Що таке щастя? У кожного своя відповідь. На мою думку, щастя – то відчуття задоволення людиною своїх успіхів у праці, житті, приємні почуття від пізнанного, пережитого, побаченого, відчутого. Кожна людина цінує своє щастя і намагається утримати його подовше. Скільки людей – стільки думок. Одні вважають, що щастя у багатстві: шикарні особняки і домашній персонал в Одесі, дорогі авто і прибутковий бізнес – все це для них складові щасливого життя. Для інших щастя у здоров’ї рідних та близьких, у пізнанні світу, прилученні до мистецтва. Я вважаю, щаслива та людина, яка вміє бути успішною, духовно зростати – сама здобуває своє щастя, яким би воно не було. У оповіданні Олекси Стороженка “Скарб” щастя само прийшло до лежня Павлуся, який нічого не робив, а тільки спав. Але то умовне щастя, за ним стояла важка праця інших людей ради задоволення Павлуся. У наш час діти сучасних скоробагатьків і акул бізнесу і є такими “павлусями-лежнями”, які часто ведуть паразитичний споживацький б життя. Чи позаздриш Павлусеві? Особисто я – ні! Нічого не робити і “пухнути” від їжі – то не природно для людини розумної. А от в оповіданні “Цвіт щастя” Б.Лепкого маленький хлопчик сам вирішив шукати загадкову квітку щастя, хоч вона, за розповідями матусі, далеко. Він глибоко вірить у чарівну силу квітки щастя, прагне її знайти, не боїться жодних перешкод; він мрійник. Герой пізнає життя, не залишає надії знайти квітку щастя. Вже сам пошук робить його щасливим. Щастя не приходить саме, а дістається часто важкою працею. Оті для мене щастя – то своєрідний пошук чарівної квітки пізнання і натхнення. З насіннячка я рощу цю квітку, пізнаючи світ і людей. Я щаслива, що мною пишаються мама і тато, радію усмішкам своїх сестричок, досягненням рідних. Дякую Богові за сонячний день і пташиний спів, за здоров’я рідних і достаток у родині, за успішно прожитий день, за зроблені справи. Отже, щастя для мене в успішному поступі життя. Уявляю людське щастя як ясне сонечко, що світить для всіх і усміхається. Тільки ті, що бояться яскравого проміння, не пізнають шасливих хвилин. Щаслива людина випромінює позитивну енергію, обдаровує нею інших. Григорій Сковорода писав: “Щасливий той, кому вдалося знайти щасливе життя; але щасливіший той, хто вміє користуватися ним”. Так користуймося ним!
В рассказе Ч. Айтматова «Красное яблоко» говорится о том, как муж пытается написать письмо жене. Исабеков и Сабира прожили много лет вместе. У них есть дочь Анара. Они решили расстаться на какое-то время, чтобы обдумать и понять, стоит ли им жить вместе.
В письме муж хочет объяснить жене, что он понял свои ошибки, и признает, что жена была права в том, что часто говорила ему о невнимательности к ней, что он не проявлял чуткости и душевности и боялся открыто проявлять любовь к ней.
Исабеков мучился над письмом всю ночь, но так и не написал его. На следующий день с дочкой поехали за город в места, где они часто гуляли всей семьей. Там были большие сады и горная речка. Была осень, опадала листва. Яблони стояли голые, яблоки уже были все собраны.
Анара побежала в сад. Исабеков, ожидая дочку, размышлял о жене, о себе и дочке. Девочка прибежала и принесла красное яблоко. Позднее яблоко, не замеченное никем. Анара радовалась, что нашла такое красивое и зрелое яблоко в пустом саду.
Это красное яблоко воскресило в памяти Исабекова воспоминания, связанные с молодостью и первой любовью.
В рассказе Ч. Айтматова «Красное яблоко» говорится о том, как муж пытается написать письмо жене. Исабеков и Сабира прожили много лет вместе. У них есть дочь Анара. Они решили расстаться на какое-то время, чтобы обдумать и понять, стоит ли им жить вместе.
В письме муж хочет объяснить жене, что он понял свои ошибки, и признает, что жена была права в том, что часто говорила ему о невнимательности к ней, что он не проявлял чуткости и душевности и боялся открыто проявлять любовь к ней.
Исабеков мучился над письмом всю ночь, но так и не написал его. На следующий день с дочкой поехали за город в места, где они часто гуляли всей семьей. Там были большие сады и горная речка. Была осень, опадала листва. Яблони стояли голые, яблоки уже были все собраны.
Анара побежала в сад. Исабеков, ожидая дочку, размышлял о жене, о себе и дочке. Девочка прибежала и принесла красное яблоко. Позднее яблоко, не замеченное никем. Анара радовалась, что нашла такое красивое и зрелое яблоко в пустом саду.
Это красное яблоко воскресило в памяти Исабекова воспоминания, связанные с молодостью и первой любовью.
Объяснение: