Прокомментируйте каждую сюжетную линию романа «Мастер и Маргарита»: - философская -Иешуа и Понтий Пилат; - Любовная - Мастер и Маргарита; - мистическая и сатирическая: Воланд и его свита, и Москвичи.(Не очень кратко, и не слишком развёрнуто)
Народилася 14 вересня 1911 року в Одесі в сім'ї скульптора.
Закінчила в 1925 році трудову школу,в 1931 році-робітфак Київського хіміко-технологічного інституту,а вже у 1941 році закінчила філологічний факультет Київського університету.
Однак не стала ні хіміком,ні філологом.
Як і багато її ровесників,одягла військову форму і пішла на фронт.
Щоправда,наступного року в одній армійській газеті Сталінградського фронту з'явилась її перша стаття.
В Сталінграді Паола Володимирівна була начальником госпітальної бібліотеки.
Змалку Паолу Утєвську захоплювало читання і бажання переповідати прочитане своїм подругам.
Вірш Джанні Родарі умовно можна поділити на дві частини. У першій йдеться про красу Італії, її історичні та архітектурні дива. У нашій уяві постають пам’ятки культури й історії Давнього Риму, звучить спів венеціанських гондольєрів і неаполітанців. Але настрій вірша змінюється після питання: «Чи так воно справді?» Це ніби тимчасова зупинка для того, щоб автор перегорнув листівку і показав країну без прикрас – «без глянцю». У ліричного героя болить душа за тих італійців, котрі важко працюють і бідно живуть. Справді, чи завжди весело гондольєрові возити туристів вузенькими каналами Венеції або маленькому неаполітанцю співати для туристів? У заключній частині вірша рядки скорочуються, ритм прискорюється. Синьйорам, до яких звертається ліричний герой, слід швидко крутити головами: «Хто скаче, хто плаче…» Так автор нагадує туристам про мешканців країни, про життєві проблеми звичайних людей.
Повідомлення про Паола Утевську.
Утевська Паола Володимирівна-українська письменниця.
Народилася 14 вересня 1911 року в Одесі в сім'ї скульптора.
Закінчила в 1925 році трудову школу,в 1931 році-робітфак Київського хіміко-технологічного інституту,а вже у 1941 році закінчила філологічний факультет Київського університету.
Однак не стала ні хіміком,ні філологом.
Як і багато її ровесників,одягла військову форму і пішла на фронт.
Щоправда,наступного року в одній армійській газеті Сталінградського фронту з'явилась її перша стаття.
В Сталінграді Паола Володимирівна була начальником госпітальної бібліотеки.
Змалку Паолу Утєвську захоплювало читання і бажання переповідати прочитане своїм подругам.
Але не точно,а з вигадкою,із зміною сюжету.
Десь у дванадцять років вона почала віршувати.
Вірш Джанні Родарі умовно можна поділити на дві частини. У першій йдеться про красу Італії, її історичні та архітектурні дива. У нашій уяві постають пам’ятки культури й історії Давнього Риму, звучить спів венеціанських гондольєрів і неаполітанців. Але настрій вірша змінюється після питання: «Чи так воно справді?» Це ніби тимчасова зупинка для того, щоб автор перегорнув листівку і показав країну без прикрас – «без глянцю». У ліричного героя болить душа за тих італійців, котрі важко працюють і бідно живуть. Справді, чи завжди весело гондольєрові возити туристів вузенькими каналами Венеції або маленькому неаполітанцю співати для туристів? У заключній частині вірша рядки скорочуються, ритм прискорюється. Синьйорам, до яких звертається ліричний герой, слід швидко крутити головами: «Хто скаче, хто плаче…» Так автор нагадує туристам про мешканців країни, про життєві проблеми звичайних людей.