Рассказ Алексина «Домашнее сочинение».
Письменно ответить на во Кто является гл.героем рассказа? –
2. Что вы о нём узнали?
3. О чём спорили его родители? -
4. Сформулируйте точку зрения мамы и папы? –
5. К кому герой обращается за справедливостью?
6. Каким образом бабушка разрешала споры? -
7. Какую книгу Дима решил прочитать сначала? Почему? –
8. Что нашёл мальчик во втором томе энциклопедии? –
9. В чём заключалось задание учителя?
10. Выполнил ли это задание Владимир? –
11. Какой во мучил Володю?
12. Получил ли он на него ответ?
13.Кем были Володя, Валя и Лёшка?
14. Почему Валя часто разговаривала с Лёшкой на перемене? –
15. Расскажите о чём мечтал Владимир?
16. Что произошло с Владимиром

суд пила́та — описаний у євангелії суд римського прокуратора юдеї понтія пилата над ісусом христом. суд пилата входить до страстей христових.

через те що первосвященики і начальники єврейські засудили ісуса хритса на смерть і самі не могли виконати свого вироку, вони його до правителя країни (ігемона або претора) в юдеї. тоді римським правителем був понтій пилат. була пасха і пилат приїхав на її святкування у єрусалим і жив неподалік від храму, в преторії, тобто у будинку головного судді, претора. перед преторієм був викладений кам'яний майданчик, який називався ліфострон, а по єврейськи гаввафа

рано-вранці, тієї ж п'ятниці, первосвященики і начальники юдейські зв'язаного ісуса христа на суд до пилата, щоб він затвердив смертний вирок. та самі не пішли в преторію, щоб не осквернитися перед пасхою, тому що увійдуть у дім язичника.

пилат вийшов до них і, побачивши членів синедріону, запитав їх: «у чому ви звинувачуєте чоловіка цього? » вони відповідали: «якби він не був злочинець, ми не видали б його тобі». пилат сказав їм: «візьміть його ви, і за законом вашим судіть його». вони ж сказали йому: «нам не дозволено віддавати на смерть нікого». і почали звинувачувати спасителя, кажучи: «він розбещує народ і забороняє давати податок кесареві, називаючи себе христом царем». пилат запитав ісуса христа: «ти цар юдейський? » ісус христос відповів: «ти кажеш». коли ж первосвященики і старійшини звинувачували спасителя, він не відповідав. пилат сказав йому: «чи не чуєш, скільки свідчать проти тебе? » але й на це спаситель нічого не відповів, так що пилат був здивований. потім пилат увійшов у преторію і, покликавши ісуса, знову запитав його: «чи не ти цар юдейський? » ісус христос сказав йому: «чи від себе ти говориш це, чи інші сказали тобі про мене? » (тобто: чи сам ти так думаєш, чи ні? ) «хіба я юдей? — відповів пилат. — твій народ і первосвященики видали тебе мені; що ти зробив? » ісус христос сказав: «царство моє не від світу цього: якби від світу цього було моє царство, то слуги (піддані) мої змагалися б за мене, щоб я не був виданий юдеям; але нині царство моє не звідси». «отже, ти цар? » — запитав пилат. ісус христос відповів: «ти говориш, що я цар. я для того народився і для того прийшов у світ, щоб засвідчити істину; кожен, хто від істини, слухається голосу мого».

з цих слів пилат побачив, що перед ним стоїть проповідник істини, вчитель народу, а не бунтівник, який іде влади римлян. пилат сказав йому: «що є істина? » і, не чекаючи відповіді, вийшов до юдеїв на ліфостротон й оголосив: «я ніякої провини не знаходжу в ньому». первосвященики і старійшини уперто наполягали на своєму, кажучи, що він підбурює народ, навчаючи по всій юдеї, починаючи з галилеї.

пилат, почувши про галилею, запитав: «хіба він галилеянин? » і довідавшись, що ісус христос з галилеї, він повелів відвести його на суд до галилейського царя ірода, який, з нагоди пасхи, був також в єрусалимі. пилат розумів що ісус ні в чому не винний і йог безпідставно звинувачують, тому він був би радий відійти від цього неприємно

Митрофан, которому скоро 16 лет, учится в доме своих родителей. главный воспитатель митрофанушки - его собственная мать. в «недоросле» показана зажиточная дворянская семья екатерининского времени в абсолютно хаотическом состоянии. все понятия здесь перевернуты вверх дном; все чувства вывернуты наизнанку; во всем гнет и произвол, ложь и обман, и круговое поголовное непонимание. кто посильнее, гнетет; кто послабее, лжет и обманывает. хозяйка дома простакова - смесь наглости и низости, трусости и злобы, бесчеловечности ко всем и нежности к сыну. при всем этом она абсолютно невежественна и необразованна, поэтому учителя, выбранные для сына, на самом деле, недоучившийся семинарист, отставной солдат и просто кучер. чему могут научить они митрофана? однако для простаковой это не имеет никакого значения. даже портной у нее на самом деле нигде не учился портняжному делу. самоуверенность простаковой настолько велика, что она считает: достаточно только приказать, и ее портной сам научится мастерству. самодурство простаковой заставляет ее близких лгать и изворачиваться, поэтому результат воспитания в этой семье является закономерным. невежество, в котором рос митрофанушка, и примеры вырастили в нем изверга и учителя такого же, как собственная мать. в конце комедии митрофан с большой легкостью отказывается от родной матери. воспитание изуродовало его беззлобный, в сущности, характер. по мнению п. а. вяземского в лице простаковой фонвизин высмеивает «гибельные плоды невежества, худое воспитание и злоупотребление властью» противником простаковой в комедии является стародум, в лице которого фонвизин попытался представить просвещенную власть дворянского общества. стародум был героем и идеалом фонвизина. конечно, положительные герои пьесы не столько действующие лица драмы, сколько ее моральная обстановка. стародум не столько живое лицо, сколько моральный манекен, идеальный просветитель екатерининской поры. недаром он утверждает, что «не тот богат, кто отсчитывает деньги, чтоб прятать их в сундук, а тот, который отсчитывает у себя лишнее, чтоб у кого нет нужного… дворянин считал бы за первое бесчестие не делать ничего: есть люди, которым , есть отечество, которому служить» , «великий государь, есть государь премудрый» , «совесть всегда, как друг остерегает, прежде, нежели судья наказывает» . слова стародума являются призывом фонвизина к нравственной чистоте моральных устоев современного ему общества. одно время он даже издавал журнал с символическим названием – «друг честных людей или стародум» в комедии сталкиваются два мира с разными потребностями, стилями жизни и манерами речи, с разными идеалами. стародум и простакова наиболее откровенно выражают позиции непримиримых, в сущности, лагерей. идеалы героев отчетливо видны в том, какими они хотят видеть своих детей.