Рассказ тринадцатый подвиг Геракла Напишите сочинение о том каким вы представляете рассказчика по предлагаемому плану

1 кто такой рассказчик?
2 как он относится к товарищам по классу?
3 почему Харлампий Диогенович сравнивал его с Гераклом?
4 КАК САМ ГЕРОЙ ОЦЕНИВАЕМ СВОИ ПОСТУПКИ?
5 каково авторское отношение к нему умоляю

Жила-була собі прекрасна принцеса. Була вона красива і добра. Але була у неї зла мачуха, яка її не любила. Одного разу батько поїхав у сусіднє королівство на весілля, а мачуха залишилася вдома. І заборонила вона дівчині виходити за межі палацу, але якраз завтра мали бути дні танців. Засмутилася бідолашна, але не послухала мачуху і ввечері втекла з палацу. Розізлилася мачуха коли про це дізналася і промовила:"За те, що ти зробила, будеш покарана. Коли ти гулятимеш по замку, побачиш когось чужого з'їш ти те, що тобі дадуть і заснеш глибоким сном і розбудить тебе лишень поцілунок щирої любові". І зникла мачуха в повітрі, бо була відьмою. І через 10 років після того всі про це забули, але йшовши по палаці дівчина побачила гарного хлопця підійшла до нього і спитала хто він такий. А він сказав, що відповість, якщо вона відкусить яблуко, принцеса відкусила його і впала в глибокий сон. А замок поріс теренами . Був тридев'ятому царстві юнак-принц. І почувши про принцесу пішов її визволяти, як лицар. А по дорозі зустрів він старця і той старець подарував йому меч який все рубає і дав йому пораду, як туди швидше добратися. Треба хлопцеві побудувати літаючий корабель, взявся за роботу він швиденько і за 8 днів впорався. Назвав він корабель - Арго-3. Коли він заходив на корабель забіг на палубу котик, але принц його не вигнав. І добре зробив. бо лишень запустив він корабель у небо, кіт перетворився на чоловіка з чорною бородою, капітанським капелюхом, одним словом пірат. зійшовши з корабля юнак подякував піратові і пішов до замку. Своїм мечем порубав усі терени і добрався вже до палацу. а з його воріт вилітає вогнедишний дракон. Довго боровся принц з ним, але переміг. Ввійшов хлопець до палацу, знайшов кімнату принцеси і зразу в неї закохався. Став на коліна біля її ліжка, нахилився і поцілував її в холодні губи. І розплющила очі принцеса і обійняла свого рятівника. Як тільки прокинулася вона, прокинулися і всі хто був у замку. Всі прославляли сміливого юнака. І через 3 дні справили весілля. І жили довго і щасливо.  

Жил был мальчик по имени Бардамю. Однако это вовсе не простой мальчик, а сын французского короля, и, как любой сын французского короля, Бардамю любил коней и сладкий хлеб. Король очень любил своего сына и так заботился о нем, что не отпускал гулять одного:
- Бардамю, мальчик мой, - говорил король, - я запрещаю тебе выходить из комнаты после ужина.
Однажды темной-темной ночью, Бардамю все же нарушил запрет своего отца и вышел на улицу. В это время в кустах сидели разбойники, которые собирались украсть овцу из королевского хлева. Они увидели мальчика и похители его:
- За такого прекрасного мальчика мы выручим столько денег, что сможем купить хоть целое стадо овец, - радовались воры.
Так Бардамю, сын французского короля, покинул родной дом и отправился за море, в другую страну, где похитители продали его одному арабскому алхимику.
Старец сразу же понял, какого мальчика он купил, поэтому решил использовать его иначе, чем задумал:
- Вы храбрый юноша, - сказал он мне, а я отпущу вас домой.
Бардамю очень хотелось домой, поэтому отказаться он никак не мог.
Тогда алхимик достал из шкафа большую золотую клетку с дроздом и маленький ключ.
- В нашем царстве живет один нехороший волшебник, его зовут Робинзон, он причинил много зла людям. Ничто не может сделать его сердце добрым, только песня этого прекрасного дрозда, которого не услышит никто, кроме его злого сердца.
Взял Бардамю клетку с дроздом и пошел к Робинзону.
Робинзон жил на другом конце города, его дом был окружен забором, а у двери стояла стража. Подойдя к стражникам, мальчик сказал, что очень беден, ходит по дворам и просит милостыню, а дрозда носит с собой - он оберегает его от опасности.
Стража пропустила Бардамю - и тот вошел к Робинзону. Злой волшебник сразу же догадался, что намерен сделать мальчик, но дрозд уже успел запеть свою сладостную песню.
Дело было сделано, но, возвращаясь обратно, Бардамю заметили воры, которые похитили его из дома отца. Они побежали за ним, но были очень пьяны, так как все заработанные деньги пропили, так и не купив стадо овец.
Бардамю убежал от них и вернулся к доброму волшебнику, который с магии отправил мальчика домой к отцу. Отец был счастлив, плакал и прижимал сына к груди.