Здавалось би, у сучасному світі цифрових технологій та поширення інтернету люди перестають цікавитися книжками. Сьогодні існує стереотип про молодь, яка нічого не читає, окрім дописів у соцмережах. Я впевнений, що це зовсім не так.
Підтвердженням цього є рецензії та огляди книжок у соціальних мережах, де молодь розповідає про прочитані цікавинки. Люди навіть у нашому інформаційному світі розуміють, яке важливе значення для суспільства мають книги, тому багато читають, аналізують, інтерпретують.
Недавно я приєднався до інтернет-спільноти «Зараз я читаю…». Це дає можливість обмінятися відгуками й порадами щодо цікавих книг. Так я познайомився з творчістю Люко Дашвар, Макса Кідрука й Стівена Кінга. Також я часто відвідую бібліотеки, які сьогодні стають центрами дозвілля й відпочинку. Можна прийти, узяти книгу й поринути в інший, насичений пригодами, світ.
Прикладом з літератури, який підтверджує важливе значення книги для суспільства, є роман Рея Бредбері «451° за Фаренгейтом». Твір описує тоталітарне суспільство, у якому книги перебувають під забороною, тому їх спалюють. Це призводить до того, що люди втрачають здатність самостійно мислити, аналізувати події й робити власні висновки. Рей Бредбері розкриває гостросоціальну проблему життя суспільства, яка не втрачає своєї актуальності впродовж багатьох років.
Таким чином, попит на книги наразі тільки зростає. Це свідчить, що молодь хоче саморозвиватися, удосконалюватися, навчатися, бути успішною.
Жила была семья бедная. Было там три брата. Младшего звали Федор. Ему всегда не везло, прозвали его Федор-Несчастье. Поэтому ему ничего не доверяли и никуда не брали. Сидел он всегда дома или во дворе.
Однажды вся семья уехала в город. Федор пошел в лес по грибы, да по ягоды. Увлекся и забрел в чащу лесную. Услышал стон зверя. Вышел на поляну и увидел медведя в капкане. Не испугался Федор и освободил медведя. Говорит ему медведь человеческим голосом Федор! Должник я теперь твой. Нужен, буду, выйди, повернись к лесу и скажи – Миша медведь ответь!»
Побрел Федор домой. А дома семья из города вернулась с новостями, что Царь объявил: «Кто в праздничное воскресенье победит самого сильного воина, отдаст тому в жены царевну».
Настало воскресенье. Вышел Федор к лесу и сказал: «Миша медведь ответь!». Раздался треск кустов, появился медведь. Поведал ему Федор о желании победить воина. Говорит ему медведь: «Влезь ко мне в одно ухо, а вылези из другого». Так Федор и сделал. Явилась ему сила, да удаль богатырская.
Пошел в город и победил воина. Выполнил царь свое обещанье. Отдал Федору в жены царевну. Сыграли свадьбу богатую. Пир был на весь мир. Стали они жить поживать, да добра наживать.
Здавалось би, у сучасному світі цифрових технологій та поширення інтернету люди перестають цікавитися книжками. Сьогодні існує стереотип про молодь, яка нічого не читає, окрім дописів у соцмережах. Я впевнений, що це зовсім не так.
Підтвердженням цього є рецензії та огляди книжок у соціальних мережах, де молодь розповідає про прочитані цікавинки. Люди навіть у нашому інформаційному світі розуміють, яке важливе значення для суспільства мають книги, тому багато читають, аналізують, інтерпретують.
Недавно я приєднався до інтернет-спільноти «Зараз я читаю…». Це дає можливість обмінятися відгуками й порадами щодо цікавих книг. Так я познайомився з творчістю Люко Дашвар, Макса Кідрука й Стівена Кінга. Також я часто відвідую бібліотеки, які сьогодні стають центрами дозвілля й відпочинку. Можна прийти, узяти книгу й поринути в інший, насичений пригодами, світ.
Прикладом з літератури, який підтверджує важливе значення книги для суспільства, є роман Рея Бредбері «451° за Фаренгейтом». Твір описує тоталітарне суспільство, у якому книги перебувають під забороною, тому їх спалюють. Це призводить до того, що люди втрачають здатність самостійно мислити, аналізувати події й робити власні висновки. Рей Бредбері розкриває гостросоціальну проблему життя суспільства, яка не втрачає своєї актуальності впродовж багатьох років.
Таким чином, попит на книги наразі тільки зростає. Це свідчить, що молодь хоче саморозвиватися, удосконалюватися, навчатися, бути успішною.
Объяснение:
Федор-Несчастье
Жила была семья бедная. Было там три брата. Младшего звали Федор. Ему всегда не везло, прозвали его Федор-Несчастье. Поэтому ему ничего не доверяли и никуда не брали. Сидел он всегда дома или во дворе.
Однажды вся семья уехала в город. Федор пошел в лес по грибы, да по ягоды. Увлекся и забрел в чащу лесную. Услышал стон зверя. Вышел на поляну и увидел медведя в капкане. Не испугался Федор и освободил медведя. Говорит ему медведь человеческим голосом Федор! Должник я теперь твой. Нужен, буду, выйди, повернись к лесу и скажи – Миша медведь ответь!»
Побрел Федор домой. А дома семья из города вернулась с новостями, что Царь объявил: «Кто в праздничное воскресенье победит самого сильного воина, отдаст тому в жены царевну».
Настало воскресенье. Вышел Федор к лесу и сказал: «Миша медведь ответь!». Раздался треск кустов, появился медведь. Поведал ему Федор о желании победить воина. Говорит ему медведь: «Влезь ко мне в одно ухо, а вылези из другого». Так Федор и сделал. Явилась ему сила, да удаль богатырская.
Пошел в город и победил воина. Выполнил царь свое обещанье. Отдал Федору в жены царевну. Сыграли свадьбу богатую. Пир был на весь мир. Стали они жить поживать, да добра наживать.