені зараз заплющити очі й зринає перед внутрішнім зором оте рухоме й бліде сузір’я свічок, і ледь/ледь освітлювані раптовими спалахами обличчя жінок, зосереджені, врочисті й тихі. 3. Я вловлюю, як пахне мокрою землею, як у носі і в горлі лоскоче духом вербового пуху, не/давно одлетілим дощем і ще чимось таким, чого й не/можна назвати. 8. Дієприслівниковим зворотом ускладнене речення *
перше
друге
третє
дієприслівниковий зворот у реченнях відсутній
7. Пунктуаційну помилку допущено в реченні *
першому
другому
третьому
не допущено у жодному реченні.
9. Окремо в тексті треба писати сполуку слів *
до/дому
не/давно
не/можна
ледь/ледь
10. Вставним словом ускладнено речення *
перше
друге
третє
не ускладнено
Повесть Екатерины Мурашовой "Класс коррекции" сильно выделяется в общем потоке современной отечественной подростковой литературы. Тема детей - отбросов общества, зачастую умственно неполноценных, инвалидов, социально запущенных, слишком неудобна и некрасива, трудно решиться говорить об этом. Но у автора получается жизнелюбивое, оптимистическое произведение там, где, кажется, ни о каком оптимизме и речи быть не может.
Мурашова не развлекает читателя, не заигрывает с ним. Она призывает читающего подростка к совместной душевной и нравственной работе через соучастие, сочувствие героям книги осознать себя как человека, личность, гражданина.