Рассказ «Рождество» был написан в 1924 г. и напечатан в 1925 г. под псевдонимом Сирин. Впоследствии рассказ вошёл в сборник «Возвращение Чорба» (1930).
Литературное направление и жанр
Литературоведы считают рассказ близким к реалистической прозе, но с одной оговоркой: он вообще не очень похож на эпическое произведение. В рассказе преобладает лирический принцип типизации героя: не описан характер героя, не затрагиваются нравственные проблемы, нет внешнего конфликта и почти нет сюжета. Вместо этого в основе рассказа внутренний конфликт, «схватка со смертью» главного героя. Как в лирическом произведении, в рассказе важнее внутренний сюжет: смена эмоций, умонастроений героя.
При внешнем сходстве с реализмом, рассказ имеет все признаки модернизма: парадоксальность, открытый финал, позволяющий толковать произведение по-разному, мимолётность переживаний, внимание к экзистенциальным проблемам
Женя — звичайний школяр (першокласник чи другокласник). Він має щиру та відкриту душу, «…він у душі дав собі слово, що завжди буде старанним і працьовитим».
Портрет Жені («…невиразні, ще не сформовані риси обличчя, припухлий рот… »; «благеньке пальтечко»).
Женя добрий і щирий у власних почуттях, він із захватом слухає все, що розповідає йому режисер. Але він занадто довірливий. Коли, бажаючи зробити хлопцеві приємне, режисер Альтов пропонує Жені прийняти участь у неіснуючих зйомках фільму про золотошукачів, яких згідно з сюжетом рятує із біди маленький хлопчик з дивовижним ім’ям Олень Август, Женю повністю захоплює ця пропозиція. Саме цього хлопчика пропонує Жені грати в фільмі режисер. І хлопчик вірить дорослому, на його погляд, чудовому режисеру. Альтов дурить довірливого хлопця і не розуміє, що його слова глибоко западають у душу Жені. А коли режисер розповідає школяру про любов до оленів головного героя неіснуючого фільму, якого нібито буде грати Женя, хлопець, великий мрійник і фантазер, одразу ж уявляє собі величних і благородних лісових жителів, які з’являються в очах учня прямо на пустирі, де він знаходиться з Альтовим. Хлопець і не раз бачив цих тварин у зоопарку, тому йому неважко уявити оленів перед собою.
І хіба ж то не справжній дар – реалістично і яскраво уявляти собі те, що розповідає тобі співрозмовник, та мати змогу внести в своє життя казковий елемент, частку чогось незвичайного та дивовижного. Навіть режисер Альтов визнає талант хлопця та його прагнення до самоствердження. І роздумуючи над майбутнім головного героя оповідання, над рисами його характеру, з впевненістю можна сказати, що його життя, скоріше за все буде пов’язане з творчою професією, в якій він досягне видатних результатів.
Об«Рождество», анализ рассказа Набокова
История создания
Рассказ «Рождество» был написан в 1924 г. и напечатан в 1925 г. под псевдонимом Сирин. Впоследствии рассказ вошёл в сборник «Возвращение Чорба» (1930).
Литературное направление и жанр
Литературоведы считают рассказ близким к реалистической прозе, но с одной оговоркой: он вообще не очень похож на эпическое произведение. В рассказе преобладает лирический принцип типизации героя: не описан характер героя, не затрагиваются нравственные проблемы, нет внешнего конфликта и почти нет сюжета. Вместо этого в основе рассказа внутренний конфликт, «схватка со смертью» главного героя. Как в лирическом произведении, в рассказе важнее внутренний сюжет: смена эмоций, умонастроений героя.
При внешнем сходстве с реализмом, рассказ имеет все признаки модернизма: парадоксальность, открытый финал, позволяющий толковать произведение по-разному, мимолётность переживаний, внимание к экзистенциальным проблемам
Женя — звичайний школяр (першокласник чи другокласник). Він має щиру та відкриту душу, «…він у душі дав собі слово, що завжди буде старанним і працьовитим».
Портрет Жені («…невиразні, ще не сформовані риси обличчя, припухлий рот… »; «благеньке пальтечко»).
Женя добрий і щирий у власних почуттях, він із захватом слухає все, що розповідає йому режисер. Але він занадто довірливий. Коли, бажаючи зробити хлопцеві приємне, режисер Альтов пропонує Жені прийняти участь у неіснуючих зйомках фільму про золотошукачів, яких згідно з сюжетом рятує із біди маленький хлопчик з дивовижним ім’ям Олень Август, Женю повністю захоплює ця пропозиція. Саме цього хлопчика пропонує Жені грати в фільмі режисер. І хлопчик вірить дорослому, на його погляд, чудовому режисеру. Альтов дурить довірливого хлопця і не розуміє, що його слова глибоко западають у душу Жені. А коли режисер розповідає школяру про любов до оленів головного героя неіснуючого фільму, якого нібито буде грати Женя, хлопець, великий мрійник і фантазер, одразу ж уявляє собі величних і благородних лісових жителів, які з’являються в очах учня прямо на пустирі, де він знаходиться з Альтовим. Хлопець і не раз бачив цих тварин у зоопарку, тому йому неважко уявити оленів перед собою.
І хіба ж то не справжній дар – реалістично і яскраво уявляти собі те, що розповідає тобі співрозмовник, та мати змогу внести в своє життя казковий елемент, частку чогось незвичайного та дивовижного. Навіть режисер Альтов визнає талант хлопця та його прагнення до самоствердження. І роздумуючи над майбутнім головного героя оповідання, над рисами його характеру, з впевненістю можна сказати, що його життя, скоріше за все буде пов’язане з творчою професією, в якій він досягне видатних результатів.