Протягом усієї книги Конрад розвивається як справжня дитина, відходячи від шаблону «досконалості». У цьому йому допомагає звичайна дівчинка Кіті, яка може й схитрити, й школу прогуляти, якщо потрібно. Утім, окрім неї, у Конрада немає в школі друзів, бо попри те, що вчителька вважає його «справжнім скарбом», діти його не люблять: він і не підказує, і розказує вчительці, хто прогулює або списує. Але не тому, що він погана дитина, а тому, що це «правильно» – так його запрограмували. Урешті-решт Конраду вдається стати звичайною дитиною, що не робить його гіршим, а додає індивідуальності.
Протягом усієї книги Конрад розвивається як справжня дитина, відходячи від шаблону «досконалості». У цьому йому допомагає звичайна дівчинка Кіті, яка може й схитрити, й школу прогуляти, якщо потрібно. Утім, окрім неї, у Конрада немає в школі друзів, бо попри те, що вчителька вважає його «справжнім скарбом», діти його не люблять: він і не підказує, і розказує вчительці, хто прогулює або списує. Але не тому, що він погана дитина, а тому, що це «правильно» – так його запрограмували. Урешті-решт Конраду вдається стати звичайною дитиною, що не робить його гіршим, а додає індивідуальності.
Объяснение: