Сміхом крізь сльози звучать окремі місця твору. У творі Нечуя-Левицького як сатира, так і гумор служать засобом викриття більших чи дрібніших вад у людському житті. Досконало знаючи народний гумор, Нечуй-Левицький широко користується ним у повісті. Пригадаймо такі гумористичні картини, як прихід Кайдаша з шинку в першому розділі, сутички Кайдашихи з невістками, показ набожності баби Палажки та ін. Навіть окремі описи сповнені сміху, дотепності, наприклад: “В хаті стало тихо, тільки борщ бризкав здоровими бульками, неначе старий дід гарчав, а густа каша ніби стогнала в горшку,
піднімаючи затужавілий вершок угору…” Схильність до відтворення комічних недоречностей письменник вважав однією з характерних рис українського народу, елементом національної психіки, багатої на “жарти, смішки, штукарства та загалом на гумор, ще часом і дуже сатиричний” (слова самого Нечуя-Левицького). Часто гумористичні картини переходять у сатиру, в гостре осудження умов капіталістичної дійсності. Так, Нечуй-Левицький сатирично викриває, дрібновласницьку обмеженість молодих Кайдашів, які відмовляються розкопувати горба на користь собі і громаді, гостро висміює забобонність Кайдаша і знахарські здібності баби Палажки, осуджує жорстокість Кайдашихи, особливо у поводженні з Мелашкою, і хижацьку поведінку Мотрі у стосунках зі свекрухою. Повість “Кайдашева сім’я” увійшла в історію української літератури як соціально-побутовий твір, у якому автор змалював реалістичні образи селян другої половини XIX ст., виявив себе майстром художнього слова.
Явный конфликт в рассказе Кукушка-это отношение к Кукушке барина.Он считал его ненужным человеком.Столкновение происходит через приказчика,который подкараулили старика,когда тот не уследил за берёзками,которые вырубили и украли.Приказчик пытался ударить Кукушку,но тот с воем убежал.Барин не стал разбираться,кто виноват,а точку в конфликте поставил работник,ударивший собаку Мурзика.Старик не вынес насилия и ушёл ,куда глаза глядят. Скрытый конфликт-это ненужность людей,безразличие к чужой судьбе,будь то человек или зверь.Судьба старика никому не интересна,он не находит сострадания у людей,как и волчонок,которого Кукушка принёс на погибель ,как игрушку для барчуков от гибели волка,Кукушка понял свою схожесть со зверем,к которому люди равнодушны и беспощадны.Волк ушёл в лес,Кукушку нашли замёрзшим и все о них забыли,как и не было их на земле.Это основная проблема рассказа,человек должен оставить о себе память,след на земле,иначе жизнь напрасна.
У творі Нечуя-Левицького як сатира, так і гумор служать засобом викриття більших чи дрібніших вад у людському житті. Досконало знаючи народний гумор, Нечуй-Левицький широко користується ним у повісті. Пригадаймо такі гумористичні картини, як прихід Кайдаша з шинку в першому розділі, сутички Кайдашихи з невістками, показ набожності баби Палажки та ін. Навіть окремі описи сповнені сміху, дотепності, наприклад: “В хаті стало тихо, тільки борщ бризкав здоровими бульками, неначе старий дід гарчав, а густа каша ніби стогнала в горшку,
піднімаючи затужавілий вершок угору…” Схильність до відтворення комічних недоречностей письменник вважав однією з характерних рис українського народу, елементом національної психіки, багатої на “жарти, смішки, штукарства та загалом на гумор, ще часом і дуже сатиричний” (слова самого Нечуя-Левицького).
Часто гумористичні картини переходять у сатиру, в гостре осудження умов капіталістичної дійсності. Так, Нечуй-Левицький сатирично викриває, дрібновласницьку обмеженість молодих Кайдашів, які відмовляються розкопувати горба на користь собі і громаді, гостро висміює забобонність Кайдаша і знахарські здібності баби Палажки, осуджує жорстокість Кайдашихи, особливо у поводженні з Мелашкою, і хижацьку поведінку Мотрі у стосунках зі свекрухою. Повість “Кайдашева сім’я” увійшла в історію української літератури як соціально-побутовий твір, у якому автор змалював реалістичні образи селян другої половини XIX ст., виявив себе майстром художнього слова.
Скрытый конфликт-это ненужность людей,безразличие к чужой судьбе,будь то человек или зверь.Судьба старика никому не интересна,он не находит сострадания у людей,как и волчонок,которого Кукушка принёс на погибель ,как игрушку для барчуков от гибели волка,Кукушка понял свою схожесть со зверем,к которому люди равнодушны и беспощадны.Волк ушёл в лес,Кукушку нашли замёрзшим и все о них забыли,как и не было их на земле.Это основная проблема рассказа,человек должен оставить о себе память,след на земле,иначе жизнь напрасна.