Розташувати події у правильній послідовності: 1. Посейдон гнівається на Одіссея за осліплення кіклопаПоліфема і надсилає жахливу бурю.
2. Перебування у Евмея
3. Спортивні змагання Одіссея з феакійцями
4. Одіссей стріляє з лука через 12 кілець
5. Одіссей слухає спів Демодока
6. Одіссей повертається додому у вигляді жебрака
7. Укладання миру між Одіссеєм та родичами убитих
8. Одіссей відкривається сину
9. Пенелопа впізнає Одіссея
10. Німфа Каліпсо тримає Одіссея в гроті, бажаючи мати його за чоловіка
11. Навсікая знаходить Одіссея і приводить його до столиці феаків
12. Розповідь Одіссея про те, як він осліпив кіклопа та про іншісвої пригоди
13. Феаки відправляють Одіссея додому на швидкоплинному кораблі
14. Няня Евріклея впізнає Одіссея по рубцю на нозі
Протиборство добра й зла триває споконвіку. Воно триватиме, мабуть, вічно. Це дві протилежні сили, які щільно взаємодіють між собою. Кожна прагне переважати над іншою, ширитися та заволодівати більшою кількістю прибічників. Не є важливим, як ми називаємо їх: добро та зло, Бог та Диявол, істина й облуда тощо. Важливо знайти собі місце у межах цієї вічної суперечки.
Для себе треба вирішити, що розуміти під кожним із цих понять. Адже ми не усвідомимо й не відчуємо на собі дію цих двох сил, якщо не побачимо їх наочно. Мені у цій нелегкій справі вибору орієнтирів до у свій час мудрість нашого народу, яку він зберіг для нас в усній народній творчості. Збірочка українських народних казок, які мені колись подарувала мама, справила на мене незабутнє враження. Про мудрість та повчальність бабусиних приказок годі й казати.
Народні казки ховають у простих формах споконвічні істини. Розгледівши їх, ти формуєш у собі стійкі принципи та моральні якості. Казка про паляницю навчила мене відрізняти щедрість від жадності. Мудра дівчина з однойменної казки показала, як кмітливість та чесність може переважити хитрість. Казка про правду і кривду наочно показує руйнівну силу зла. В той час, як протилежна йому сила – добро – сприяє розбудові, життю, радості.
Одне прислів’я каже не гнатися за двома зайцями, бо жодного не впіймаєш. Тобто вчить нас скромності – гідній доброї людини якості. Інше дає настанову відрізняти зерно від полови, тобто бачити фальш, обман.
Тож давайте усвідомимо, що є добром, а що злом спершу для самих себе. Тоді ми чинитимемо по правді й справедливості. Стаючи на сторону добра, ми допомагаємо йому перемогти у цій одвічній боротьбі.
Знаменитый русский писатель Иван Александрович Гончаров сказал замечательные слова о произведении «Горе от ума» — «Без Чацкого не было бы комедии, была бы картина нравов». И, мне кажется, что в этом писатель прав. Именно образ главного героя комедии Грибоедова Александра Сергеевича «Горе от ума» является определяющим конфликт всего повествования. Такие люди как Чацкий – всегда оказывались непонятыми обществом, они несли в общество прогрессивные идеи и взгляды, но консервативное общество не поняло их.
Неоднократно различные литературные критики отмечали, что в словах главного героя комедии Грибоедова «Горе от ума» неоднократно звучали мотивы, которые были близкими декабристам. Это мотивы свободолюбия, дух вольности, который через несколько лет почувствуют все участники декабрьского восстания. Основная тема произведения – это свобода человека, личности от всевозможных предрассудков общества. Чацкий и ему подобные люди мечтают о развитии общества, науки, они стремятся к высокой и искренней любви. Этой прогрессивно настроенной молодёжи хочется, чтобы в мире торжествовала справедливость, все люди были равны между собой и свободны.
В первую очередь, Чацкому хочется трудиться на благо Родину, служить великим делам, а не каким-либо людям. Его возмущает то, что многие соотечественники преклоняются перед иностранцами, их культурой и пр. Но он один такой. По крайней мере, в комедии Грибоедова «Горе от ума» Чацкий не имеет друзей, которые разделяли бы его взгляды. Напротив, вокруг него одни карьеристы, лживые, завистливые люди, которые ради карьеры угодничают вышестоящим чинам. Эти люди настроены против всего хорошего, даже образование считают ненужным, по их мнению, книги необходимо собрать и сжечь.Именно этот конфликт – одного здравомыслящего человека Чацкого – против всего консервативного общества, становится центральным конфликтом в комедии Грибоедова «Горе от ума». Естественно, один человек, будь он хоть миллион раз прав, против целого общества не может ничего. Так и Чацкий, он проигрывает конфликт. На фоне этих корыстных, злых и глупых людей, он выглядит лучиком света, но общество не принимает его, отталкивает. И спустя несколько лет Герцен скажет прекрасные слова, назвав Чацкого – декабристом. Так оно и есть. И также как проиграли декабристы, проигрывает главный герой комедии «Горе от ума» Александра Сергеевича Грибоедова.