Расположите верно отрывки из повести по порядку, соответственно сюжету произведения "НОЧЬ ПЕРЕД РОЖДЕСТВОМ". (по номерам, например, 2, 6, 9...
1. Тут села она на лавку и снова взглянула в зеркало и стала поправлять на голове
свои косы. Взглянула на шею, на новую сорочку, вышитую шёлком, и тонкое
чувство самодовольствия выразилось на устах, на свежих ланитах и отсветилось в
очах.
2. Последний день перед Рождеством Зимняя, ясная ночь наступила.
Глянули звёзды. Месяц величаво поднялся на небо посветить добрым людям и
всему миру, чтобы всем было весело колядовать и славить Христа1. Морозило
сильнее, чем с утра; но зато так было тихо, что скрып мороза под сапогом
слышался за полверсты. Ещё ни одна толпа парубков2 не показывалась под окнами
хат; месяц один только заглядывал в них украдкою, как бы вызывая
принаряживавшихся девушек выбежать скорее на скрыпучий снег. Тут через трубу
одной хаты клубами повалился дым и пошёл тучею по небу, и вместе с дымом
поднялась ведьма верхом на метле.
3. Кузнец подошёл ближе, взял её за руку; красавица и очи потупила. Ещё никогда не
была она так чудно хороша. Восхищённый кузнец тихо поцеловал её, и лицо её
пуще загорелось, и она стала ещё лучше
4. В самом деле, едва только поднялась метель и ветер стал резать прямо в глаза, как
Чуб уже изъявил раскаяние и, нахлобучивая глубже на голову капелюхи1, угощал
побранками себя, чёрта и кума. Впрочем, эта досада была притворная. Чуб очень
рад был поднявшейся метели.
5. Кузнец рассеянно оглядывал углы своей хаты, вслушиваясь по временам в далеко
разносившиеся песни колядующих; наконец остановил глаза на мешках: «Зачем
тут лежат эти мешки? их давно бы пора убрать отсюда. Через эту глупую любовь я
одурел совсем. Завтра праздник, а в хате до сих пор лежит всякая дрянь. Отнести
их в кузницу!».
6. В Диканьке никто не слышал, как чёрт украл месяц. Правда, волостной писарь,
выходя на четвереньках из шинкf, видел, что месяц ни с сего ни с того танцевал на
небе, и уверял с божбою в том всё село; но миряне качали головами и даже
подымали его на смех. Но какая же была причина решиться чёрту на такое
беззаконное дело?
7. Настало утро. Вся церковь ещё до света была полна народа. Пожилые женщины в
белых намитках, в белых суконных свитках набожно крестились у самого входа
церковного. Дворянки в зелёных и жёлтых кофтах, а иные даже в синих кунтушах3
с золотыми назади усами, стояли впереди их. Дивчата, у которых на головах
намотана была целая лавка лент, а на шее монист, крестов и дукатов4, старались
пробраться ещё ближе к иконостасу.
Сказка "Царевна-лягушка и повесть похожи друг на друга тем, что и там, и там невеста просит жениха взять ее в жены. В сказке, например, лягушка просит взять ее в жены, несмотря на то, что она лягушка. А в повести Феврония просит Петра взять ее в жены. Обе невесты не являются изначально богатыми, лягушка была обычным пресмыкающимся и у нее в принципе не могло быть ничего, а Феврония была бедная, даже крошки собирала после еды, не нужны были ей почести и княжьи богатства в жизни, главное — вера в бога.
Объяснение:
Частина перша
Польова царівна: зустріч Чіпки з Галею.
Двужон: історія Вареника — Притики — Хруща — Хрущова.
Дитячі літа: важке дитинство Чіпки.
Жив-жив! Чіпка в наймах, потім підпасич із Грицьком у діда Уласа.
Тайна-невтайна: Чіпка-вівчар, смерть баби Оришки, розкриття таємниці про батька.
Дознався: знайомство з Галею.
Хазяїн: зростання Грицька як доброго господаря.
Частина друга
Січовик: історія села Піски (перехід козаків у хлібороби; історія родини Мирона Ґудзя).
Піски в неволі: приїзд генерала Польського до Пісок; реєстрація селян; шинкарювання Лейби; смерть Мирона Ґудзя в 99-річному віці.
Пани Польські: приїзд у Піски пані генеральші, вечірки, одруження її дочок; «котяче царство» генеральші, доведення до смерті генеральші красивою й веселою дівкою Уляною; приїзд старшого панича — поручика Василя Семеновича, пізніше — молодшого панича Степана; розростання роду панів Польських.
Махамед: дитинство й молодість Максима Ґудзя, смерть його батьків.
У москалях: служба Максима-москаля.
Максим — старшим: отримання Максимом звання фельдфебеля, одруження з Явдохою; отримання «чистої» й повернення в Піски.
Частина третя
Нема землі: звістка про те, що якийсь Луценко — справжній хазяїн Чіпчиної землі; Чіпка в Пороха.
З легкої руки: Чіпка в суді, спілкування із секретарем Чижиком, який просить хабара 50 рублів, щоб «поправити діло»; пиятика Чіпки в Пороха; повернення додому.
Товариство: знайомство й дружба Чіпки з Матнею, Лушнею й Пацюком; пияцтво; Мотря в приймах у сусідки; «пропивання» нажитого Чіпкою (крім снопів пшениці).
Сповідь і покута: сповідь Чіпки в Грицька Чупруненка й Христі; дарування снопів Грицькові; докори Матні, Лушні й Пацюка.
Перший ступінь: розробка Матнею, Лушнею й Пацюком плану пограбування хліба в пана; угода з Гершком щодо продажу вкраденого.
Слизька дорога: убивство Чіпкою сторожа; Чіпка зі своїм товариством у чорній; хвилювання Христі за Чіпку; Чіпка і його товариші на волі.
На волі: звільнення від кріпацтва піщан і звістка про відпрацювання панові ще два роки; обурення селян через їхню «дармову» дворічну працю на пана; звинувачення паном селян у «бунті»; приглушення селянського бунту становим.
Сон у руку: сон Чіпки про вбивство сторожа; докори сумління Чіпки.
Наука не йде до бука: повернення Мотрі додому; щоденна праця Чіпки по господарству; дружба Чіпки з Грицьком; чутки в Пісках про крадіжки.
Частина четверта
Невзначай свої: нічні збіговиська злодіїв (і Чіпки з його товариством) у Максима Ґудзя.
Розбишацька дочка: розмова Чіпки з Галею, з якої він дізнається про те, що Максим Ґудзь віддає Галю за москаля Сидора.
Козак — не без щастя, дівка — не без долі: Чіпка вмовляє Сидора за гроші відмовитися від Галі, виставляє всій роті могорич і домовляється з Грицьком про сватання Галі.
На своїм добрі: сватання Галі, оглядини в Чіпки; вінчання й бучне весілля; переїзд Галі до Чіпки; радісне життя молодих; дружба Чіпчиної й Грицькової родин; зведення Чіпкою нового будинку; новий промисел Чіпки (перепродування полотна).
Новий вік: нове пореформене життя; історія життя Шавкуна, який прибрав до рук цілий повіт (після смерті пана Василя Семеновича Польського); піщани поважають Чіпку як господаря; вибори Чіпки в земство.
Старе — та поновлене: обрання Чіпки в управу; компромат на Чіпку за колишні злодіяння (у нерозкритій давній судовій справі підозра за крадіжку пшениці в пана Польського й убивство сторожа); відсторонення Чіпки губернатором від управи «по неблагонадежности»; гнів Чіпки; смерть Максима Ґудзя.
Лихо не мовчить: Явдоха Ґудзь, продавши свій хутір, переїздить після смерті чоловіка до Чіпки; сварки Явдохи з матір’ю Чіпки; повернення Чіпки «до старого» (пияцтво з товариством Лушні, Матні й Пацюка); смерть Явдохи.
Так оце та правда! Чіпка і його товариство вирізає Хоменкову родину («вісім безневинних душ»); смерть Галі; повідомлення Мотрі про скоєний сином злочин у волость; арешт Чіпки; конвой Чіпки до Сибіру через Піски.