В
Все
М
Математика
О
ОБЖ
У
Українська мова
Д
Другие предметы
Х
Химия
М
Музыка
Н
Немецкий язык
Б
Беларуская мова
Э
Экономика
Ф
Физика
Б
Биология
О
Окружающий мир
Р
Русский язык
У
Українська література
Ф
Французский язык
П
Психология
А
Алгебра
О
Обществознание
М
МХК
В
Видео-ответы
Г
География
П
Право
Г
Геометрия
А
Английский язык
И
Информатика
Қ
Қазақ тiлi
Л
Литература
И
История
braychenko1
braychenko1
23.06.2022 13:38 •  Литература

Риса, спільна для образів ліричних героїв Г. Гейне та Дж. Байрона А жага духовного вдосконалення
Б внутрішня суперечність
В примирення з дійсністю
Г мудрість

Показать ответ
Ответ:
kotofrei231
kotofrei231
15.02.2023 11:04
Україна, український народ, українська мова! Які величні, незрівнянні ні з чим поняття! Україна, як і українська мова, мають свою історію. Україна... В одному цьому слові бринить жмуток смутку і краси, величі і слави, країна, де найбільше люблять волю і довго не мали її, країна гарячої любові до народу, вікової боротьби за щастя, рівноправність, незалежність. Така ж доля спіткала і мову. І хоча український народ – один із великих слов’янських народів – був розтерзаний і пошматований впродовж тривалого часу між різними імперіями, позбавлений політичних прав, позбавлений права на творення рідної літератури.Зараз Україна – незалежна держава. І вона, звісно повинна мати свою мову, повинна відродити її з розумом, повагою, відродити культуру, не поспіхом та указами, а серцем і бажанням людей.Мова живе, її життя. Її власна історія міститься в постійній її зміні: щезають старі звуки, появляються нові й вони міняються, як і форми слів, синтактичні звороти, значення слів. Увесь духовний і матеріальний поступ людства будується на мові, історія якої тісно пов’язана з політичною долею того народу, котрий нею говорить.Мова – це найкращий засіб взаємних зносин окремих осіб між собою, засіб їх духовного об’єднання і взаємного впливу. Без мови нема народності, рідна мова найкраще відбиває в собі думки й почуття окремої людини, суспільності всього народу. В мові, її історії, розвитку й виробленні відбилися перші ознаки проявів самостійного духовного життя в майбутньому окремого народу. Найголовніші індивідуальні ознаки народу – це його мова, література, мистецтво, пісні, усна творчість.Мова – це характер народу. В ній відбито його національні звичаї, побут нахили. Мова – це ще й історія народу. Від найдавніших часів наші предки залишили в мові свої глибокі сліди. У мові відбивається і пам’ять народу, бо майбутнє виростає з минулого. Нашому поколінню треба плекати кожне слово рідної мови, передане нам у спадок від наших пращурів. Нам треба вивчати, розвивати, берегти свою мову, бо без неї народ перестає бути самостійним, незалежним і багатим. Ми не маємо права забувати, що за любов до української мови, до рідного народу багато письменників часто платили власним життям. В своїх віршах, творах вони описували обурення і гноблення до рідного слова:Коли забув ти рідну мову,Яка б та мова не була –Ти втратив корінь і основу,Ти обчухрав себе дотла.(Дмитро Білоус)Розуміння ролі мови в житті народу визначає естетичне кредо Лесі Українки, М.Коцюбинського, А. Малишка. А ще П. Тичина та М.Рильський щедро висівали добрі зерна свого поетичного слова на ниву української літературної мови; зерна проросли, збагатили, сповили мову новими висловами. Людина може володіти кількома мовами, залежно від її здібностей, нахилів і прагнень, але найкраще, найдосконаліше вона має володіти, звичайно, рідною мовою. І це не тільки й тому, що рідна мова, - це невід’ємна частка Батьківщини, голос народу й чарівний інструмент, на звуки якого відгукуються найтонші, найніжніші струни людської душі.Мова – це золотий запас душі народу, з якого виростаємо, яким живемо, завдяки якому маємо право милуватися рідним краєвидом. Мова – найкращий цвіт, що ніколи не в’яне, а вічно живе, розвивається і процвітає.
0,0(0 оценок)
Ответ:
mkazancev228
mkazancev228
29.07.2022 23:00

Приехала к нам в дерсвню новая учительница. Марья Семеновна.

А у нас и старый учитель был - Алексей Степанович.

Вот новая учительница стала со старым дружить. Ходят вместе по деревне, со всеми здороваются.

Дружили так с неделю, а потом рассорились. Все ученики к Алексей Степанычу бегут, а Марья Семеновна стоит в сторонке.

К ней никто и не бежит - обидно.

Алексей Степанович говорит:

- Бегите-ко до Марьи Семеновны.

А ученики не бегут, жмутся к старому учителю. И, действительно, серьезно так жмутся, прямо к бокам его прижимаются.

- Мы ее пугаемся, - братья Моховы говорят. - Она брускику моет.

Марья Семеновна говорит:

- Ягоды надо мыть, что6 заразу смыть.

От этих слов ученики еще сильней к Алексей Степанычу жмутся.

Алексей Степанович говорит:

- Что поделаешь, Марья Семеновна, придется мне ребят дальше учить, а вы заводите себе нулевой класс.

- Как это так?

- А так. Нюра у нас в первом классе, Федюша во втором, 6ратья Моховы в третьем, а в четвертом, как известио, никого нет. Но зато в нулевом классе ученики будут.

- И много? - обрадовалась Марья Семеновна.

- Много не много, но один - вон он, на дороге в луже стоит.

А прямо посреди деревни, на дороге и вправду стоял в луже один человек. Это был Ванечка Калачев. Он месил глину резиновыми сапогами, воду запруживал. Ему не хотелось, чтоб вся вода из лужи вытекла.

- Да он же совсем маленький,- Марья Семеновна говорит,- он же еще глину месит.

- Ну и пускай месит,- Алексей Степанович отвечает.А вы каких же учеников в нулевой класс желаете? Трактористов, что ли? Они ведь тоже глину месят.

Тут Марья Семеновна подходит к Ванечке и говорит:

- Приходи, Ваня, в школу, в нулевой класс.

- Сегодня некогда, - Ванечка говорит, - запруду надо делать.

- Завтра приходи, утром пораньше.

- Вот не знаю, - Ваня говорит, - как бы утром запруду не прорвало.

- Да не прорвет, - Алексей Степанович говорит и своим сапогом запруду подправляет. - А ты поучись немного в нулевом классе, а уж на другой год я тебя в первый класс приму. Марья Семеновна буквы тебе покажет.

- Какие буквы? Прописные или печатные?

- Печатные.

- Ну, это хорошо. Я люблю печатные, потому что они понятные.

На другой день Марья Семеновна пришла в школу пораньше, разложила на столе печатные буквы, карандаши, бумагу. Ждала, ждала, а Ванечки нет. Тут она почувствовала, что запруду все-таки прорвало, и пошла на дорогу. Ванечка стоял в луже и сапогом запруду делал.

- Телега проехала, - объяснил он. - Приходится починять.

- Ладно, - сказала Марья Семеновна, - давай вместе запруду делать, а заодно и буквы учить.

И тут она своим сапогом нарисовала на глине букву "А" и говорит:

- Это, Ваня, буква "А". Рисууй теперь такую же.

Ване понравилось сапогом рисовать. Он вывел носочком букву "А" и прочитал:

- А.

Марья Семеновна засмеялась и говорит:

- Повторение - мать учения. Рисуй вторую букву "А".

И Ваня стал рисовать букву за Руквой и до того зарисовался, что запруду снова прорвало.

- Я букву "А" рисовать больше не буду, - сказал Ваня, потому что плотину прорывает.

- Давай тогда другую букву,- Марья Семеновна говорит.- Вот буква "Б".

И она стала рисовать букву "Б".

А тут председатель колхоза на газике выехал. Он погудел газиком, Марья Семеновна с Ваней расступились, и председатель не только запруду прорвал своими колесами, но и все буквы стер с глины. Не знал он, конечно, что здесь происходит занятие нулевого класса.

Вода хлынула из лужи, потекла по дороге, все вниз и вниз в другую лужу, а потом в овраг, из оврага в ручей, из ручья в речку, а уж из речки в далекое Море.

- Эту неудачу трудно ликвидировать, - сказала Марья

Семеновна, - но можно. У нас остался последний шанс буква "В". Смотри, как она рисуется.

И Марья Семеновна стала собирать разбросанную глину, укладывать ее барьерчиком. И не только сапогами, но даже и руками слолсила все-таки на дороге букву "В". Красивая получилась буква, вроде крепости. Но, к сожалению, через сложенную ею букву хлестала и хлестала вода. Сильные дожди у нас в сентябре.

- Я, Марья Семеновна, вот что теперь скажу,- заметил Ваня, - к вашей букве "В" надо бы добавить что-нибудь покрепче. И повыше. Предлагаю букву "Г", которую давно знаю.

Марья Семеновна обрадовалась, что Ваня такой образованный, и они вместе слепили не очень даже кривую букву "Г". Вы не поверите, но эти две буквы "В" и "Г" воду из лужи вполне задержали.

На другое утро мы снова увидели на дороге Ванечку и Марью Семеновну.

- Жэ! Зэ! - кричали они и месили сапогами глину.- Ка! Эль! И краткое!


0,0(0 оценок)
Популярные вопросы: Литература
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota Оформи подписку
logo
Начни делиться знаниями
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси ai-бота