Повість О. С. Пушкіна «Постріл» складається з двох частин. У першій частині про історію, що сталася, розповідає Сільвіо – колишній гусар, центральний герой повісті, а в другій – граф, людина, з якою той вів поєдинок.
Повість «Постріл» з перших рядків занурює читача в атмосферу якоїсь загадковості, «якась таємничість оточувала його долю», – говорить про головного героя повісті оповідач.
Це натура, духовно сильна, яка прагне до першості, не надто розбірлива в досягненні мети. У той же час це особистість жива, суперечлива, наділена яскравою індивідуальністю і соціальною типовістю, що розвивається протягом розповіді. Тут по праву варто поставити запитання: чому в першій частині про історію поєдинку розповідає граф, а в другій Сільвіо?По суті, в першій частині Сільвіо пояснює оповідачеві, чому його життя цінне і він не хоче зайвий раз ним нерозумно ризикувати. Але при цьому він розкриває далеко не втішні подробиці свого минулого. Ненависть Сільвіо-гусара носить частково плебейський характер, вона спрямована навіть не на графа як на людину, а на втілення всіх тих, кому щастя дісталося без зусиль, хто по праву народження наділений і гучним ім’ям, і багатством. Але вже через шість років після сварки, коли Сільвіо вимовляє свою сповідь, не можна не відчути, що це багато в чому інша людина: згадаймо його нещадність до себе, його мимовільне захоплення молодим суперником.Сильвіо і робить це, не побоюючись суду свого слухача. Ця людина має мету і бере на себе відповідальність і за скоєний вчинок, і за той, який йому належить зробити. Пушкін передає, як виблискують у Сільвіо очі, коли він читає лист – звістка про те, що настав час для відповідного пострілу. На цьому моменті автор і залишає свого героя, щоб нагадати про нього після деякого часу.
Друга частина повісті починається з того, що оповідач, що знає історію життя Сильвіо, поселяється в бідному селі N. Життя було нудне. Здавалося, ще трохи і він став би пити. Несподівано стало відомо, що в сільце має приїхати сусід – якийсь граф зі своєю дружиною. Зустрівшись з новими мешканцями, оповідач дізнається, що цей граф і є давній ворог Сільвіо, і отримує тим самим можливість почути до кінця історію поєдинку.
Пушкін у своїх творах зображує людей часом не настільки примітних соціально (ось Сільвіо – відставний гусар), але надзвичайно багатих духовно, людей з принципами, з моральними цінностями, з уявленнями про моралі і честі. В цілому вони не бездоганні, але що стосується моральних уявлень, у них багато чому можна повчитися.
В повести “Капитанская дочка” читатель впервые встречает Петра Гринёва совсем ещё молодым юношей.. “Между тем минуло мне шестнадцать лет..”.
Гринёв младший был не очень образован, так как в то время с этим было не просто.. “На двенадцатом году выучился я русской грамоте и мог очень здраво судить о свойствах борзого кабеля. В это время батюшка нанял для меня француза Бопре…”.
В 17 лет Петра отправили на службу.. “Я был произведён в офицеры. Служба меня не
отящовала"Пётр человек честный и всегда держит своё слово.. “Только не требуй того, что противно чести моей и христианской совести… долг чести требовал моего присутствия в войске императрицы…”
Несмотря на эти качества Гринёв младший достаточно упрям.. “Швабрин был искуснее меня, но я сильнее и смелее… Рассуждения благоразумного поручика не поколебали меня. Я остался при своём намерении… Я предпочёл бы самую лютую казнь такому подлом унижению (целование рук у Пугачёва)..”
Пётр очень правдив и не терпит ложь от других.. “Решился перед судом объявить сущую правду, полагая сей оправдания самым простым, а вместе и самым надёжным..”
Пётр Андреевич не боится проигрывать и умеет признавать свою вину.. “Наконец я сказал ему:”Ну, ну, Савельич! полно, помиримся, виноват; вижу сам, что виноват..”В любовных отношениях Гринёв романтичный и в то же время серьёзный..”Я воображал себя её рыцарем. Я жаждал доказать, что был достоин её доверенности, и с нетерпением стал ожидать решительной минуты..”. “Но любовь сильно советовала мне оставаться при Марье Ивановне и быть ей защитником и покровителем..”.
К своей любимой он абсолютно искренен.. ” Я взял руку бедной девушки и поцеловал её, орошая слезами..
Объяснение:
Повість О. С. Пушкіна «Постріл» складається з двох частин. У першій частині про історію, що сталася, розповідає Сільвіо – колишній гусар, центральний герой повісті, а в другій – граф, людина, з якою той вів поєдинок.
Повість «Постріл» з перших рядків занурює читача в атмосферу якоїсь загадковості, «якась таємничість оточувала його долю», – говорить про головного героя повісті оповідач.
Це натура, духовно сильна, яка прагне до першості, не надто розбірлива в досягненні мети. У той же час це особистість жива, суперечлива, наділена яскравою індивідуальністю і соціальною типовістю, що розвивається протягом розповіді. Тут по праву варто поставити запитання: чому в першій частині про історію поєдинку розповідає граф, а в другій Сільвіо?По суті, в першій частині Сільвіо пояснює оповідачеві, чому його життя цінне і він не хоче зайвий раз ним нерозумно ризикувати. Але при цьому він розкриває далеко не втішні подробиці свого минулого. Ненависть Сільвіо-гусара носить частково плебейський характер, вона спрямована навіть не на графа як на людину, а на втілення всіх тих, кому щастя дісталося без зусиль, хто по праву народження наділений і гучним ім’ям, і багатством. Але вже через шість років після сварки, коли Сільвіо вимовляє свою сповідь, не можна не відчути, що це багато в чому інша людина: згадаймо його нещадність до себе, його мимовільне захоплення молодим суперником.Сильвіо і робить це, не побоюючись суду свого слухача. Ця людина має мету і бере на себе відповідальність і за скоєний вчинок, і за той, який йому належить зробити. Пушкін передає, як виблискують у Сільвіо очі, коли він читає лист – звістка про те, що настав час для відповідного пострілу. На цьому моменті автор і залишає свого героя, щоб нагадати про нього після деякого часу.
Друга частина повісті починається з того, що оповідач, що знає історію життя Сильвіо, поселяється в бідному селі N. Життя було нудне. Здавалося, ще трохи і він став би пити. Несподівано стало відомо, що в сільце має приїхати сусід – якийсь граф зі своєю дружиною. Зустрівшись з новими мешканцями, оповідач дізнається, що цей граф і є давній ворог Сільвіо, і отримує тим самим можливість почути до кінця історію поєдинку.
Пушкін у своїх творах зображує людей часом не настільки примітних соціально (ось Сільвіо – відставний гусар), але надзвичайно багатих духовно, людей з принципами, з моральними цінностями, з уявленнями про моралі і честі. В цілому вони не бездоганні, але що стосується моральних уявлень, у них багато чому можна повчитися.
Объяснение:
В повести “Капитанская дочка” читатель впервые встречает Петра Гринёва совсем ещё молодым юношей.. “Между тем минуло мне шестнадцать лет..”.
Гринёв младший был не очень образован, так как в то время с этим было не просто.. “На двенадцатом году выучился я русской грамоте и мог очень здраво судить о свойствах борзого кабеля. В это время батюшка нанял для меня француза Бопре…”.
В 17 лет Петра отправили на службу.. “Я был произведён в офицеры. Служба меня не
отящовала"Пётр человек честный и всегда держит своё слово.. “Только не требуй того, что противно чести моей и христианской совести… долг чести требовал моего присутствия в войске императрицы…”
Несмотря на эти качества Гринёв младший достаточно упрям.. “Швабрин был искуснее меня, но я сильнее и смелее… Рассуждения благоразумного поручика не поколебали меня. Я остался при своём намерении… Я предпочёл бы самую лютую казнь такому подлом унижению (целование рук у Пугачёва)..”
Пётр очень правдив и не терпит ложь от других.. “Решился перед судом объявить сущую правду, полагая сей оправдания самым простым, а вместе и самым надёжным..”
Пётр Андреевич не боится проигрывать и умеет признавать свою вину.. “Наконец я сказал ему:”Ну, ну, Савельич! полно, помиримся, виноват; вижу сам, что виноват..”В любовных отношениях Гринёв романтичный и в то же время серьёзный..”Я воображал себя её рыцарем. Я жаждал доказать, что был достоин её доверенности, и с нетерпением стал ожидать решительной минуты..”. “Но любовь сильно советовала мне оставаться при Марье Ивановне и быть ей защитником и покровителем..”.
К своей любимой он абсолютно искренен.. ” Я взял руку бедной девушки и поцеловал её, орошая слезами..