Ребят Как зовут главную героиню рассказа А.П. Чехова «Размазня»?
2. Сколько стоит месяц работы гувернантки?
3. В течение какого времени работала гувернантка?
4. Сколько раз её рабочие дни выпадали в праздники?
5. Сколько дней у гувернантки болели зубы?
6. Сколько дней Юлия Владимировна занималась только с одной Варей?
7. Сколько рублей вычел герой из жалования гувернантки за разбитую чашку с блюдечком?
8. Сколько рублей вычел герой из жалования гувернантки за порванный сюртучок Коли?
9. Сколько рублей рассказчик приготовил в конверте?
10. А сколько заплатил?
Пізнавати світ від народження до смерті, проникати в його таємниці й премудрості — властиво людям Сходу, різним його націям і народностям. Пошуком сенсу життя, причин його швидкоплинності й різноманіття його форм з давніх часів зайняті думки і японських філософів. Японія — країна найбагатшої культури, неосяжних знань, численних відкриттів, дивних традицій. Книга віршів для будь-якого японця — джерело життєвої сили й духовного збагачення, необхідного, як повітря й сонце (у такий б відбувається в Східній Азії спілкування "від духу до духу").
Особливе місце в ліриці японців займає пізніший за часом виникнення жанр хайку (або хоку), що є ніби усіченим танка.
Один із кращих постів, що працювали в жанрі хайку, — Мацуо Басьо (1644—1694). Басьо перетворив хайку, що буквально означає "гумористичні вірші", на серйозний жанр пейзажної лірики. Його поезія, наповнена глибоким філософським змістом, пильною увагою до внутрішнього світу, прагненням проникнути вдушу явищ природи, вирішує проблеми пізнання дійсності з позицій любові дожиття й людини. У творчості Мацуо Басьо здобули високе звучання події щоденного життя людини.
Одного разу під час дощу поет вертався з міста додому через л ісову хащу й побачив на дереві крихітну мавпу, яка благально дивилася на нього, вона промокла й не знала, куди подітися від дощу. Басьо "позичив" їй свій плаш до ранку. А повернувшись додому, написав про це хайку: Перший осінній дощ, І мавпа хоче Маленький солом'яний плащ.
Объяснение:
ответ: Однажды, сидя в нашей школьной столовой, мы увидели повариху бегущую с половником на выход, за ней мчался толстый рыжий кот. Вот хохоту то было. Пока из-за угла не выбежала собака.
- Видимо, собака напала на кота, а кот хотел запрыгнуть на повариху, но слишком толстый и она от него решила убежать, - прокомментировал кто-то из ребят.
Только я собирался ответить, как следом побежала крупная мышь.
- То есть, они все испугались мыши? - удивленно спросил я.
- Нет, там огромная оса, - следом выбежала укушенная за нос осой поварихи и, врезавшись в двери, упала на пол.
Голодные мы все остались, из-за того, что поварихи укусила оса, а мышь, кот, собака и повариха, испугавшись, бросились на утек.
Не знаю, конечно, чем мышь, кот и собака могли в приготовлении пищи и как они вообще оказались в столовой, но факт остается фактом.
Подробнее - на -
Объяснение: