«у а. фета не находим мы ни глубоких мировых мыслей, ни остроумных афоризмов, ни сатирического поэзия его состоит из ряда картин из сжатого изображения немногих неуловимых ощущений души сила фета в том, что поэт наш, руководимый своим вдохновением, умеет забираться в сокровеннейшие тайники души человеческой. область его не велика, но в ней он полный » — писал о поэте а. в. дружинин. и действительно, картины природы, созданные фетом, удивительны и вдохновенны, близки сердцу каждого человека: «сонливое, скупое утро севера» и светлая, бодрая, морозная зимняя ночь, яркая игра луны и загадочное мерцание звезд, томные стоны сосен и запах ночной образы природы, созданные поэтом, предельно конкретны, осязаемы, полны многочисленных деталей и запоминающихся подробностей. вот жаркий летний день, сверкающий и знойный, играет своими яркими, ослепительными красками: «синеют неба своды», тихо плывут волнистые облака. откуда-то из травы доносится неугомонный и трескучий звон кузнечика. невнятно колеблясь, дремлет сухой и жаркий полдень. но неподалеку раскинулась густая липа, в тени ее ветвей свежо и прохладно, полдневный зной не проникает туда («под липой»). фет любит наблюдать за таинством природной жизни, и взору его открывается весь круговорот ее, все многообразие и многоголосие. вот «природы тайный соглядатай» следит за полетом ласточки над «вечереющим прудом», вот на цветке отчетливо возникают воздушные очертанья бабочки, вот расцветает, полыхая нежным ароматом, царица-роза, чувствующая близость соловья, вот оживляются крикливые цапли, радуясь первым солнечным лучам, вот беспечная пчела вползает в «гвоздик душистой сирени». в лирике фета мы встречаем множество радостных, весенних стихотворений. поэт с замиранием сердца ожидает прихода весны. его душа, волнуясь, прислушивается к ее легкому дыханию, к ее родному призыву, угадывает первые приметы оживления мертвой, зимней природы:
одного разу на веселій планеті земля де люди веселлися і раділи життю сонце не піднялося на світанок на землі панував хаос люди були в паніці король не знав чим до людям і всіма силами не впадати у відчай
він запросив молоду дівчину яку у своєму мість люди називали чаріницею одні люди її боялися а інші любили і допамагали всіма силами
вона лікувала людей була дуже хорошою цілительнецею
на вигляд їй було 25 - 30 років
-щоб сонце знову піднялось треба щоб люди знову почали допомагати ближнім і стали добрішими щоб не жалілися на свою долю а звиртали увагу на долі інших щоб допомагали хворим і немічним старцям
роздав цей приказ король своїм піданим і рівно через сім днів і сім ночей сонце знову прокинулося
коли чарівниця уже покидала замок вона сказалакоролю "дякую мій королю що виконав останю волю мого батька великого чаріника він був старий і перд смертю він сказав що хоче щоб люди допомагали ближнім і не покидали в біді один одного це він вкрав сонце у людей " з цими словами чаріниця зникла
одного разу на веселій планеті земля де люди веселлися і раділи життю сонце не піднялося на світанок на землі панував хаос люди були в паніці король не знав чим до людям і всіма силами не впадати у відчай
він запросив молоду дівчину яку у своєму мість люди називали чаріницею одні люди її боялися а інші любили і допамагали всіма силами
вона лікувала людей була дуже хорошою цілительнецею
на вигляд їй було 25 - 30 років
-щоб сонце знову піднялось треба щоб люди знову почали допомагати ближнім і стали добрішими щоб не жалілися на свою долю а звиртали увагу на долі інших щоб допомагали хворим і немічним старцям
роздав цей приказ король своїм піданим і рівно через сім днів і сім ночей сонце знову прокинулося
коли чарівниця уже покидала замок вона сказалакоролю "дякую мій королю що виконав останю волю мого батька великого чаріника він був старий і перд смертю він сказав що хоче щоб люди допомагали ближнім і не покидали в біді один одного це він вкрав сонце у людей " з цими словами чаріниця зникла
Объяснение:
вибачте що без розділових знаків