Рассказ Е. Носова «Живое пламя»
ответьте на во В память кого горит Вечный огонь?
2. Какая главная тема рассказа?
3. Как ведется повествование?
4. Почему мак не подходит для клумбы, по мнению тёти Оли?
5. На что походили маки на клумбе? Как называется этот приём в литературе?
6. Что вспоминает рассказчик, глядя на маки?
7. Как погиб сын тёти Оли?
8. Что осознала тётя Оля?
9. Что располагается у памятника, что символизирует?
10. Расс ли вы своих родных о ВОВ?
Відповідь:
1. Про які часи розповідається у творі? - цитата: Діялось се в тридцятих роках минулого століття. Пояснення (тобто в 30-тих роках ХІХ століття)
2. Чого найбільше боялися пани? - цитата: найбільш боялись того неспокійного, вільнолюбного духу народного, бо його ніяк не можна було припасувати до панських інтересів, погодити з незмірними скарбами; які давала панові оброблена хлопом українська земля
3. Яка доля чекала того, кого було впіймано під час утечі? цитата: Лиха доля чекала втікача: його оддавано в некрути, засилано на Сибір, катовано канчуками, тавровано, мов худобу, або з оголеною напівголовою, збитого, збасаманеного, одсилано в кайданах назад до пана, знов у неволю, на панщину…
4. Хто розповідав Остапові про Січ, про боротьбу з панами, про козацтво? дідусь цитата: Ті билиці-казки про Січ, козацтво, про боротьбу з панами за волю, яких він слухав, затаївши дух й не зводячи розжеврілого ока з уст дідових, будили в дитячій голові химерні мрії, вояцький запал.
5. Чому Соломія вирішила приєднатися до Остапа? вона його кохала і її у селі нічого не тримало. цитата: !.. Далі прокинулась і чую, що все мені противне, все гидке: і чоловік, і панщина, й життя моє безщасне... Пропадай воно все пропадом... Піду і я світ за очі... Вже ж за тобою хоч серцеві легше буде...
6. Від якого лиха втік з дому Іван Котигорошко? - від лютої жінки. Цитата: Іван охоче оповідав про своє життя домашнє; з оповідання того можна було зрозуміти, що втік він не так од панщини, як від лютої жінки, яка мала занадто великі кулаки для малого на зріст Івана
7. До кого звернулися Остап і Соломія після невдалої спроби переправитися через Дунай? - до мірошника Якима цитата: Обоє згадали, що один мірошник із-над Пруту, одноокий Яким, такий забіглий, як і вони, тільки з Поділля, хвалився, що зна іб переправити їх у Туреччину
8. З якою метою Соломія покидає Остапа в плавнях? -щоб йти шукати до . цитата: Чи не краще б лишити тут Остапа — вона ж йому однаково нічим не годна за — та самій метнутись й пошукати виходу? Так було б певніше й скоріше
9. Остап і Соломія хочуть піти від циган, у яких жили? Що їм завадило це зробити? - арешт Остапа разом із циганською сім"єю.
10.Про кого розповідається «Уявляється йому Дунай широкий-широкий. За Дунаєм – Січ. Козацтво – як мак»? - це такі мрії були у Остапа в перший день втечі. Цитата: Козацтво — як мак... Жупан червоний, вус чорний, довгий, при боці шаблюка. Попереду... попереду — Остап.
11.Кого змальовано в уривку: «Душа рветься до сонця, а тіло тягне до себе чорна безодня. Вона сковує його залізом, обвішує камінням, обхоплює холодними руками»? - це тоне Соломія продовження цитати : … Все тяжчим і тяжчим стає воно, все глибше і глибше пірнає у воду...
12.Чим закінчується сутичка з турками? - Ні одного турка Іван і Соломія не вбили, Остапа не звільнили, Івана застрелили, Соломія потонула.
Пояснення:
Героев в литературе очень много, ведь герой - это человек, совершивший неординарный поступок, победив при этом свой естественный страх, руководствуясь голосом совести, чести, проявив силу воли и выдержку. Писатели любят создавать такие образы, а читатели берут с них пример.
Вот, скажем, Алексей Мересьев из произведения Б.Полевого "Повесть о настоящем человеке". Это образ настоящего героя. Он мог погибнуть несколько раз. Благодаря своей стойкости и воле к жизни он выжил в совершенно нечеловеческих условиях. Едва живого его привезли в госпиталь, где хирурги ампутировали ему ноги. Мересьеву было очень трудно преодолеть боль и отчаяние, но ему другой герой - Павка Корчагин из книги Н.Островского "Как закалялась сталь". Как и Корчагин, Мересьев работал над собой, боролся за жизнь. И он победил. Лётчик вернулся в строй и продолжал заниматься любимым делом - летать.
В годы войны героем мог стать каждый. Но разве их мало в мирное время? И есть люди, которые совершают подвиг ежедневно, это их работа. Вспомним медиков, работающих на переднем крае борьбы с коварным ковидом. Ведь они ежеминутно рискуют заразиться, заболеть и умереть от этого вируса.
А разве легко, например, женщине - матери многодетной семьи? Её каждодневный труд - это тот же подвиг.
"Герой за Родину горой", - говорит пословица. Это правда: герой приносит славу своей Родине, бережет её, а она не забудет ни одного из них.