ПРОМЕЖУТОЧНАЯ АТТЕСТАЦИЯ 62

Сказка про вежливые слова Константин Реннер

Жили-были и Жили они, не тужили, между собой дружили. Куда один пойдет, следом и второй. Только и слышно со всех сторон:


Однажды зимой пошли друзья с ледяной горки кататься первый залез на горку, скатился и кричит:
- Ух, как здорово!
И снова забирается.
А стоит в стороне - боится, уж больно горка высокая скатился еще раз и снова кричит:
- Ух, здорово!
А кругом детвора катается, голосами звенит.
завидно, тоже прокатиться охота, но высоты боится. А подбежал к нему, за руку схватил и на горку тянет.
- Не надо, не тащи меня хнычет
Насилу затащил своего друга. Покатились они с горки кувырком да в сугроб и попали. Барахтаются, пыхтят, выбраться не могут. А ребятишки кругом катаются, толкают друг друга. Вежливых слов-то не видно, зато со всех сторон слышно:
- Ты что меня толкаешь? 
- А ты что мне подножку поставил?
- Сейчас как дам в ухо!
- А я тебя в живот ударю!
Уже кругом мальчишки смеяться перестали и начали драться. Лупят друг друга руками да ногами, брыкаются, синяки и шишки ставят.
Наконец вылезли из сугроба и Мальчишки увидели, что вернулись к ним вежливые слова и стали говорить:
что ты мне шишку набил.
- И тебе что синяк поставил.


И снова все стали с горки кататься, только уже больше никто не дрался.

Коли письменник створює оповідання, вірш або п'єсу, в його уяві постають образи різних подій, людей, явищ. Щоб точно, виразно, яскраво відтворити ці уявлювані образи, письменник, по-перше, добирає слова потрібного змістового відтінку та емоційної забарвленості; по-друге, використовує різні художні засоби. Наприклад: «Широкою рікою плили по Русі пожежі, руїни та смерть. Страшенна монгольська орда з далекої степової Азії налетіла на нашу країну, щоб на довгі віки в самім корені підтяти її силу, розбити її народне життя. Найперші міста: Київ, Канів, Переяслав упали і були зруйновані до основи; їх слідом пішли тисячі сіл і менших городів»)
(«...Палали інші світила, страшні, широкі, бухаючи огняною загравою: се горіли околичні села і слободи, окружаючи широкою огненою пасмурою монгольський табір. Там бушували загони монголів, рубаючи та мордуючи людей, забираючи в неволю та нищачи до основи все, чого не можна було забрати»)
Для зримого зображення пожеж, розгрому, жаху, що несла в собі орда, автор використовує порівняння, епітет, гіперболічну метафору, уособлення. Розгубленість героїв, їх безпорадність, смертельний переляк, а разом з тим і силу волі, нескореність, прагнення перемогти передають  риторичні окличні речення та вигуки. 
Про копітку роботу автора над мовою свідчать рукописи творів. Нерідко одні слова письменник по два-три рази заміняє на інші, поки знайде ті, які найточніше передають думку, найяскравіше зображують предмет чи явище, найповніше виражають ставлення автора до нього, дають йому оцінку.