Тарас Шевченко — вірний син України. Він любив свою Батьківщину, мріяв про її свободу й незалежність. Де б він не був, куди б не закидала його доля, Шевченко завжди згадував рідні місця, прагнув швидше полинути в Україну, зустрітися з однодумцями. Його роздуми над долею народу, любов до Вітчизни, туга й печаль за нею на чужині висловлені в багатьох творах.
У далекому від України Петербурзі, в казематі в уяві Шевченка виникали картини рідного краю, він згадував вишневі садки, облиті білим цвітом, наповнені піснями дівчат. І все це відтворив у невеличкому вірші «Садок вишневий коло хати». Я вражена глибиною любові автора до народу, до природи свого краю. Не сподіваючись більше побачити Україну, він намалював чудову картину:
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть.
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.
На засланні всі помисли поета були звернені до поневоленого народу України. Поезія Шевченка сповнена роздумами про те, як його твори допомагають рідному краєві, як їх сприймають українці. У поезії «Хіба самому написать...» він ставить такі проблеми:
Для кого я пишу? для чого?
За що я Вкраїну люблю?
Чи варт вона огня святого?
Поет постійно відчуває зв'язок із рідним краєм, виявляє до України синівську любов. Перебуваючи в далеких степах, він прагнув, щоб вітер приніс хоч «крихітку землі із-за Дніпра». Шевченко мріє ще повернутися в Україну, подивитися на її чарівну природу:
Може, ще я подивлюся
На мою Україну... —
писав Т. Шевченко в поезії «Лічу в неволі дні і ночі...»
Кожним рядочком своїх творів великий Кобзар засвідчував любов до України, непереможне бажання бачити її вільною й незалежною. З якою силою і впевненістю було сказано:
Я так люблю
мою Україну убогу,
Що проклену святого Бога,
За неї душу погублю.
Поет був упевнений, що поневолені люди скоро звільняться, настане страшний суд над панами, і на оновленій землі щасливо житимуть українці. Шевченко висловлював бажання бути похованим на могилі серед степу рідної України. У поезії «Заповіт» автор, ніби забувши про особистий мотив, яким розпочав вірш, мріє про те, щоб Дніпро поніс ворожу кров у синє море. Про свою смерть говорить тільки одним словом: поховайте, після чого йде заклик до повстання. У поезії «Тим неситим очам» Шевченко проголошує гімн вільній і щасливій людині.
Любов і віра у світле майбуття українського народу допомагали Шевченкові вистояти, перенести злигодні й поневіряння. Минуло багато часу, але поезії великого Кобзаря й зараз дивують, зачаровують сучасників, вчать відданості країні й безмірної синівської любові до матері-України.
1. Жанр детектива в то время был новым и модным. Он находился в процессе развития, не все его поджанры были созданы. Писателей, которые умели увлекательно писать в этом новом жанре, который к тому же считался "дешевым чтивом", было немного.
2. Артур Конан Дойль создал новый вид детектива - детектива головоломки. Хотя первыми рассказами в этом виде все-таки стоит считать рассказы Эдгара По "Золотой жук", «Украденное письмо». Классическая головоломка строится таким образом, что ответ содержится в самом предварительном тексте. Однако у Конан Дойля Холмс не всегда сразу делится своими находками улик (а писатель соотвественно скрывает), потому и догадаться, кто является преступником бывает не возможно до самого конца рассказа.
3. Протестная реакция. На самом деле уровень английской полиции во второй половине 19 веке был объективно низок. Возможно, он был высок по сравнению с уровнем правохранительных органов других стран и был высок, но уже не удовлетворял потребностям общества. Возможности научного сбора доказательств, ведения расследования. Даже создание фотобанка преступников только началось, а фотографирование отпечатков, научных методов экспертизы надписей, химической экспертизы следов крови просто не существовало. Поэтому вероятность судебной ошибки была очень велика. Статьи о судебных процессах, где главным доказательством было утверждение "Кто же кроме него, больше некому", раздражали просвещенное общество, которое понимало, что подлинных и достаточных доказательств вины просто не было. Поэтому рассказы о сыщиках - любителях, которые обладали невероятным интиллектом или применяли новые расследования вызывали большой интерес.
4. Рассказы реанимировали старую схему рыцарских романов. Благородный рыцарь (Шерлок Холмс) и его верный оруженосец (Доктор Уотсон) приходят на невинным жертвам злодеев. Кстати, сам Конан Дойль понимал эту отсылку к средневековому наследству и в "Знаке четырех" Уотсон озвучивает эту версию.
5. Умелое использование Конан Дойлем экзотического антуража. Сам Шерлок Холмс предстает перед читателем личностью загадной и плохо объяснимой. Знаток оперы, химии, биологии, и т.д. в то же время нелюдимый наркоман. Да и другого антуража, связанного с местом преступления или ведения следствия хватает.
У далекому від України Петербурзі, в казематі в уяві Шевченка виникали картини рідного краю, він згадував вишневі садки, облиті білим цвітом, наповнені піснями дівчат. І все це відтворив у невеличкому вірші «Садок вишневий коло хати». Я вражена глибиною любові автора до народу, до природи свого краю. Не сподіваючись більше побачити Україну, він намалював чудову картину:
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть.
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.
На засланні всі помисли поета були звернені до поневоленого народу України. Поезія Шевченка сповнена роздумами про те, як його твори допомагають рідному краєві, як їх сприймають українці. У поезії «Хіба самому написать...» він ставить такі проблеми:
Для кого я пишу? для чого?
За що я Вкраїну люблю?
Чи варт вона огня святого?
Поет постійно відчуває зв'язок із рідним краєм, виявляє до України синівську любов. Перебуваючи в далеких степах, він прагнув, щоб вітер приніс хоч «крихітку землі із-за Дніпра». Шевченко мріє ще повернутися в Україну, подивитися на її чарівну природу:
Може, ще я подивлюся
На мою Україну... —
писав Т. Шевченко в поезії «Лічу в неволі дні і ночі...»
Кожним рядочком своїх творів великий Кобзар засвідчував любов до України, непереможне бажання бачити її вільною й незалежною. З якою силою і впевненістю було сказано:
Я так люблю
мою Україну убогу,
Що проклену святого Бога,
За неї душу погублю.
Поет був упевнений, що поневолені люди скоро звільняться, настане страшний суд над панами, і на оновленій землі щасливо житимуть українці. Шевченко висловлював бажання бути похованим на могилі серед степу рідної України. У поезії «Заповіт» автор, ніби забувши про особистий мотив, яким розпочав вірш, мріє про те, щоб Дніпро поніс ворожу кров у синє море. Про свою смерть говорить тільки одним словом: поховайте, після чого йде заклик до повстання. У поезії «Тим неситим очам» Шевченко проголошує гімн вільній і щасливій людині.
Любов і віра у світле майбуття українського народу допомагали Шевченкові вистояти, перенести злигодні й поневіряння. Минуло багато часу, але поезії великого Кобзаря й зараз дивують, зачаровують сучасників, вчать відданості країні й безмірної синівської любові до матері-України.
1. Жанр детектива в то время был новым и модным. Он находился в процессе развития, не все его поджанры были созданы. Писателей, которые умели увлекательно писать в этом новом жанре, который к тому же считался "дешевым чтивом", было немного.
2. Артур Конан Дойль создал новый вид детектива - детектива головоломки. Хотя первыми рассказами в этом виде все-таки стоит считать рассказы Эдгара По "Золотой жук", «Украденное письмо». Классическая головоломка строится таким образом, что ответ содержится в самом предварительном тексте. Однако у Конан Дойля Холмс не всегда сразу делится своими находками улик (а писатель соотвественно скрывает), потому и догадаться, кто является преступником бывает не возможно до самого конца рассказа.
3. Протестная реакция. На самом деле уровень английской полиции во второй половине 19 веке был объективно низок. Возможно, он был высок по сравнению с уровнем правохранительных органов других стран и был высок, но уже не удовлетворял потребностям общества. Возможности научного сбора доказательств, ведения расследования. Даже создание фотобанка преступников только началось, а фотографирование отпечатков, научных методов экспертизы надписей, химической экспертизы следов крови просто не существовало. Поэтому вероятность судебной ошибки была очень велика. Статьи о судебных процессах, где главным доказательством было утверждение "Кто же кроме него, больше некому", раздражали просвещенное общество, которое понимало, что подлинных и достаточных доказательств вины просто не было. Поэтому рассказы о сыщиках - любителях, которые обладали невероятным интиллектом или применяли новые расследования вызывали большой интерес.
4. Рассказы реанимировали старую схему рыцарских романов. Благородный рыцарь (Шерлок Холмс) и его верный оруженосец (Доктор Уотсон) приходят на невинным жертвам злодеев. Кстати, сам Конан Дойль понимал эту отсылку к средневековому наследству и в "Знаке четырех" Уотсон озвучивает эту версию.
5. Умелое использование Конан Дойлем экзотического антуража. Сам Шерлок Холмс предстает перед читателем личностью загадной и плохо объяснимой. Знаток оперы, химии, биологии, и т.д. в то же время нелюдимый наркоман. Да и другого антуража, связанного с местом преступления или ведения следствия хватает.