Прекрасна повість від Всеволода Нестайка « Тореодори з Васюківки» розповідає цікаву і навіть захоплюючу історію про дитинство. Автор оповідає про пригоди маленьких хлопців, які вигадують різні заняття, займаються ними, тим самим розважаючи себе і іноді все ж приносячи неприємності для дорослих. Але хіба може бути інакше, коли справою займаються діти? У повісті переважно розглядаються і розкриваються образи хлопців, які займалися своїми справами. Одним з найбільш активних і цікавих образів є Павлуша Завгородній.
Павлуша – найкращий друг іншого головного героя повісті Івана на прізвисько Ява. На відміну від Івана, Павлуша був більш спокійним і врівноваженим, що, звичайно, допомагало парочці двох цих друзів домагатися успіху і прославляти себе на всю невелику, але дуже жваву Васюківку. Він точно так же, як і Іван на прізвисько Ява, Павлуша був дуже активним, грайливим, розумним і кмітливим. Але при цьому він був досить серйозним хлопчиком, що відрізняло його від Яви. Проте, Павлуша Завгородній завжди, що б не придумав Ява, підтримував його і допомагав йому втілити в життя всі ті цікаві плани, які у них були. Причиною тому не тільки серйозний і врівноважений характер Павлуші, але і те, що цей хлопчик хотів стати пілотом, коли виросте. А ця професія, як відомо, вимагає особливої уваги до дрібниць, відповідальності та серйозності.
Розкрити образ Павлуші також можна завдяки його спільним діям з Ванею. Як відомо зі змісту повісті, хлопчики навряд чи колись мали такі наміри, в рамках яких вони могли комусь нашкодити. Тим не менш, іноді це все-таки відбувалося, оскільки недолік життєвого досвіду і невміння вести деякі справи змушувало допускати їх прикрі помилки, виправити деякі з яких завжди було досить складно.
Окремо варто згадати те, наскільки хорошим другом Павлуша був для Івана. Він завжди допомагав йому в найскладніших життєвих ситуаціях, надавав йому своє повне сприяння у всіх справах, навіть у тих, які могли викликати невдоволення або роздратування з боку дорослих. Незважаючи на відмінність у характері від Івана, Павлуша був дуже хорошим другом і завжди намагався знайти компроміс. Втім, справедливості заради варто помітити, що Іван завжди відповідав йому своєю взаємністю.
Цікава історія пригод маленьких хлопчиків, історія їхньої дружби описана Всеволодом Нестайком в повісті «Тореодори з Васюківки». Цікавих образів в ній досить багато, одним з них є Павлуша Завгородній. Він володіє високими людськими якостями, він грайливий і веселий, про його пригоди дуже цікаво читати.
Далее рассказывается о том, что часто на их селение нападали и опустошали жестокие и злые воины.
«…Но все опустошали каждый раз
Захватчиков жестокие набеги…» .
Народ тем, что оставлял всё, что наживал с большим трудом, и искал в горах. Над дверями одной из самых бедных юрт (казахское национальное жилище) ласточка свила себе гнездо и вывела птенцов. Старик, хозяин юрты, как мог оберегал ласточек, украдкой часами слушая писк птенцов.
«…И ворвалась в долину злая весть…» .
Вновь идут жестокие джунгары. Народ начал спешно собираться, а старику было жаль птенцов, которые еще не умели летать.
«Старик подумал
И сказал: «Останусь! »
Параллели с Библией
Он свято верил в то, что ласточка приносит счастье тем, на крыше кого она свила гнездо. Все, включая жену и детей, ушли в горы, посчитав старика совсем сумасшедшим. Старик остался со страхом в сердце ждать джунгар.
На утро ворвались в аул захватчики, но кроме одного старика и пустых юрт ничего не нашли.
«…Где твой народ?
Спросил с усмешкой хан.
Опять свободу добывает бегством?.. »
У старика от страха дрожали руки и голос. Он ждал, когда же злой хан убьет его.
«…Старик чуть слышно :
«Птенцы… Мне страшно, хан,
Но как я их покину? !
Никто не вправе
Разорять гнездо
И рушить жизнь чужую
В одночасье…
…Меня - убей!
А их , не тронь… »
И голову старик
Склонил седую…» .
Подобного хану еще никто не говорил. Он привык к тому, что все от него бегством, и он делал и брал всё, что хотел. Все замерли в ожидании, что же сделает хан.
Прекрасна повість від Всеволода Нестайка « Тореодори з Васюківки» розповідає цікаву і навіть захоплюючу історію про дитинство. Автор оповідає про пригоди маленьких хлопців, які вигадують різні заняття, займаються ними, тим самим розважаючи себе і іноді все ж приносячи неприємності для дорослих. Але хіба може бути інакше, коли справою займаються діти? У повісті переважно розглядаються і розкриваються образи хлопців, які займалися своїми справами. Одним з найбільш активних і цікавих образів є Павлуша Завгородній.
Павлуша – найкращий друг іншого головного героя повісті Івана на прізвисько Ява. На відміну від Івана, Павлуша був більш спокійним і врівноваженим, що, звичайно, допомагало парочці двох цих друзів домагатися успіху і прославляти себе на всю невелику, але дуже жваву Васюківку. Він точно так же, як і Іван на прізвисько Ява, Павлуша був дуже активним, грайливим, розумним і кмітливим. Але при цьому він був досить серйозним хлопчиком, що відрізняло його від Яви. Проте, Павлуша Завгородній завжди, що б не придумав Ява, підтримував його і допомагав йому втілити в життя всі ті цікаві плани, які у них були. Причиною тому не тільки серйозний і врівноважений характер Павлуші, але і те, що цей хлопчик хотів стати пілотом, коли виросте. А ця професія, як відомо, вимагає особливої уваги до дрібниць, відповідальності та серйозності.
Розкрити образ Павлуші також можна завдяки його спільним діям з Ванею. Як відомо зі змісту повісті, хлопчики навряд чи колись мали такі наміри, в рамках яких вони могли комусь нашкодити. Тим не менш, іноді це все-таки відбувалося, оскільки недолік життєвого досвіду і невміння вести деякі справи змушувало допускати їх прикрі помилки, виправити деякі з яких завжди було досить складно.
Окремо варто згадати те, наскільки хорошим другом Павлуша був для Івана. Він завжди допомагав йому в найскладніших життєвих ситуаціях, надавав йому своє повне сприяння у всіх справах, навіть у тих, які могли викликати невдоволення або роздратування з боку дорослих. Незважаючи на відмінність у характері від Івана, Павлуша був дуже хорошим другом і завжди намагався знайти компроміс. Втім, справедливості заради варто помітити, що Іван завжди відповідав йому своєю взаємністю.
Цікава історія пригод маленьких хлопчиків, історія їхньої дружби описана Всеволодом Нестайком в повісті «Тореодори з Васюківки». Цікавих образів в ній досить багато, одним з них є Павлуша Завгородній. Він володіє високими людськими якостями, він грайливий і веселий, про його пригоди дуже цікаво читати.
Объяснение:
Поиск...
1
binazarova2017
07.11.2019
Литература
5 - 9 классы
ответ дан
Стихотворение Ескен Елубаев Легенда о ласточке
1
СМОТРЕТЬ ОТВЕТ
ответ
4,0/5
40
balenciaga17
хорошист
38 ответов
3.5 тыс. пользователей, получивших
Давным-давно,
В суровый грозный век,
Меж гор крутых
В долине плодородной,
Куда сбегали семь прозрачных рек,
Жил – был народ,
Несчастный, но свободный…» .
Далее рассказывается о том, что часто на их селение нападали и опустошали жестокие и злые воины.
«…Но все опустошали каждый раз
Захватчиков жестокие набеги…» .
Народ тем, что оставлял всё, что наживал с большим трудом, и искал в горах. Над дверями одной из самых бедных юрт (казахское национальное жилище) ласточка свила себе гнездо и вывела птенцов. Старик, хозяин юрты, как мог оберегал ласточек, украдкой часами слушая писк птенцов.
«…И ворвалась в долину злая весть…» .
Вновь идут жестокие джунгары. Народ начал спешно собираться, а старику было жаль птенцов, которые еще не умели летать.
«Старик подумал
И сказал: «Останусь! »
Параллели с Библией
Он свято верил в то, что ласточка приносит счастье тем, на крыше кого она свила гнездо. Все, включая жену и детей, ушли в горы, посчитав старика совсем сумасшедшим. Старик остался со страхом в сердце ждать джунгар.
На утро ворвались в аул захватчики, но кроме одного старика и пустых юрт ничего не нашли.
«…Где твой народ?
Спросил с усмешкой хан.
Опять свободу добывает бегством?.. »
У старика от страха дрожали руки и голос. Он ждал, когда же злой хан убьет его.
«…Старик чуть слышно :
«Птенцы… Мне страшно, хан,
Но как я их покину? !
Никто не вправе
Разорять гнездо
И рушить жизнь чужую
В одночасье…
…Меня - убей!
А их , не тронь… »
И голову старик
Склонил седую…» .
Подобного хану еще никто не говорил. Он привык к тому, что все от него бегством, и он делал и брал всё, что хотел. Все замерли в ожидании, что же сделает хан.
«Да, здесь живет народ,
А я ведь думал,
Так себе – народец! »
Он отступать
Без боя - не привык
А тут сказал:
«Уйдем пока не поздно!
Велик народ,
В котором есть старик,
Готовый жизнь отдать
За птичьи гнезда!»