Просто скоротити, ів! “Маленький принц” характеристика головного героя
Маленький принц – головний герой казки, який прилетів зі своєї маленькою планети на Землю. Перед тим він здійснив довгу подорож по самим різним планетам, які були населені «дивними дорослими». У Маленького принца свій світ, тому зіткнення зі світом дорослих породжує у нього масу питань і непорозумінь. Потерпілий аварію льотчик зайнятий усуненням неполадок в літаку. На світанку пілот, що задрімав, чує тоненький голос дитини: «Будь ласка … намалюй мені баранчика!» Так оповідач знайомить читача з Маленьким принцом, що настільки чудесним чином з’явився серед пісків Сахари.
Подорож Маленького принца, яку він зробив, посварившись зі своєю трояндою, зустрічі з королем, честолюбцем, п’яницею, діловою людиною, географом – єдиними мешканцями маленьких планет – дозволили автору зробити висновок: «Так, дивний народ – ці дорослі! Дрібниці здаються їм важливими, а головного вони не бачать. Замість того, щоб прикрашати свій будинок, обробляти свій сад, свою планету, вони ведуть війни, тиранять інших людей, і сушать свої мізки безглуздими цифрами, і тішаться жалюгідною мішурою, і ображають своєю суєтою і жадібністю красу заходів і сходів, полів і пісків. Ні, не так треба жити! »Маленький принц не зустрів на планетах нікого, хто б міг бути його другом. Лише образ ліхтарника вигідно відрізняється від інших образів тим, що він вірний своєму обов’язку. І ця вірність хоч і безглузда, але надійна.
Маленький принц зустрічається на Землі з Лисом і на його прохання поступово приручає його. Вони стають друзями, але розлучаються. Мудрою заповіддю звучать слова Лиса: «… ти назавжди відповідальний за всіх, кого приручив. Ти відповідальний за свою троянду ». Найдорожчими в цьому житті для Маленького принца стають Лис і покинута ним троянда, тому що вони – єдині в світі. Поява Маленького принца в пустелі, його поява льотчику, що потрапив у аварію, – це символічне нагадування дорослому про його «внутрішню батьківщину», а його «смерть», зникнення і горе, викликане цим, – трагедія дорослого, в душі якого гине дитина. dovidka.biz.ua Саме дитина втілює в собі все саме добре, чисте, прекрасне.
Тому письменник з гіркотою говорить про те, що дорослі, розлучаючись з дитинством, нерідко забувають про вічні, нетлінні цінності; вони стурбовані важливими, на їх погляд, речами і ведуть нудне, сумне існування. А люди повинні жити по-іншому, їм потрібна чиста вода глибоких колодязів, потрібні бубенці зірок у нічному небі. І тому, що Сент-Екзюпері не впевнений, чи вдасться йому переконати людей у своїй – їх власна! – правді, казка така сумна.
Образ Маленького принца – образ людської душі в ідеалі. Він втілює в собі всі кращі риси, які можуть бути притаманні людині – відкритість, чистота, піднесеність над матеріальним, мудрість. Разом з тим, Маленький принц самотній. Його планета настільки мала, що там навряд чи вистачить місця комусь ще. dovidka.biz.ua А адже по суті планета Маленького принца – символ внутрішнього світу людини. З цієї позиції особливий сенс набувають слова Маленького принца: «Є таке тверде правило. Встав вранці, вмився, привів себе в порядок – і відразу ж приведи в порядок свою планету ». Вони характеризують принца, як людину, здатну очищати свої помисли і наводити порядок, насамперед у душі.
Ця тонка, самотня, ранима і мрійлива дитина, яка любить ігати заходи сонця, переживає про долю примхливої квітки і вірить, що йому ще багато чого треба пізнати, по-справжньому розкривається, пізнавши любов до Троянди і дружби з Лисом. Саме вони внесли в його душу той необхідний штрих здатності жити для іншого, піклуючись про нього і нічого не вимагаючи натомість, який зробив його і без того чисту душу квінтесенцією ідеальній людській сутності, до якої слід прагнути кожному з нас. Адже тільки любов і відданість здатні вилікувати від самотності і до знайти сенс життя.
Басня "Волк на псарне", была написана в первых числах октября в связи с получением в Петербурге известий о попытке Наполеона вступить в мирные переговоры через Лористона, имевшего 23 сентября 1812 года свидание с Кутузовым. Лористон передал Кутузову мирные предложения Наполеона, приведенные в донесении Кутузова Александру I. В них указывалось, что Наполеон "желает положить предел несогласиям между двумя великими народами и положить его навсегда". Кутузов решительно отклонил предложения Наполеона и 6 октября нанес поражение французским войскам при Тарутине. По свидетельству современника "Крылов, собственною рукою переписав басню, отдал ее жене Кутузова, которая отправила ее в своем письме. Кутузов прочитал басню после сраженья под Красным собравшимся вокруг него офицерам и при словах: "а я, приятель сед", снял свою белую фуражку и потряс наклоненною головою". Об успехе, который имели патриотические басни Крылова в армии, свидетельствует письмо К. Батюшкова Н. Гнедичу от 30 октября 1813 г .: "Скажи Крылову, – писал Батюшков, – что... в армии его басни все читают наизусть. Я часто слышал их на биваках с новым удовольствием".
В басне "Обоз", напечатанной в ноябре 1812 года, Крылов пытается защитить полководца от нападок молодых военных и императора Александра I, упрекавших Кутузова в непродуманности и нерешительности действий, приведших к сдаче Москвы. Задиристый и наглый молодой конь подсмеивается над опытным и неторопливым старым:
"Ай, конь хваленый, то-то диво!
Смотрите: лепится, как рак;
Вот чуть не зацепил за камень; косо! криво!..
Старый добрый конь, молчаливо уступающий ношу – Кутузов, а "напроказивший" самоуверенный молодой – Александр, по вине которого было проиграно Аустерлицкое сражение.
Следует отметить, что до XVIII века в России не было деления на историю, публицистику и литературу. И. А. Крылов, продолжая традиции XVIII века, был писателем, в баснях которого отразилась не только война 1812 года, но и вся эпоха наполеоновских войн. Басни Крылова 1805-1807-1812 гг. "превращались в живую историю", объясняя современникам происходящее в доступной форме.