Комедія М. В. Гоголя отримала всесвітню популярність, і тексти її розлетілися по всьому світу. Але, роботу автора не відразу прийняли в суспільстві. При царському дворі сенс комедії розкритикували, адже в ньому яскраво висміювалися персони державних чиновників.
За задумом, призначені государем люди повинні були:
керувати в містах;
налагоджувати життя;
відбудовувати будинки та інші споруди;
піклуватися про селян.
Для цього:
виділялися державні кошти;
збиралася скарбниця;
платилися податки.
Але, насправді, всі зібрані кошти йшли в кишеню городничим і іншим високим чинам. Саме пороки правління чиновників і намагається висміяти і виставити на загальний огляд Микола Васильович Гоголь.
На чолі повітового містечка сидить городничий – Антон Антонович. Під його чуйним керівництвом в місті панує хаос і повний бардак. Все навколо поринуло в злидні і бруд.
Городничий нахабно бере хабарі, до копієчки розкрадає казну.
У лікарнях немає ліків, хворі ходять в брудному одязі. Грошові кошти, виділені для будівництва церковного храму, відразу ж розішлися по кишенях. Тому, після звістки про приїзд ревізора, городничий сильно захвилювався. Адже над його головою нависло чимало гріхів, за які тепер доведеться відповідати.
За нотатками автора ми розуміємо, що городничий був досить розумний і освічений. Він самостійно отримав свій чин, піднімаючись з самих низів. Тому, можна сміливо сказати, що вся система управління була корумпована і зав’язана на хабарах.
Решта чиновників повітового міста зовсім не відрізнялися від городничого. Їхні вчинки низькі і аморальні, вони не поважають і не дотримуються закону.
Головна життєва цінність для цих людей – це гроші.
Тому, і суддя, і попечитель богоугодних закладів і доглядач училищ не відмовляли собі у тому, щоб затягнути свої руки в міську казну і розікрасти її до копійки.
Ось який образ чиновників Росії створюється перед нами за до літератури М. В. Гоголя.
У смішних і комедійних епізодах п’єси він намагається в сатиричній формі висміяти всі їх пороки і вчинки, проаналізувати їх модель поведінки.
Ми бачимо, що чиновники, під впливом ситуації, безвідповідальності втрачають будь-яку людяність. Вони безкарні. Тому, створена ситуація стала досить накипілою і актуальною в той час і М. В. Гоголь вирішив відкрити її на загальний огляд. Саме комедійність жанру і дозволила йому зобразити всі події в такій м’якій, смішний для читача формі.
Рассказ Платонова "Никита" показывает нам маленького пятилетнего мальчика, который оставшись дома один придумывал себе злых людей, которые жили казалось бы везде - в колодце, сарае, бане, в пне, ограде, в норах. Только дедушка, который был солнцем казался Никите добрым.
В этих фантазиях отражался страх Никиты перед одиночеством. Он каждому выдуманному злому человеку говорил:
Я вам дам! Вы зачем тут живёте?
В этой агрессивности отражался страх ребенка. Ему казалось, что угроза делает его сильнее. Но эти угрозы не были вызваны злобой. Никита просто боялся огромного мира, ведь он был такой маленький.
Я не нашла в тексте примеров сострадания, хотя может быть это история с сорванным цветком, про который мальчик сказал:
Ты маленький ребёнок был! ТЫ матть свою сосал!
Никита в этом рассказе просто напуганный ребенок, который оживает, когда возвращается отец. А отец учит его быть добрым и внимательным, и называет добрым Китом:Отец верил, что сын добрый у него родился, и останиться таким на весь долгий век!
Комедія М. В. Гоголя отримала всесвітню популярність, і тексти її розлетілися по всьому світу. Але, роботу автора не відразу прийняли в суспільстві. При царському дворі сенс комедії розкритикували, адже в ньому яскраво висміювалися персони державних чиновників.
За задумом, призначені государем люди повинні були:
керувати в містах;
налагоджувати життя;
відбудовувати будинки та інші споруди;
піклуватися про селян.
Для цього:
виділялися державні кошти;
збиралася скарбниця;
платилися податки.
Але, насправді, всі зібрані кошти йшли в кишеню городничим і іншим високим чинам. Саме пороки правління чиновників і намагається висміяти і виставити на загальний огляд Микола Васильович Гоголь.
На чолі повітового містечка сидить городничий – Антон Антонович. Під його чуйним керівництвом в місті панує хаос і повний бардак. Все навколо поринуло в злидні і бруд.
Городничий нахабно бере хабарі, до копієчки розкрадає казну.
У лікарнях немає ліків, хворі ходять в брудному одязі. Грошові кошти, виділені для будівництва церковного храму, відразу ж розішлися по кишенях. Тому, після звістки про приїзд ревізора, городничий сильно захвилювався. Адже над його головою нависло чимало гріхів, за які тепер доведеться відповідати.
За нотатками автора ми розуміємо, що городничий був досить розумний і освічений. Він самостійно отримав свій чин, піднімаючись з самих низів. Тому, можна сміливо сказати, що вся система управління була корумпована і зав’язана на хабарах.
Решта чиновників повітового міста зовсім не відрізнялися від городничого. Їхні вчинки низькі і аморальні, вони не поважають і не дотримуються закону.
Головна життєва цінність для цих людей – це гроші.
Тому, і суддя, і попечитель богоугодних закладів і доглядач училищ не відмовляли собі у тому, щоб затягнути свої руки в міську казну і розікрасти її до копійки.
Ось який образ чиновників Росії створюється перед нами за до літератури М. В. Гоголя.
У смішних і комедійних епізодах п’єси він намагається в сатиричній формі висміяти всі їх пороки і вчинки, проаналізувати їх модель поведінки.
Ми бачимо, що чиновники, під впливом ситуації, безвідповідальності втрачають будь-яку людяність. Вони безкарні. Тому, створена ситуація стала досить накипілою і актуальною в той час і М. В. Гоголь вирішив відкрити її на загальний огляд. Саме комедійність жанру і дозволила йому зобразити всі події в такій м’якій, смішний для читача формі.
Объяснение:
Рассказ Платонова "Никита" показывает нам маленького пятилетнего мальчика, который оставшись дома один придумывал себе злых людей, которые жили казалось бы везде - в колодце, сарае, бане, в пне, ограде, в норах. Только дедушка, который был солнцем казался Никите добрым.
В этих фантазиях отражался страх Никиты перед одиночеством. Он каждому выдуманному злому человеку говорил:
Я вам дам! Вы зачем тут живёте?
В этой агрессивности отражался страх ребенка. Ему казалось, что угроза делает его сильнее. Но эти угрозы не были вызваны злобой. Никита просто боялся огромного мира, ведь он был такой маленький.
Я не нашла в тексте примеров сострадания, хотя может быть это история с сорванным цветком, про который мальчик сказал:
Ты маленький ребёнок был! ТЫ матть свою сосал!
Никита в этом рассказе просто напуганный ребенок, который оживает, когда возвращается отец. А отец учит его быть добрым и внимательным, и называет добрым Китом:Отец верил, что сын добрый у него родился, и останиться таким на весь долгий век!