Размышлял о драматургии, А. П. Чехов писал: «Надо, чтобы жизнь была такая, какая она есть, и люди такие, какие они есть, а не ходульные».
а) Удается ли в «Вишневом саде» изображать жизнь такою, какая она есть? Нет ли в этом изображении чего-то неестественного, надуманного?
б) Есть ли в комедии Чехова героев, которых можно назвать «ходульными»?
10. «Память в контексте чеховской пьесы выступает не только как связь времен, но и как связь людей ...» (Е. М. Гушанская).
а) Как часто и в каких случаях герои «Вишневого сада» обращаются к своей памяти?
б) Можете вы согласиться с тем, что память выступает у Чехова не только «как связь времен, но и как связь людей»? Обоснуйте свой ответ обращением к жизни Раневской и Лопахина, Гаева и Фирса...
11. «В центре оказался процесс постепенного разрушения «старой жизни», от ее внешних форм до человеческих отношений». (Т. Шах-Азизова).
а) Как и кем представлена в пьесе Чехова «старая жизнь»? Как показывает драматург разрушение внешних форм «старой жизни»?
б) Действительно ли разрушаются не только формы жизни, но и человеческие отношения? Дает ли сам Чехов оценку этому?
12. Критик В. Вульф: «Нищета и поэзия старинной усадьбы, Раневская, разрывающаяся между домом, родиной и Парижем, и бедный люд, забитый, малограмотный, привыкший к грубости и несчастьям. Все сосуществует рядом».
а) Можете вы согласиться с тем, что в пьесе Чехова «нищета и поэзия» сосуществуют рядом? Обоснуйте свое мнение.
б) Как показано Чеховым то, что Раневская разрывается «между домом, родиной и Парижем»?
в) Кем и как представлен в «Вишневом саде» «бедный люд»?
13. Критик Л. Малюгин считает, что Раневская «легкомысленна, инфантильна», но и «обаятельна, сердечна, тонка, искренна».
а) В чем легкомысленность и инфантильность Раневской?
б) Можете вы согласиться с тем, что героиня Чехова «обаятельна, сердечна, тонка, искренна»?
14. Журналист В. М. Дорошевич писал в 1904 г. о героях «Вишневого сада»: «Перед вами гибнут, бес гибнут старые дети... Все в жизни застает их врасплох».
а) Кого из героев «Вишневого сада» можно назвать «старыми детьми» или это определение применимо ко всем главным героям пьесы?
б) Действительно ли эти герои «гибнут», что «все в жизни застает их врасплох»? Если да, то какова, на ваш взгляд, причина этого?
15. В. М. Дорошевич писал в 1904 г. о жанре «Вишневого сада»: «Это комедия по названию, драма по содержанию. Это — поэма».
а) Можете вы согласиться с тем, что «Вишневый сад» — комедия только «по названию»?
б) Что, на ваш взгляд, дает критику право называть ее драмой?
в) Как, по вашему мнению, необходимо принимать утверждение Дорошевича о том, что «Вишневый сад» — это поэма?
16. Писатель В. В. Розанов считал «Вишневый сад» примером «прекрасной, но бессильной живописи»: «Грустное произведение; но сколько уже их есть в русской литературе, безмерной ярости, силы и красоты. Ударяли они по русской впечатлительности: и рванется русская душа от стыда за себя (вечный мотив), но рвануться-то ей некуда, солнца нет».
а) Как вы поняли определение «Вишневого сада» примером «прекрасной, но бессильной живописи»? Можете вы с этим согласиться?
б) Верно ли, что «Вишневый сад» — «грустное произведение», или вы видите в этой пьесе только комедию? Обоснуйте свой ответ.
в) дает ли, по вашему мнению, чеховская пьеса толчок для порыва «от стыда за себя»? Создает ли «Вишневый сад» ощущение, что рвануться стыдливой душе некуда, что «солнца нет»?
Відповідь:
Пояснення:Автор: Ліна Костенко. Рік написання: 1984 рік. Жанр: драматична поема. Літературний рід: ліро-драма. Тема: Зображення довгої дороги трьох козаків, яких везуть на страту, з проекцією розуміння цієї події в майбутньому. Ідея: Братня єдність і нескореність козацтва як основа для побудови міцної держави. Проблематика твору “Дума про братів Неазовських”: – зрада і відданість; – патріотизм; – боротьба серця і розуму; – милосердя і гордість; – безстрашність і боягузтво; – історична пам’ять; – уславлення героїв; – перетин минулого і майбутнього. “Дума про братів Неазовських” головні герої: Павлюк – гетьман нереєстрового козацтва, якого зрадила старшина. Томиленко – його споборник, старий уже чоловік. Сахно Черняк – молодий козак, один з нереєстровтх козаків, що став в оборону за гетьмана. Всі, хто їм стрічаються по дорозі – мати, дружина і двоє діточок Сахна; кобзар; двоє дядьків – один у сіряку, інший у кожусі. Проекція в майбутнє – сучасна жінка, перший програміст, другий програміст. “Дума про братів Неазовських” сюжет поеми Експозиція – Павлюк, Томиленко і Сахно Черняк їдуть возом попри українські села. Двоє перших сидять спиною до спини закуті у кайдани, третій – лежить на возі, руки скручені сирицею. Зав’язка – їдуть попри рідне село Сахна Черняка. Павлюк і Томиленко намагаються вмовити його стрибнути з воза і залишити їх. Він ще молодий – усе життя попереду, а вони вже готові й до смерті. Розвиток дії – згадують як сталась зрада. Після поразки під Кумейками, де полягло шість тисяч війська, козацька старшина пішла на поступки польському королю і видала для свого порятунку гетьмана і його соратника. Це вже не вперше Павлюка мають стратити – одного разу вже було таке, та король залюбувався справжнім лицарем і помилував його. Другого такого разу не буде. Томиленко і Павлюк продовжують наполягати на тому, щоб Сахно зістрибнув з возу і подався додому. Він відмовляється. Дорогою їм стрічається кобзар, який співає думу про братів Азовських. Їх було троє і вони дивом вирвались з полону з Азова. Двоє старших мали коні, а молодший йшов пішки. Жоден зі старших братів не захотів взяти з собою молодшого і тому він лишився сам в степу, де й загинув. Сахно не вірить, що таке могло бути насправді – хіба ж могли брати зрадити один одного? Кульмінація – проїжджають повз хату Сахна. Стоять його рідні – мати, дружина з двома діточками. Сахно знову відмовляється покинути віз. Він до кінця зі своїми братами. Якщо він їх лишить, то не зможе нормально жити, а пам’ятатиме свою зраду. Проекція в майбутнє, де жінка у парку читає історію з літописа про трьох козаків і дивується відданості Сахна Черняка. Двоє програмістів ставлять на екрані цю ж історію і також вражені від сміливості й щирості Сахна. Вони хочуть скласти думу й про нього, тому надають комп’ютерній програмі таке завдання. Розв’язка – врешті Павлюк скидає з воза Сахна, щоб він лишився живий. Сахно біжить за возом і просить його почекати. Йому з браттями краще.
У творі Нечуя-Левицького як сатира, так і гумор служать засобом викриття більших чи дрібніших вад у людському житті. Досконало знаючи народний гумор, Нечуй-Левицький широко користується ним у повісті. Пригадаймо такі гумористичні картини, як прихід Кайдаша з шинку в першому розділі, сутички Кайдашихи з невістками, показ набожності баби Палажки та ін. Навіть окремі описи сповнені сміху, дотепності, наприклад: “В хаті стало тихо, тільки борщ бризкав здоровими бульками, неначе старий дід гарчав, а густа каша ніби стогнала в горшку,
піднімаючи затужавілий вершок угору…” Схильність до відтворення комічних недоречностей письменник вважав однією з характерних рис українського народу, елементом національної психіки, багатої на “жарти, смішки, штукарства та загалом на гумор, ще часом і дуже сатиричний” (слова самого Нечуя-Левицького).
Часто гумористичні картини переходять у сатиру, в гостре осудження умов капіталістичної дійсності. Так, Нечуй-Левицький сатирично викриває, дрібновласницьку обмеженість молодих Кайдашів, які відмовляються розкопувати горба на користь собі і громаді, гостро висміює забобонність Кайдаша і знахарські здібності баби Палажки, осуджує жорстокість Кайдашихи, особливо у поводженні з Мелашкою, і хижацьку поведінку Мотрі у стосунках зі свекрухою. Повість “Кайдашева сім’я” увійшла в історію української літератури як соціально-побутовий твір, у якому автор змалював реалістичні образи селян другої половини XIX ст., виявив себе майстром художнього слова.