В произведении "Кавказкий пленник" .Речь идёт о Жилине и Костылине.Когда они оба попали в плен Жилин пытался выкапать подкоп и делать куколки девочке Дине что бы та помнила о нём и не унывала. А ленивый Костылин всё время спал.Когда они бежали Костылина пришлось нести на руках потому что ноги его слабые тёрлись о камни. И их пймали и кинули в яму.Дина им она принесла палку,но Костылин не собиралдся бежать так как был очень труслив. Жилин а Костылина пришлось выкупать.В итоге Костылин показывает свою слабость трусость и лень. А жилин-мужество и храбрость.
У багатьох своїх поезіях торкається Тарас Шевченко і теми рідної природи, яку надзвичайно любив і завжди опоетизовував.
Наприклад, у поезії «Над Дніпровою сагою» природа у поета оживає, набуває людських рис. Старий явір стоїть понад берегом Дніпра й журиться, що назавжди залишиться без вірної дружини, так і посивіє в самотині. Як відомо, дерева сивіти не можуть, так само, як і журитися, але Тарас Шевченко надає явору такого вміння. Ялинка з калиною змальовані в образі молодих, гнучких дівчаток, які сміються та співають, повбирані квіточками. Неодноразово поет звертався до описів природи тоді, коли хотів підкреслити ту чи іншу атмосферу. Наприклад, поезія «Причинна» починається описом бурі, і це настроює читача на щось небезпечне, грізне, трагічне. Опис бурі надзвичайно майстерний. Могутній Дніпро реве та стогне від поривів сердитого вітру. Місяць зблід, колихаючись між хмарами, наче човен на синіх хвилях. Чутно крик сичів та скрип ясеня. Коли читаєш опис бурі, стає моторошно, настільки реалістично змальовано її поетом.
Чудові картини природи автор змальовує і в поемі «Княжна», Із замилуванням оспівує поет вечірню зорю, з якою він веде розмову. Перед читачем постає картина, де в тихому Дніпрі купається сонечко, яке заходить за обрій. Постає веселка, перекинута через річку. Постають тихі, розкішні дерева, що миють свої віти у хвилях Дніпра.
Отже, картини рідної природи були невід'ємною частиною творчості Тараса Григоровича Шевченка, і ці природні описи вдавалися йому надзвичайно.
В произведении "Кавказкий пленник" .Речь идёт о Жилине и Костылине.Когда они оба попали в плен Жилин пытался выкапать подкоп и делать куколки девочке Дине что бы та помнила о нём и не унывала. А ленивый Костылин всё время спал.Когда они бежали Костылина пришлось нести на руках потому что ноги его слабые тёрлись о камни. И их пймали и кинули в яму.Дина им она принесла палку,но Костылин не собиралдся бежать так как был очень труслив. Жилин а Костылина пришлось выкупать.В итоге Костылин показывает свою слабость трусость и лень. А жилин-мужество и храбрость.
Наприклад, у поезії «Над Дніпровою сагою» природа у поета оживає, набуває людських рис. Старий явір стоїть понад берегом Дніпра й журиться, що назавжди залишиться без вірної дружини, так і посивіє в самотині. Як відомо, дерева сивіти не можуть, так само, як і журитися, але Тарас Шевченко надає явору такого вміння. Ялинка з калиною змальовані в образі молодих, гнучких дівчаток, які сміються та співають, повбирані квіточками.
Неодноразово поет звертався до описів природи тоді, коли хотів підкреслити ту чи іншу атмосферу. Наприклад, поезія «Причинна» починається описом бурі, і це настроює читача на щось небезпечне, грізне, трагічне. Опис бурі надзвичайно майстерний. Могутній Дніпро реве та стогне від поривів сердитого вітру. Місяць зблід, колихаючись між хмарами, наче човен на синіх хвилях. Чутно крик сичів та скрип ясеня.
Коли читаєш опис бурі, стає моторошно, настільки реалістично змальовано її поетом.
Чудові картини природи автор змальовує і в поемі «Княжна», Із замилуванням оспівує поет вечірню зорю, з якою він веде розмову. Перед читачем постає картина, де в тихому Дніпрі купається сонечко, яке заходить за обрій. Постає веселка, перекинута через річку. Постають тихі, розкішні дерева, що миють свої віти у хвилях Дніпра.
Отже, картини рідної природи були невід'ємною частиною творчості Тараса Григоровича Шевченка, і ці природні описи вдавалися йому надзвичайно.