«Вечера на хуторе близ Диканьки» (1831 — 32) – произведение отличается романтическими настроениями, лиризмом и юмором.
Повести из сборников «Миргород» и «Арабески» (оба 1835) открывают реалистический период творчества Гоголя.
Тема униженности «маленького человека» наиболее полно воплотилась в повести «Шинель» (1842).
В поэме «Мёртвые души» (1-й том — 1842) сатирическое осмеяние помещичьей России соединилось с пафосом духовного преображения человека.
Религиозно-публицистическая книга «Выбранные места из переписки с друзьями» (1847) вызвала критику В. Г. Белинского.
Тема 1.6 «Петербургские повести»(1835-1842)
«Петербургские повести»(1835-1842) - «Невский проспект», «Нос», «Портрет», «Шинель», «Записки сумашедшего», «Рим». Произведения, входящие в этот цикл, объединены общим местом действия: все события происходят в Санкт-Петербурге. Каждая повесть – сочетание фантастического происшествия и реально-бытовых подробностей в описании жизни чиновничьего Петербурга. В основе повестей лежит гротеск.
«Портрет»
Композиция. Произведение состоит из двух частей. В первой рассказывается о трагической судьбе и смерти героя, истинная причина которой покрыта для читателя загадкой. Во второй же автор объясняет таинственные обстоятельства и причины смерти Чарткова, ни говоря при этом о нём самом ни слова.
Повесть рассказывает о молодом художнике по фамилии Чартков, который однажды, зайдя в картинную лавку, обнаруживает удивительный портрет. На нем изображен старик в азиатском костюме, Чарткова просто поражают глаза старика с портрета: они «обладали странною живостью». Чартков покупает портрет и несет его в свой бедный дом.
Молодой художник ложится спать, и ему снится, будто старик вылез из своего портрета, и показывает мешок, в котором множество свертков с деньгами. Художник незаметно прячет один из них. Утром он действительно обнаруживает деньги.
Разбогатев, Чартков нанимает новую квартиру, заказывает о себе в газете похвальную статью и начинает писать модные портреты.
Он становится модным, известным, его всюду приглашают. Академия художеств просит высказать его свое мнение по поводу работ одного молодого художника. Чартков видит, как великолепно творчество молодого таланта. Он понимает, что когда-то променял свой талант на деньги. И тогда им овладевает зависть– он начинает скупать лучшие картины с одной целью: разрезать их на куски. Вскоре он умирает, ни оставив после себя ничего: все деньги были потрачены на уничтожение прекрасных полотен других художников.
Пояснення:Автор: Ліна Костенко. Рік написання: 1984 рік. Жанр: драматична поема. Літературний рід: ліро-драма. Тема: Зображення довгої дороги трьох козаків, яких везуть на страту, з проекцією розуміння цієї події в майбутньому. Ідея: Братня єдність і нескореність козацтва як основа для побудови міцної держави. Проблематика твору “Дума про братів Неазовських”: – зрада і відданість; – патріотизм; – боротьба серця і розуму; – милосердя і гордість; – безстрашність і боягузтво; – історична пам’ять; – уславлення героїв; – перетин минулого і майбутнього. “Дума про братів Неазовських” головні герої: Павлюк – гетьман нереєстрового козацтва, якого зрадила старшина. Томиленко – його споборник, старий уже чоловік. Сахно Черняк – молодий козак, один з нереєстровтх козаків, що став в оборону за гетьмана. Всі, хто їм стрічаються по дорозі – мати, дружина і двоє діточок Сахна; кобзар; двоє дядьків – один у сіряку, інший у кожусі. Проекція в майбутнє – сучасна жінка, перший програміст, другий програміст. “Дума про братів Неазовських” сюжет поеми Експозиція – Павлюк, Томиленко і Сахно Черняк їдуть возом попри українські села. Двоє перших сидять спиною до спини закуті у кайдани, третій – лежить на возі, руки скручені сирицею. Зав’язка – їдуть попри рідне село Сахна Черняка. Павлюк і Томиленко намагаються вмовити його стрибнути з воза і залишити їх. Він ще молодий – усе життя попереду, а вони вже готові й до смерті. Розвиток дії – згадують як сталась зрада. Після поразки під Кумейками, де полягло шість тисяч війська, козацька старшина пішла на поступки польському королю і видала для свого порятунку гетьмана і його соратника. Це вже не вперше Павлюка мають стратити – одного разу вже було таке, та король залюбувався справжнім лицарем і помилував його. Другого такого разу не буде. Томиленко і Павлюк продовжують наполягати на тому, щоб Сахно зістрибнув з возу і подався додому. Він відмовляється. Дорогою їм стрічається кобзар, який співає думу про братів Азовських. Їх було троє і вони дивом вирвались з полону з Азова. Двоє старших мали коні, а молодший йшов пішки. Жоден зі старших братів не захотів взяти з собою молодшого і тому він лишився сам в степу, де й загинув. Сахно не вірить, що таке могло бути насправді – хіба ж могли брати зрадити один одного? Кульмінація – проїжджають повз хату Сахна. Стоять його рідні – мати, дружина з двома діточками. Сахно знову відмовляється покинути віз. Він до кінця зі своїми братами. Якщо він їх лишить, то не зможе нормально жити, а пам’ятатиме свою зраду. Проекція в майбутнє, де жінка у парку читає історію з літописа про трьох козаків і дивується відданості Сахна Черняка. Двоє програмістів ставлять на екрані цю ж історію і також вражені від сміливості й щирості Сахна. Вони хочуть скласти думу й про нього, тому надають комп’ютерній програмі таке завдання. Розв’язка – врешті Павлюк скидає з воза Сахна, щоб він лишився живий. Сахно біжить за возом і просить його почекати. Йому з браттями краще.
«Вечера на хуторе близ Диканьки» (1831 — 32) – произведение отличается романтическими настроениями, лиризмом и юмором.
Повести из сборников «Миргород» и «Арабески» (оба 1835) открывают реалистический период творчества Гоголя.
Тема униженности «маленького человека» наиболее полно воплотилась в повести «Шинель» (1842).
В поэме «Мёртвые души» (1-й том — 1842) сатирическое осмеяние помещичьей России соединилось с пафосом духовного преображения человека.
Религиозно-публицистическая книга «Выбранные места из переписки с друзьями» (1847) вызвала критику В. Г. Белинского.
Тема 1.6 «Петербургские повести»(1835-1842)
«Петербургские повести»(1835-1842) - «Невский проспект», «Нос», «Портрет», «Шинель», «Записки сумашедшего», «Рим». Произведения, входящие в этот цикл, объединены общим местом действия: все события происходят в Санкт-Петербурге. Каждая повесть – сочетание фантастического происшествия и реально-бытовых подробностей в описании жизни чиновничьего Петербурга. В основе повестей лежит гротеск.
«Портрет»
Композиция. Произведение состоит из двух частей. В первой рассказывается о трагической судьбе и смерти героя, истинная причина которой покрыта для читателя загадкой. Во второй же автор объясняет таинственные обстоятельства и причины смерти Чарткова, ни говоря при этом о нём самом ни слова.
Повесть рассказывает о молодом художнике по фамилии Чартков, который однажды, зайдя в картинную лавку, обнаруживает удивительный портрет. На нем изображен старик в азиатском костюме, Чарткова просто поражают глаза старика с портрета: они «обладали странною живостью». Чартков покупает портрет и несет его в свой бедный дом.
Молодой художник ложится спать, и ему снится, будто старик вылез из своего портрета, и показывает мешок, в котором множество свертков с деньгами. Художник незаметно прячет один из них. Утром он действительно обнаруживает деньги.
Разбогатев, Чартков нанимает новую квартиру, заказывает о себе в газете похвальную статью и начинает писать модные портреты.
Он становится модным, известным, его всюду приглашают. Академия художеств просит высказать его свое мнение по поводу работ одного молодого художника. Чартков видит, как великолепно творчество молодого таланта. Он понимает, что когда-то променял свой талант на деньги. И тогда им овладевает зависть– он начинает скупать лучшие картины с одной целью: разрезать их на куски. Вскоре он умирает, ни оставив после себя ничего: все деньги были потрачены на уничтожение прекрасных полотен других художников.
Відповідь:
Пояснення:Автор: Ліна Костенко. Рік написання: 1984 рік. Жанр: драматична поема. Літературний рід: ліро-драма. Тема: Зображення довгої дороги трьох козаків, яких везуть на страту, з проекцією розуміння цієї події в майбутньому. Ідея: Братня єдність і нескореність козацтва як основа для побудови міцної держави. Проблематика твору “Дума про братів Неазовських”: – зрада і відданість; – патріотизм; – боротьба серця і розуму; – милосердя і гордість; – безстрашність і боягузтво; – історична пам’ять; – уславлення героїв; – перетин минулого і майбутнього. “Дума про братів Неазовських” головні герої: Павлюк – гетьман нереєстрового козацтва, якого зрадила старшина. Томиленко – його споборник, старий уже чоловік. Сахно Черняк – молодий козак, один з нереєстровтх козаків, що став в оборону за гетьмана. Всі, хто їм стрічаються по дорозі – мати, дружина і двоє діточок Сахна; кобзар; двоє дядьків – один у сіряку, інший у кожусі. Проекція в майбутнє – сучасна жінка, перший програміст, другий програміст. “Дума про братів Неазовських” сюжет поеми Експозиція – Павлюк, Томиленко і Сахно Черняк їдуть возом попри українські села. Двоє перших сидять спиною до спини закуті у кайдани, третій – лежить на возі, руки скручені сирицею. Зав’язка – їдуть попри рідне село Сахна Черняка. Павлюк і Томиленко намагаються вмовити його стрибнути з воза і залишити їх. Він ще молодий – усе життя попереду, а вони вже готові й до смерті. Розвиток дії – згадують як сталась зрада. Після поразки під Кумейками, де полягло шість тисяч війська, козацька старшина пішла на поступки польському королю і видала для свого порятунку гетьмана і його соратника. Це вже не вперше Павлюка мають стратити – одного разу вже було таке, та король залюбувався справжнім лицарем і помилував його. Другого такого разу не буде. Томиленко і Павлюк продовжують наполягати на тому, щоб Сахно зістрибнув з возу і подався додому. Він відмовляється. Дорогою їм стрічається кобзар, який співає думу про братів Азовських. Їх було троє і вони дивом вирвались з полону з Азова. Двоє старших мали коні, а молодший йшов пішки. Жоден зі старших братів не захотів взяти з собою молодшого і тому він лишився сам в степу, де й загинув. Сахно не вірить, що таке могло бути насправді – хіба ж могли брати зрадити один одного? Кульмінація – проїжджають повз хату Сахна. Стоять його рідні – мати, дружина з двома діточками. Сахно знову відмовляється покинути віз. Він до кінця зі своїми братами. Якщо він їх лишить, то не зможе нормально жити, а пам’ятатиме свою зраду. Проекція в майбутнє, де жінка у парку читає історію з літописа про трьох козаків і дивується відданості Сахна Черняка. Двоє програмістів ставлять на екрані цю ж історію і також вражені від сміливості й щирості Сахна. Вони хочуть скласти думу й про нього, тому надають комп’ютерній програмі таке завдання. Розв’язка – врешті Павлюк скидає з воза Сахна, щоб він лишився живий. Сахно біжить за возом і просить його почекати. Йому з браттями краще.