Гекльберрі Фінн — романтичний волоцюга. Портрет Гека: «Нікуди не поспішаючи, йде вулицею містечка хлопець. Його одяг звисає лахміттям, пацюки відгризли від його бриля величезний шмат; жодного ґудзика немає на його одязі — але йому байдуже. Він сам собі за хазяїна: відпочивав, де міг і коли хотів, вештався, де заманеться, ніхто ні до чого не примушував, він не мився, не одягав чистої білизни, лаявся. Кому, скажіть, дозволять батьки виводити бородавки за до дохлої кішки? Звісно, нікому. А йому все було можна, він відповідав сам за себе.» Одного разу дорогою до школи Том зустрів Гека. «Щаслива людина, — зітхнув Том. — Йому до школи не треба». Том зрадів нагоді побазікати з Геком. Від нього дізнався, що той іде на цвинтар, щоб лікувати бородавки. Том напросився піти разом, і вони стали свідками трагедії. Після тієї ночі на цвинтарі, коли перед очима друзів розігралася трагедія, Том і Гек ходили до в’язниці. Обидва думали про нещасного Поттера, носили йому трохи тютюну і сірників. Кожен із них почував себе зрадником, і Геку було важко дивитися в очі Тому. Він, як і Том, декілька разів підходив до будинку суду і якась непереможна сила тягла його всередину. Але хто ж стане слухати його? Молодчина Том! Він зміг врятувати Мефа Поттера. Гек радів, що невинного виправдають. Але Гек ще не знав, що він теж врятує людину. Вештаючись пізно ввечері, хлопець помітив, що індіанець Джо і чужинець, якого вони бачили в зачарованому будинку, прямують до будинку вдови Дуглас. Гек зрозумів, що індіанець Джо щось замислив. Перше, що спало йому на думку, — дременути. Але потім він пригадав, шо ця жінка не раз добре ставилася до нього, а ці двоє, може, збираються вбити її. Що ж робити? Куди бігти? Думай, Геку, ти завжди знайдеш вихід з будь-якої ситуації. І він побіг щодуху. Добіг до будинку валлійця. Там його уважно вислухали і зрозуміли. Гек — чуйна, справедлива і добросовісна людина. Гек був хлопець як хлопець, зі своїми вадами, примхами. Він вештався по вулицях, лаявся, когось не слухав, але ніколи нікого не зрадив. Він був чуйною людиною, сприймав чужу біду, як свою, чудово розумів, що тільки доброзичливість, гідність, чесність — найважливіші якості людини.
