Рочитай прислів'я. Поясни виділені слова. Запиши назву твору якому йдеться про ці людські вади.
Не будь БАЗІКОЮ , більше слухай.
ЛЕДАР день гуляє, три — слабий, а на п'ятий — ви-
хідний.
ЗАЗНАЙСТВО з ніг зіб'є, скромність на ноги поставить.
БРЕХУН собі ворог і людям зло робить.
"Фауст" - це найвище досягнення Гете. Легенда про дктора Фауста, ученого-чорнокнижника, виникла ще в 16 столітті. Ця трагедія перетворилася на філосовський шедевр, присвячений вічній темі пізнання істини.
Місце і час умовні. Перед нами Бог, архангели, мефістофель та об`єкт парі між Богом і Мефістофелем - учений Фауст - який має витримати всі спокуси, підготовлені йому духом зла. При цьому Фауст не просто образ вченого, перш за все він уособлює все людство, ницість (сугупость) якого має довести.
Фауст - це подвійний образ, у якого прагнення творити долає внутрішнє розчарування та зневагу в житті.
Фауст прагне сягнути глибин мудрості, невгамовний у пошуках істини. Він бажає не тільки пізнати світ, а й донести промінь знання до інших людей. Саме цим зумовлює його прагнення перекласти рідною мовою Євангеліє, у якому він змінює текст. "На початку було Слово, і слово було Бог", - говорить велика книга. Фауст заперечує: "Діяння - початок буття". І в цій фразі полягае сутність його образу. Мефістофель спокушає його різними земнимии утіхами, але Фауста вдається переконати тільки в силі та красі кохання. Нещасливий досвіду стосунках формує у нього почуття відповідальності за власні вчинки.
Старчий та осліплий Фауст мріє відати відвойовану у моря землю людям, які б змогли видубувати на ній нове місто. І в цьому полягає головний урок Гете: невтомно рухатися вперед, боротися. Бог творить Всесвіт і людину, людина ж своєю наполегливою працею вибудовує досконале життя на землі.
У фінали Мефістофель програв парі. Йому не вдалося довести ницість людини. Сперечання між Богом і Мефістофелем завершилося.
Оно написано в сильной сравнительной манере.Однажды он проХОДИЛ МИМО ЦЕРКВИ И УВИДЕЛ нищего,иссохшего старика,еле живого от холода,жажды и страданья ОН был голодный и просил лишь только кусок хлеба,но какой-то жестокий бессердечный чёрствый человек,вместо хлеба,вложил в его протянутую руку камень. Ивот тут идёт сравнение,в котором он упрекает Екатерину Сушкову,которую он безответно любил,а она над ним смеялась,что он так же,как нищий на паперти просил хлеб,так он молил её о любви,но она была к нему равнодушна.
Эта любовная история имела продолжение. Лермонтов, в силу своего мстительного характера, никогда никому ничего не прощал! Через почти 5 лет они встретились вновь,и Лермонтов пошёл на всё,претворялся в неё страстно влюблённым,ухаживал,комплименты,делал вид,что просто боготворит её,и СУШКОВА В НЕГО ДЕЙСТВИТЕЛЬНО ОЧЕНЬ ВЛЮБИЛАСЬ, Вот тогда он всем объявил,что она смешна,и ему не интересна и бросил её, прилюдно унизив.Так он отомстил красавице-кокетке за своё унижение,заставившее его страдать 5 лет назад. В основе стиха развёрнутая метафора - скрытое сравнение безответно влюблённого, обманутого лирического героя с чуть живым, страдающим нищим. Главные образы: образ камня - нечто отягащающее, скрывающее обман ("камень на сердце"); протянутая рука бедняка ассоциируется со светлыми, доверчивыми чувствами простодушно, с и мольбой протянутыми навстречу непониманию. Любовь для лирического героя горька, тяжела и невыносима, подвергнута обману и холодному игнору. Она выжигает, иссушает и приносит страдания, будто тяжёлый камень.
Название стихотворения ярко выражает тему стихотворения : лирический герой, словно нищий, просящий подаяния, оставлен без всего, он гоним.
Характерное в эмоциональном плане для Лермонтова любовное стихотворение (тема одиночества и изгнаничества)