Рассказ "Скрипка страдивариуса" 1) Как в портрете Паоло, описании интерьера проявляется авторское отношение?
2) Почему красный цвет доминирует в рассказе?
3) С какой целью упоминаются "тяжёлые томы древних поэтов" в моменте отчаяния метра?
4) В чем автор не согласен с метром в вопросе назначения искусства и смысла жизни?
5) Что приблизить Паоло к высокому искусству? Как автор относится к этим средствам?
6) С каких приёмов автор оживляет скрипку? Какую нагрузку несёт образ скрипки?
7) Почему сатану устрашило создание скрипки?
8) Каково тактика искушения героя? К чему пример изобретения бумеранга?
9) Почему во сне маэстро возникает тема Каина?
10) Как изменяется мир благодаря мелодии скрипки-Прообраза? Как автор относится к волшебству?
11) В чем идея рассказа?
12) Какие соблазны подстеригают художника на пути поиска высшей гармонии?
Найдите отрывки с авторской оценкой главного героя?
13) Как взаимодействуют начальная и финальная фразы рассказа?
14) Напишите сочинение: "Тема трагической судьбы художника в рассказе".
Рассказ Антона Павловича Чехова «Беззащитное существо», написанный в 1887 году, не только наводит на грустные мысли, но и вызывает некоторое раздражение в душе. Конечно, не по поводу самого произведения, написанного, несомненно, талантливо и ярко, как и все другие.
Крайне неприятные чувства вызывает Щукина, женщина склочная и лукавая, такая, о которой можно сказать «дайте палец – она откусит руку».
С присущей Антону Павловичу тонкой и неподражаемой иронией он описывает характер главной героини. Впрочем, чтобы понять произведение глубже, нужно ознакомиться с каждым из двух основных действующих лиц – Щукиной и Кистуновым.
У повісті розповідається про події XIII ст. серед Карпатських гір У квітучій долині, де лежить мальовниче село Тухля. Жителі його становлять дружну громаду миролюбних трудівників. На чолі громади стоїть Захар Беркут — вже старий мудрий чоловік.
Громада живе вільним, незалежним життям, але ось у долині з’являється боярин Тугар Вовк, який прагне підкорити тухольців своїй владі. Але ті не хочуть підпорюватись та стають на оборону своїх прав. Громада вирішує вигнати Тугара Вовка з Тухольщини.
На Руську землю в цей час вдираються монгольські полчища. Ось вони вже підступили до Карпат. Підступний боярин вступає в змову з монголами, щоб вони до йому підкорити волелюбну громаду. За це він обіцяє провести ворогів через гори.
Разом з боярином у монгольський табір потрапила і його донька Мирослава, яка, на відміну від батька, пройнялася глибокою повагою до тухольців та покохала молодшого сина Захара Беркута — Максима.
Під час першого бою з монголами частину юнаків було перебито, а Максима взяли у полон.
Захарові Беркуту наснився дивний сон. "Здавалось йому, немов нині їх щорічне свято Сторожа (назва великого кам’яного стовпа-вартового), і вся громада зібрана довкола каменя при вході тухольської тіснини: дівчата в вінках, молодці з музикою, всі в празничних строях. Оце він, найстарший віком у громаді, перший наближається до святого каменя і починає молитися до нього. Якісь таємничі, тривожні, болючі почуття опановують його серце під час молитви; щось щемить у нього в глибині душі — і сам він не знає, що таке. Він молиться гаряче, по двох-трьох словах звичайної молитви він відступає від стародавніх, звичаєм усталених зворотів; якась нова, гарячіша, пориваюча молитва плине з його уст; уся громада, потрясена нею, паде ниць на землю, і він сам робить те саме. Але слова не перестають темно робиться кругом, чорні хмари покривають небо, громи починають бити, блискавиці палахкотять і облітають увесь небозвід осліпляючим огнем, земля здригається — і разом, звільна перехиляючись, святий камінь рушається з місця і з страшенним лускотом валиться на нього".