Детские стихи Агнии Барто я услышал еще в детском возрасте, когда ходил в садик. Они очень легко и сразу запоминались. Тогда я читать еще не умел, но запомнил наизусть многие стихи этой поэтессы. Самые известные из них – это «Мишка», «Деревянный бычок», «Машенька растет» и «Зайка». Уже в школе я узнал, что все они написаны Агнией Барто. Больше всего мне нравится, что все стихотворения описывают какой-нибудь случай, историю. Вроде обыденный случай из жизни, но вместе с героем произведения вместе играешь, переживаешь,- не упадет ли бычок, когда идет по доске, как ему трудно сохранить равновесие. Или как девочки играют в санитарок («Мы с Тамарой»), раскладывают бинты, уколы. Очень интересно и запоминающее Агния Барто в стихах рассказывает о, казалось бы, обыденных ситуациях. Они не только легко читаются и запоминаются, но и многому учат. Например, в стихотворениях «Девочка-ревушка Я знаю, что надо придумать» она в стихотворной форме рассказывает о том, как правильно надо себя вести детям. Мне кажется, что в рифмованной форме этот посыл лучше достигается. Детям такие стихотворения лучше запоминаются и улавливается смысл. Самый интересный факт, который я узнал из ее жизни – это поиск родителей детьми войны. Агния Барто родилась в интеллигентной семье. Она застала революцию, войну в Испании, вторую мировую в подростковом возрасте. Видимо тогда она поняла, как эти события негативно влияют на детей, которые теряют родителей. Я узнал, что Барто создала специальную передачу на радио «Маяк» о поиске пап и мам детьми. Видимо, она очень хорошо смогла почувствовать переживания детей во время войн. Ее трансляции нескольким десятков детей обрести семьи. Поэтому я считаю, что Агния Барто писала не только хорошие запоминающие стихотворения, воспитывающие детей, но и человека с большой буквы.
Причини і наслідки еволюції Сехисмундо (за п'єсою П. Кальдерона «Життя — це сон»)
Шкільний твір - зарубіжна література
Всі готові домашні завдання!
Педро Кальдерон — відомий іспанський драматург доби бароко. Серед інших його творів широкої популярності набула п'єса «Життя — це сон», яка стала яскравою ілюстрацією моральної еволюції людини.
Вперше головного героя драми принца Сехисмундо ми зустрічаємо у відлюдній вежі. Його тримають, як звіра, тому що гороскоп, складений на момент народження Сехисмундо, пророкував появу тирана.
Але, на диво, перед нашим поглядом постає особистість, сповнена роздумами про навколишній стан речей, про вроджену гріховність людини тощо. Сехисмундо розуміє, що над ним тяжіє фатум, але не знає, як із ним боротися.
Поштовхом до еволюції принца стає рішення короля-батька змінити статус ув'язненого. Однак, опинившись у палатах, принц виявляє риси характеру, зовсім непомітні до цього. Ми бачимо правителя-самодура, який погрожує смертю будь-кому з оточення. У поведінці Сехисмундо легко вбачається гнів на кривдників, бажання помститися. Він зовсім не бореться з пристрастями, що збурилися в ньому. Принц усвідомлює власну жорстокість і знаходить їй виправдання:
...Обійтись без них я можу,
Як обходився до цього,
Коли батько мене строго
Взяв у вежі під сторожу;
На мені зганяв свій гнів,
Мав мене за бузувіра
І виховував, як звіра,
Як недолюдка, ростив
І бажав моєї смерті...
Цим він провокує повторне ув'язнення. Однак повсталий народ визволяє законного правителя з кам'яної вежі, і, на диво, усвідомивши відповідальність, що лягла на його плечі, Сехисмундо перероджується, стає мудрим правителем. Таким чином П. Кальдерон показує еволюцію: в'язень—тиран—мудрий правитель. Герой повністю долає пристрасті, що бушують в ньому, і, всупереч пророцтву, виявляє кращі риси свого характеру.
Больше всего мне нравится, что все стихотворения описывают какой-нибудь случай, историю. Вроде обыденный случай из жизни, но вместе с героем произведения вместе играешь, переживаешь,- не упадет ли бычок, когда идет по доске, как ему трудно сохранить равновесие. Или как девочки играют в санитарок («Мы с Тамарой»), раскладывают бинты, уколы. Очень интересно и запоминающее Агния Барто в стихах рассказывает о, казалось бы, обыденных ситуациях. Они не только легко читаются и запоминаются, но и многому учат. Например, в стихотворениях «Девочка-ревушка Я знаю, что надо придумать» она в стихотворной форме рассказывает о том, как правильно надо себя вести детям. Мне кажется, что в рифмованной форме этот посыл лучше достигается. Детям такие стихотворения лучше запоминаются и улавливается смысл.
Самый интересный факт, который я узнал из ее жизни – это поиск родителей детьми войны. Агния Барто родилась в интеллигентной семье. Она застала революцию, войну в Испании, вторую мировую в подростковом возрасте. Видимо тогда она поняла, как эти события негативно влияют на детей, которые теряют родителей. Я узнал, что Барто создала специальную передачу на радио «Маяк» о поиске пап и мам детьми. Видимо, она очень хорошо смогла почувствовать переживания детей во время войн. Ее трансляции нескольким десятков детей обрести семьи. Поэтому я считаю, что Агния Барто писала не только хорошие запоминающие стихотворения, воспитывающие детей, но и человека с большой буквы.
Шкільний твір - зарубіжна література
Всі готові домашні завдання!
Педро Кальдерон — відомий іспанський драматург доби бароко. Серед інших його творів широкої популярності набула п'єса «Життя — це сон», яка стала яскравою ілюстрацією моральної еволюції людини.
Вперше головного героя драми принца Сехисмундо ми зустрічаємо у відлюдній вежі. Його тримають, як звіра, тому що гороскоп, складений на момент народження Сехисмундо, пророкував появу тирана.
Але, на диво, перед нашим поглядом постає особистість, сповнена роздумами про навколишній стан речей, про вроджену гріховність людини тощо. Сехисмундо розуміє, що над ним тяжіє фатум, але не знає, як із ним боротися.
Поштовхом до еволюції принца стає рішення короля-батька змінити статус ув'язненого. Однак, опинившись у палатах, принц виявляє риси характеру, зовсім непомітні до цього. Ми бачимо правителя-самодура, який погрожує смертю будь-кому з оточення. У поведінці Сехисмундо легко вбачається гнів на кривдників, бажання помститися. Він зовсім не бореться з пристрастями, що збурилися в ньому. Принц усвідомлює власну жорстокість і знаходить їй виправдання:
...Обійтись без них я можу,
Як обходився до цього,
Коли батько мене строго
Взяв у вежі під сторожу;
На мені зганяв свій гнів,
Мав мене за бузувіра
І виховував, як звіра,
Як недолюдка, ростив
І бажав моєї смерті...
Цим він провокує повторне ув'язнення. Однак повсталий народ визволяє законного правителя з кам'яної вежі, і, на диво, усвідомивши відповідальність, що лягла на його плечі, Сехисмундо перероджується, стає мудрим правителем. Таким чином П. Кальдерон показує еволюцію: в'язень—тиран—мудрий правитель. Герой повністю долає пристрасті, що бушують в ньому, і, всупереч пророцтву, виявляє кращі риси свого характеру.