Пиковая дама" - философская повесть по своей проблематике.
Действие этой повести развертывается в современное Пушкину время и отражает широкий круг размышлений автора над русской жизнью начала 19 столетия. В "Пиковой даме" Пушкин обратился к широкому кругу философских проблем : человек, свобода, свобода нравственного выбора, судьба, случайное и закономерное, игра, "злодейство" - лишь некоторые из философских вопросов, осмысляемых автором в этой глубокой по содержанию повести. Название позволяет уподобить художественный мир повести карточной игре, где карты- персонажи произведения и где есть игроки - силы распоряжаться картами-персонажами по своей воле. Герой вступает в поединок с судьбой, считая, что трезвый расчет позволит ему достичь вожделенной цели. Пиковая дама становится не только картой в игре Германна с судьбой, но местью судьбы за попрание Человека, нравственного закона, т. е. герой сам оказывается картой в более крупной игре, и его "карта бита".
Противопоставляя Лизавету Ивановну и Германна, их судьбы, Пушкин утверждает неразделимость нравственности и судьбе человеческой личности
Значним явищем середньовічної культури є рицарська література, розквіт якої припадає на XII— XIII ст. З утвердженням феодалізму закріплюється привілейоване становище феодального класу, в XII ст. остаточно оформлюється класова свідомість феодалів та їхня ідеологія. Щоб довести своє право на панування, феодальний клас пред'являє «претензії на монопольне володіння «благородством» як у прямому, так і в найширшому значенні цього слова... Це поняття благородства знайшло найбільш повне вираження в інституті освяченого церквою «рицарства» — спільності всіх благородних воїнів, рівних між собою. Рицарство ідеологічно згуртовувало всі шари класу і дещо стирало їхню майнову нерівність. Воно також сприяло різкому відокремленню феодалів від «неблагородних», тобто від усього іншого населення» .
Рицарство становило своєрідну військово-феодальну організацію зі своїми законами та ідеалами станової честі та доблесті. Посвячення в рицарі було важливою подією для представників феодального класу і відбувалось в обстановці урочистої церемонії. Рицарські заповіді закликали бути хоробрим воїном, вірно служити сюзерену, боротися з «невірними», захищати слабих та скривджених. Але ці ідеали здебільшого не відповідали хижацькій феодальній атмосфері «зрадницьких убивств, отруєнь, підступних інтриг і всіляких підлот, які тільки можна собі уявити, всього того, що крилося за поетичним ім'ям рицарства...».
Розквіт рицарської літератури зумовили багато причин. Неабияке значення мали контакти з арабізованою Іспанією та країнами Близького Сходу (в результаті хрестових походів). Вони сприяли зміцненню міжнародних зв'язків Європи, розширенню кругозору європейців, знайомили їх з вищою і витонченішою культурою арабських країн, з досягненнями їхньої науки, філософії, поезії. Але головною причиною є економічна стабілізація, культурний вибух XII ст. Це час піднесення європейських міст, які стають центром світської освіти і вільнодумства. В Європі помітно зростає інтерес до знань світського характеру, зокрема до античної спадщини— творів Арістотеля, Платона, Вергілія, Овідія, Ювенала, Стація та ін. Все це вело до послаблення церковно-релігійного впливу та поглиблення процесу секуляризації (звільнення від впливу церкви) європейської культури.
Действие этой повести развертывается в современное Пушкину время и отражает широкий круг размышлений автора над русской жизнью начала 19 столетия.
В "Пиковой даме" Пушкин обратился к широкому кругу философских проблем :
человек, свобода, свобода нравственного выбора, судьба, случайное и закономерное,
игра, "злодейство" - лишь некоторые из философских вопросов, осмысляемых автором
в этой глубокой по содержанию повести.
Название позволяет уподобить художественный мир повести карточной игре, где карты- персонажи произведения и где есть игроки - силы распоряжаться картами-персонажами по своей воле.
Герой вступает в поединок с судьбой, считая, что трезвый расчет позволит ему достичь вожделенной цели.
Пиковая дама становится не только картой в игре Германна с судьбой, но местью судьбы за попрание Человека, нравственного закона, т. е. герой сам оказывается
картой в более крупной игре, и его "карта бита".
Противопоставляя Лизавету Ивановну и Германна, их судьбы, Пушкин утверждает неразделимость нравственности и судьбе человеческой личности
Рицарство становило своєрідну військово-феодальну організацію зі своїми законами та ідеалами станової честі та доблесті. Посвячення в рицарі було важливою подією для представників феодального класу і відбувалось в обстановці урочистої церемонії. Рицарські заповіді закликали бути хоробрим воїном, вірно служити сюзерену, боротися з «невірними», захищати слабих та скривджених. Але ці ідеали здебільшого не відповідали хижацькій феодальній атмосфері «зрадницьких убивств, отруєнь, підступних інтриг і всіляких підлот, які тільки можна собі уявити, всього того, що крилося за поетичним ім'ям рицарства...».
Розквіт рицарської літератури зумовили багато причин. Неабияке значення мали контакти з арабізованою Іспанією та країнами Близького Сходу (в результаті хрестових походів). Вони сприяли зміцненню міжнародних зв'язків Європи, розширенню кругозору європейців, знайомили їх з вищою і витонченішою культурою арабських країн, з досягненнями їхньої науки, філософії, поезії. Але головною причиною є економічна стабілізація, культурний вибух XII ст. Це час піднесення європейських міст, які стають центром світської освіти і вільнодумства. В Європі помітно зростає інтерес до знань світського характеру, зокрема до античної спадщини— творів Арістотеля, Платона, Вергілія, Овідія, Ювенала, Стація та ін. Все це вело до послаблення церковно-релігійного впливу та поглиблення процесу секуляризації (звільнення від впливу церкви) європейської культури.