не дарма всі люди визнають, що душа може бути як красивою, так і потворною. звичайно, далеко не завжди вона є однозначною. якщо взяти в якості прикладу якусь певну людину, то, напевно, можна прийти до висновку, що в її душі є одночасно щось красиве і некрасиве. проте найвідоміші літературні автори можуть давати нам яскраві і гострі приклади. здається, такі приклади містяться в оповіданні володимира винниченка «федько-халамидник».
ключовими дійовими особами цього оповідання є федько і толік. два цих хлопчика живуть по сусідству, але, незважаючи на це, вони суттєво один від одного відрізняються. федько дуже часто робить капості, він надзвичайно активний хлопчик, нерідко це приводить його до якихось життєвих неприємностей. тим не менш, в той же самий час кожен із нас, напевно, визнає, що у нього красива душа. адже він не обманює, готовий виручити в біді, володіє високими моральними якостями і відвагою. у нього було мало спільного з толіком, тому що толік був слабким, пасивним і мало на що здібною хлопцем. проте, нехай двоє хлопців мали мало спільного, вони все одно спілкувалися.одного разу між ними стався ключовий випадок, який дуже добре дав зрозуміти, у кого з них гарна душа, а у кого – потворна. толік провокував федька перейти замерзлу водойму. фактично він підбурював його, напевно, в душі сподіваючись, що у федька не вийде, він хоч раз у житті програє. але федько був дуже вправним, йому вдалося перейти водойму туди і назад. це в певному сенсі шокувало толіка, і він сам вирішив повторити такий сміливий вчинок, хоча його до цього ніхто не підбурював. але йому нічого не вдалося, він провалився крізь лід у воду. федько мав красиву душу, він був сміливим, а тому ні секунди не думав і кинувся на . він міг загинути, але все-таки врятував толіка. більш того, він не хотів підставляти хлопчика, а тому взяв всю провину на себе перед батьками. батько його покарав, у феді була висока температура і сильний кашель, вже через три дні він помер. а ось толя був настільки потворним в душі, що попросив у федіної мами ніж, на який він раніше сперечався з федьком, і навіть не прийшов до друга на похорон. приклади цих двох хлопців чітке уявлення про те, що таке краса і потворність людської душі.
подібних випадків, як у цьому романі, ви і я можемо побачити безліч у нашому житті. я думаю, що життя просто влаштована так, що далеко не у всіх однакові душі. світ не може бути повністю добрим і правильним, в ньому співіснують добро і зло. звичайно, вони знаходить відображення у людських душах, зокрема, в душах героїв оповідання володимира винниченка.
в романе и.с. тургенева "отцы и дети" изображена россия конца пятидесятых годов 19 века, в то время когда демократическое движение только-только набирало свою силу. и в результате этого возникает конфликт между разными слоями общества- между теми, кто был сторонником либеральных взглядов и между теми, кто придерживался демократических воззрений. в связи с этим роман и.с. тургенева, конечно же вызвал огромное количество споров и мнений. по своей натуре либерал-постипенец тургенев создает революционера-демократа базарова, стремившегося сделать какие-то перемены, народу, но абсолютно бессмысленно, поскольку он (базаров), как и многие молодые люди революционных взглядов, полагал, что знает мужика. и не догадывался, что мужик принимает его "за шута горохового" и уверен , что "барин" его не понимает на мой взгляд, базаров, несомненно, герой романа. он меня привлекает своей целеустремленностью, независимостью, индивидуальностью, твердой точкой зрения, в нем нет фальши, он такой какой он есть. однако, он-нигилист и отвергает то, чего не знает. он отторгает неизведанное, не пощупанное своими руками. конечно так жить проще, но, на мой взгляд, это базарову казалось, что он и любовь, вещи никак не совместимые, а влюбившись в анну сергеевну, он не хотел признавать перед самим собой этих нормальных, человеческих чувств, и все же оставаясь с собой наедине, евгений признает свою влюбленность. он, который предельно человеческое сознание, сводя психические явления к элементарным, - влюбился? ! у базарова есть свое собственное понятие о правильном устройстве общества, его основой он считает труд человека, а не разделение общества на тех. кто работает и тех, кто бездельничает. базарову не нужны политические учреждения вроде парламента, где при сохранении класса собственников бедные не от нищеты. базарову чуждо учение о так называемых политических свободах, когда дворянство много обещает, но так мало делает. он считает, что "благородное кипение" либеральных болтунов- пустяки; убежден, что неизбежна драка с " княжеским отродьем". в этом он и близок и далек от нашего времени. с одной стороны уже не существуют два противоборствующих класса, а с другой - люди, стоящие у власти часто больше говорят, обещают, а реформы пробуксовывают.мне базаров импонирует своим отношением к труду. в этом евгений вполне современен. я считаю, что если каждому человеку относиться к своей работе так благородно, серьёзно, добросовестно, то исчезли бы многие надуманные проблемы в обществе.естественной остаётся проблема" отцов и детей ". мир, человечество находятся в постоянном развитии и поэтому каждое новое поколение входит в тот или иной конфликт с "отцами". иногда он бывает резкий, как у базарова, иногда незаметный, размытый. но каждый раз молодые люди ищут свой непроторенный, пусть и не всегда правильный путь.
не дарма всі люди визнають, що душа може бути як красивою, так і потворною. звичайно, далеко не завжди вона є однозначною. якщо взяти в якості прикладу якусь певну людину, то, напевно, можна прийти до висновку, що в її душі є одночасно щось красиве і некрасиве. проте найвідоміші літературні автори можуть давати нам яскраві і гострі приклади. здається, такі приклади містяться в оповіданні володимира винниченка «федько-халамидник».
ключовими дійовими особами цього оповідання є федько і толік. два цих хлопчика живуть по сусідству, але, незважаючи на це, вони суттєво один від одного відрізняються. федько дуже часто робить капості, він надзвичайно активний хлопчик, нерідко це приводить його до якихось життєвих неприємностей. тим не менш, в той же самий час кожен із нас, напевно, визнає, що у нього красива душа. адже він не обманює, готовий виручити в біді, володіє високими моральними якостями і відвагою. у нього було мало спільного з толіком, тому що толік був слабким, пасивним і мало на що здібною хлопцем. проте, нехай двоє хлопців мали мало спільного, вони все одно спілкувалися.одного разу між ними стався ключовий випадок, який дуже добре дав зрозуміти, у кого з них гарна душа, а у кого – потворна. толік провокував федька перейти замерзлу водойму. фактично він підбурював його, напевно, в душі сподіваючись, що у федька не вийде, він хоч раз у житті програє. але федько був дуже вправним, йому вдалося перейти водойму туди і назад. це в певному сенсі шокувало толіка, і він сам вирішив повторити такий сміливий вчинок, хоча його до цього ніхто не підбурював. але йому нічого не вдалося, він провалився крізь лід у воду. федько мав красиву душу, він був сміливим, а тому ні секунди не думав і кинувся на . він міг загинути, але все-таки врятував толіка. більш того, він не хотів підставляти хлопчика, а тому взяв всю провину на себе перед батьками. батько його покарав, у феді була висока температура і сильний кашель, вже через три дні він помер. а ось толя був настільки потворним в душі, що попросив у федіної мами ніж, на який він раніше сперечався з федьком, і навіть не прийшов до друга на похорон. приклади цих двох хлопців чітке уявлення про те, що таке краса і потворність людської душі.
подібних випадків, як у цьому романі, ви і я можемо побачити безліч у нашому житті. я думаю, що життя просто влаштована так, що далеко не у всіх однакові душі. світ не може бути повністю добрим і правильним, в ньому співіснують добро і зло. звичайно, вони знаходить відображення у людських душах, зокрема, в душах героїв оповідання володимира винниченка.
тургенев отци и дети
в романе и.с. тургенева "отцы и дети" изображена россия конца пятидесятых годов 19 века, в то время когда демократическое движение только-только набирало свою силу. и в результате этого возникает конфликт между разными слоями общества- между теми, кто был сторонником либеральных взглядов и между теми, кто придерживался демократических воззрений. в связи с этим роман и.с. тургенева, конечно же вызвал огромное количество споров и мнений. по своей натуре либерал-постипенец тургенев создает революционера-демократа базарова, стремившегося сделать какие-то перемены, народу, но абсолютно бессмысленно, поскольку он (базаров), как и многие молодые люди революционных взглядов, полагал, что знает мужика. и не догадывался, что мужик принимает его "за шута горохового" и уверен , что "барин" его не понимает на мой взгляд, базаров, несомненно, герой романа. он меня привлекает своей целеустремленностью, независимостью, индивидуальностью, твердой точкой зрения, в нем нет фальши, он такой какой он есть. однако, он-нигилист и отвергает то, чего не знает. он отторгает неизведанное, не пощупанное своими руками. конечно так жить проще, но, на мой взгляд, это базарову казалось, что он и любовь, вещи никак не совместимые, а влюбившись в анну сергеевну, он не хотел признавать перед самим собой этих нормальных, человеческих чувств, и все же оставаясь с собой наедине, евгений признает свою влюбленность. он, который предельно человеческое сознание, сводя психические явления к элементарным, - влюбился? ! у базарова есть свое собственное понятие о правильном устройстве общества, его основой он считает труд человека, а не разделение общества на тех. кто работает и тех, кто бездельничает. базарову не нужны политические учреждения вроде парламента, где при сохранении класса собственников бедные не от нищеты. базарову чуждо учение о так называемых политических свободах, когда дворянство много обещает, но так мало делает. он считает, что "благородное кипение" либеральных болтунов- пустяки; убежден, что неизбежна драка с " княжеским отродьем". в этом он и близок и далек от нашего времени. с одной стороны уже не существуют два противоборствующих класса, а с другой - люди, стоящие у власти часто больше говорят, обещают, а реформы пробуксовывают.мне базаров импонирует своим отношением к труду. в этом евгений вполне современен. я считаю, что если каждому человеку относиться к своей работе так благородно, серьёзно, добросовестно, то исчезли бы многие надуманные проблемы в обществе.естественной остаётся проблема" отцов и детей ". мир, человечество находятся в постоянном развитии и поэтому каждое новое поколение входит в тот или иной конфликт с "отцами". иногда он бывает резкий, как у базарова, иногда незаметный, размытый. но каждый раз молодые люди ищут свой непроторенный, пусть и не всегда правильный путь.