Мне понравилась комедия Фонвизина «Недоросль» . Главной темой этого произведения является «злонравие крепостников» . С первой сценой комедии я увидел мир, в котором одни люди владеют другими людьми. Главной фигурой этого мира является Простакова.
Простакова была не воспитана и необразованна. Она, как и все невежды, грубо относилась ко всем, в ком не встречала отпора. Фонвизин называет Простакову «презлой фурией» . Она простирает свою деспотическую власть не только на крепостных, но и на мужа, Софью, Скотинина. Однажды, когда Простакова позвала своего мужа, и он не подошёл. То она сказала Митрофану: «Так поди же вытащи его, коли добром не дозовёшься» . В этой реплике я увидел грубое и пренебрежительное отношение Простаковой к своему мужу. Но несмотря на такое отношение к Простакову, она никогда не ругала своего сына. Митрофан был избалован, потому что мать всё ему позволяла, защищала его даже тогда, когда он был не прав. Простакова горячо любила своего сына и не позволяла учителям утруждать Митрофана. Этим поступком она лишила своего сына возможности получить образование. Простакова не задумывалась о воспитании сына, при Митрофане ругала крепостных, и в результате любимый сын её покинул.
В финале комедии Простаковых ждёт заслуженное наказание – приходит распоряжение властей взять имение под опеку. Заключительная сцена, в которой Простакову покидает даже Митрофан, свидетельствует о том, что порочный человек сам своими поступками готовит себе заслуженное наказание.
“Мазепа” Байрон аналіз 20 невеликих розділів Історичні події, що зображені у творі. Розгром шведів російськими військами Петра I під Полтавою 1709 року та втеча Мазепи з Карлом XII до Туреччини Жанрові особливості. Поема Дж. Байрона — це ліро-епічна поема, монолог-сповідь Мазепи. Автора цікавить плин почуттів, рух думок героя, політ його уяви. Образ Мазепи у поемі Байрона Гетьман зображений на початку й наприкінці твору людиною похилого віку, йому 70 років. Сильний, сміливий, здатний зберегти самовладання у найскладнішій ситуації. Він не може змінити хід історії, але завжди береже свою честь і гідність, залишається людяним. Образ Мазепи досить багатогранний. У поемі він змінюється зовнішньо під вагою прожитих років, але зберігає головне: мужність, силу, тверезість розуму, шляхетність. Риси романтичного героя в образі Мазепи. Він похмурий, самотній, вірний високим ідеалам (кохання, дружби, свободи, вірності вітчизні), волелюбний, внутрішньо незалежний. – Риси «байронічного героя» у характері Мазепи. «Шляхетний злочинець», самотній, нескорений, волелюбний, бунтар зі страдницькою душею, в якій відбиваються настрої «світової скорботи»; смілива вдача, могутня воля, титанічна постать Символічні образи “Мазепа” Байрон «Дика країна», у якій «дикі степи», «дикий праліс», «дика площина» символічні образи, що створюють емоційний, романтичний образ України, що є вільною, але ще неосвоєнною землею. Образ долі, яка переслідує усіх героїв. Доля відвернулася від шведів під Полтавою, від короля Карла XII, прирікши його на втечу, доля звела Мазепу з Терезою, подарувавши йому таке сильне кохання, але й розлучила їх (адже Мазепа нічого не знає про подальшу долю своєї коханої), доля врятувала його, принісши в Україну, й зробила Мазепу гетьманом. Образ коня. У романтичній літературі кінь є символом вдачі, людської долі. Тому стає зрозумілим, чому Карл XII втрачає своїх коней (доля відвернулася від нього), а Мазепа зберіг свого коня (доля до нього прихильна). Образ «дикого коня», що ніс Мазепу через ліси й степи з Польщі в Україну – символ нестримної пристрасті майбутнього гетьмана, і фатальної долі, і втілення смерті, що очікувала Мазепу, і кари небесної за його вчинок (порушення подружньої вірності), і символ несхитної волі, що є у Мазепи і яка й приводить його до гетьманства. Із цим образом нерозривно пов’язаний і образ України, яка постає вільною країною, що повинна рухатися у майбутнє. Бурхливі потоки, потужні хвилі, сильні вітри уособлюють пристрасті, що охопили героя. Вороння символізує смерть. Степ — вільнолюбивий дух Мазепи. Буйний чагарник, ліс — перепони, які траплялися на його життєвому шляху. Вечірній холод, туман, морок, тьма, ридання вітру, похмуре небо підсилюють страждання Мазепи. Ранок, біла мла, схід сонця є символом надії. Образ вершника Мазепи символ – неспокійної душі; – нескореної сили; постійної небезпеки; уособлення вільної людини; символ свободи, нації. Поема «Мазепа» – романтична поема 1. „ Мазепа”- це ліро- епічна поема . Поява так званих мішаних жанрів була характерна для романтизму. 2. Зацікавила поета сама легенда, що була таємничою, ефектною, небуденною. 3. Романтиків завжди цікавили неординарні особистості, масштабні постаті. Мазепа – саме такий. 4. Експресивні вираження переживань, чіткі логічні позиції, антитеза-(насильство- беззахисність, тиран-жертва, завойовник-завойований)- все це вказує на приналежність до романтизму. Сюжет “Мазепа” Поема побудована у формі розповіді-сповіді головного героя твору — старого гетьмана Мазепи про любовну пригоду, яка колись трапилася з ним. Поема складається з 20-ти невеличких розділів; час дії — важкі для Карла XII і Мазепи дні після поразки під Полтавою. Історія написання поеми «Мазепа» Поему «Мазепа» Байрон написав під час перебування в Італії (у Венеції та Равенні) в 1818 або 1819 році. На розповіді Мазепи про його закоханість у молоді роки в юну красуню Терезу, дружину старого багатого графа-воєводи, позначилися взаємовідносини самого Байрона з юною дружиною графа Гвічіоллі, яку також звали Терезою. На початку своєї поеми Байрон подав довідку, що в її основу був покладений один із епізодів з «Історії Карла XII» французького письменника Вольтера про те, як «шляхтич» Мазепа в юності за зв’язки з жінкою польського вельможі був покараний — прив’язаний до дикого коня, якого відпустили в степ. Тоді «Мазепа від страждань і з голоду трохи не вмер». Ця подія й становить основний зміст поеми. Про неї розповідає Мазепа шведському королеві Карлу XII, коли після розгрому Петром І під Полтавою 1709 року вони втікали до Туреччини.
Мне понравилась комедия Фонвизина «Недоросль» . Главной темой этого произведения является «злонравие крепостников» . С первой сценой комедии я увидел мир, в котором одни люди владеют другими людьми. Главной фигурой этого мира является Простакова.
Простакова была не воспитана и необразованна. Она, как и все невежды, грубо относилась ко всем, в ком не встречала отпора. Фонвизин называет Простакову «презлой фурией» . Она простирает свою деспотическую власть не только на крепостных, но и на мужа, Софью, Скотинина. Однажды, когда Простакова позвала своего мужа, и он не подошёл. То она сказала Митрофану: «Так поди же вытащи его, коли добром не дозовёшься» . В этой реплике я увидел грубое и пренебрежительное отношение Простаковой к своему мужу. Но несмотря на такое отношение к Простакову, она никогда не ругала своего сына. Митрофан был избалован, потому что мать всё ему позволяла, защищала его даже тогда, когда он был не прав. Простакова горячо любила своего сына и не позволяла учителям утруждать Митрофана. Этим поступком она лишила своего сына возможности получить образование. Простакова не задумывалась о воспитании сына, при Митрофане ругала крепостных, и в результате любимый сын её покинул.
В финале комедии Простаковых ждёт заслуженное наказание – приходит распоряжение властей взять имение под опеку. Заключительная сцена, в которой Простакову покидает даже Митрофан, свидетельствует о том, что порочный человек сам своими поступками готовит себе заслуженное наказание.
“Мазепа” Байрон аналіз 20 невеликих розділів Історичні події, що зображені у творі. Розгром шведів російськими військами Петра I під Полтавою 1709 року та втеча Мазепи з Карлом XII до Туреччини Жанрові особливості. Поема Дж. Байрона — це ліро-епічна поема, монолог-сповідь Мазепи. Автора цікавить плин почуттів, рух думок героя, політ його уяви. Образ Мазепи у поемі Байрона Гетьман зображений на початку й наприкінці твору людиною похилого віку, йому 70 років. Сильний, сміливий, здатний зберегти самовладання у найскладнішій ситуації. Він не може змінити хід історії, але завжди береже свою честь і гідність, залишається людяним. Образ Мазепи досить багатогранний. У поемі він змінюється зовнішньо під вагою прожитих років, але зберігає головне: мужність, силу, тверезість розуму, шляхетність. Риси романтичного героя в образі Мазепи. Він похмурий, самотній, вірний високим ідеалам (кохання, дружби, свободи, вірності вітчизні), волелюбний, внутрішньо незалежний. – Риси «байронічного героя» у характері Мазепи. «Шляхетний злочинець», самотній, нескорений, волелюбний, бунтар зі страдницькою душею, в якій відбиваються настрої «світової скорботи»; смілива вдача, могутня воля, титанічна постать Символічні образи “Мазепа” Байрон «Дика країна», у якій «дикі степи», «дикий праліс», «дика площина» символічні образи, що створюють емоційний, романтичний образ України, що є вільною, але ще неосвоєнною землею. Образ долі, яка переслідує усіх героїв. Доля відвернулася від шведів під Полтавою, від короля Карла XII, прирікши його на втечу, доля звела Мазепу з Терезою, подарувавши йому таке сильне кохання, але й розлучила їх (адже Мазепа нічого не знає про подальшу долю своєї коханої), доля врятувала його, принісши в Україну, й зробила Мазепу гетьманом. Образ коня. У романтичній літературі кінь є символом вдачі, людської долі. Тому стає зрозумілим, чому Карл XII втрачає своїх коней (доля відвернулася від нього), а Мазепа зберіг свого коня (доля до нього прихильна). Образ «дикого коня», що ніс Мазепу через ліси й степи з Польщі в Україну – символ нестримної пристрасті майбутнього гетьмана, і фатальної долі, і втілення смерті, що очікувала Мазепу, і кари небесної за його вчинок (порушення подружньої вірності), і символ несхитної волі, що є у Мазепи і яка й приводить його до гетьманства. Із цим образом нерозривно пов’язаний і образ України, яка постає вільною країною, що повинна рухатися у майбутнє. Бурхливі потоки, потужні хвилі, сильні вітри уособлюють пристрасті, що охопили героя. Вороння символізує смерть. Степ — вільнолюбивий дух Мазепи. Буйний чагарник, ліс — перепони, які траплялися на його життєвому шляху. Вечірній холод, туман, морок, тьма, ридання вітру, похмуре небо підсилюють страждання Мазепи. Ранок, біла мла, схід сонця є символом надії. Образ вершника Мазепи символ – неспокійної душі; – нескореної сили; постійної небезпеки; уособлення вільної людини; символ свободи, нації. Поема «Мазепа» – романтична поема 1. „ Мазепа”- це ліро- епічна поема . Поява так званих мішаних жанрів була характерна для романтизму. 2. Зацікавила поета сама легенда, що була таємничою, ефектною, небуденною. 3. Романтиків завжди цікавили неординарні особистості, масштабні постаті. Мазепа – саме такий. 4. Експресивні вираження переживань, чіткі логічні позиції, антитеза-(насильство- беззахисність, тиран-жертва, завойовник-завойований)- все це вказує на приналежність до романтизму. Сюжет “Мазепа” Поема побудована у формі розповіді-сповіді головного героя твору — старого гетьмана Мазепи про любовну пригоду, яка колись трапилася з ним. Поема складається з 20-ти невеличких розділів; час дії — важкі для Карла XII і Мазепи дні після поразки під Полтавою. Історія написання поеми «Мазепа» Поему «Мазепа» Байрон написав під час перебування в Італії (у Венеції та Равенні) в 1818 або 1819 році. На розповіді Мазепи про його закоханість у молоді роки в юну красуню Терезу, дружину старого багатого графа-воєводи, позначилися взаємовідносини самого Байрона з юною дружиною графа Гвічіоллі, яку також звали Терезою. На початку своєї поеми Байрон подав довідку, що в її основу був покладений один із епізодів з «Історії Карла XII» французького письменника Вольтера про те, як «шляхтич» Мазепа в юності за зв’язки з жінкою польського вельможі був покараний — прив’язаний до дикого коня, якого відпустили в степ. Тоді «Мазепа від страждань і з голоду трохи не вмер». Ця подія й становить основний зміст поеми. Про неї розповідає Мазепа шведському королеві Карлу XII, коли після розгрому Петром І під Полтавою 1709 року вони втікали до Туреччини.