Рубай що світ міняється чи варто цим журитись ? нехай міняється ми будем веселитись . якби не зміною була природа друже ніколи не діждав ти черги народитись . як його розуміти
2. первый ученик рассказывает стих про первый снег.3. второй ученик рассказывает стих про первый снег.4. ведущая загадывает загадки про первый снег.5. ведущая спрашивает пословицы про первый снег.6. весь класс поет песню про первый снег. выходит ведущая и говорит слова: само изящество и пластика,неощутимо лёгкий вес…так не хватало сердцу праздника,и вдруг – он падает с небес! нас кружит день, и ночь не радует,всё – мимоходом, всё – быстрей,а он не кружится, он падаетв объятья жёлтых фонарей.лукавым взглядом из-под чёлочкисверкну фонарному лучуи так привычно контур ёлочки,как в давнем детстве, протопчу.взметнусь, подобно лёгкой тени яи опрокинусь с высотыв восторг свободного паденияи в радость сбывшейся мечты.лети, душа моя нетленная! где твой приют? в каком краю? …одна, как посреди вселенной, япосреди площади стою.тут лип изысканная графикаи времени неслышный бег…так не хватало сердцу праздника –и вот он, праздник –первый снег! первый ученик : сегодня выпал первый снегсегодня осень умираети ночь становится длиннейи день быстрее до весны листвапожухла, землю охраняялишь крови каплями в снегурябины ягоды ученик: нежный бархатный снежокшкольный двор украсил,а у нас идёт уроки сидим мы в классе.знает каждый человек(скромный и проказник): если выпал первый снег,значит нынче праздник! дружно смотрим из окнанам урок не нужен -мысль у всех сейчас одна: выбежать наружуда слепить скорей снежок! крепко-крепко, с хрустом! но, увы, идёт урок, от того и грустно! ведущая загадывает загадки про первый снег: он всё время занят делом,он не может зря идти.он идёт и красит белымвсё, что видит на пути.(снег)бел, да не сахар,нет ног, а идёт.(снег) без крыльев, а летит,без корней, а растёт.(снег)пушистый ковёрне руками ткан,не шелками шит,при солнце, при месяцесеребром блестит(снег)вился, вился белый рой,сел на землю - стал горой.(снег)зимой греет,весной тлеет,летом умирает,осенью оживает.(снег)белый тихонс неба спихан,где пробегает -ковром устилает.(снег)я как песчинка мал,а землю покрываю; я из воды,а с воздуха летаю; как пух лежу я на поляхи как алмаз блещупри солнечных лучах.(снег)на дворе горой,а дома водой.(снег)ведущая спрашивает у класса пословицы и поговорки о первом снеге: где зима без снега - там и лето без хлеба.больше снега на полях - больше хлеба в закромах.и снег на зонте будет легок, если подумаешь о том, что это твой снег.много снегу - много хлеба, много воды - много травы.где снег, там и след: не было снегу, не было и следу.будет снег глубок - будет и год хорош.и зимою б съел грибок, да уж снег глубок.не первый снег на голову.коль за дело сумеешь взяться - и снег загориться, а коль не сумеешь, то и масло не вспыхнет.больше снега на полях - больше хлеба в закромах.не то снег, что метет, а то, что сверху идет.
Роман джонатана свіфта подорожі гуллівера складається з чотирьох частин, в кожній описується одна з чотирьох подорожей головного героя. головним героєм романа є лемвдель гуллівер, хірург, а після - і капітан декількох кораблів. перша частина романа описує відвідини гуллівером ліліпутії. само назва країни говорить читачеві про те, як її мешканці. на початку жителі ліліпути зустрічають гуллівера цілком привітно. йому ім’я людина гори, житло, забезпечують живленням - що особливо важко - адже йогораціон рівний раціону сімсот двадцяти восьми ліліпутів. з гуллівером привітно розмовляє сам імператор, надає йому безліч почестей. одного разу гулліверу дарують навіть титул нардака, найвищий титул в державі. це відбувається після того, як гуллівер пішки притягає через протоку весь флот ворожої держави влефуську. поступово гуллівер все докладніше знайомиться з життям ліліпутії і дізнається, що в цій країні існують дві партії - тремексени і слемексени, кожна з них відрізняється тим, що одні є прихильниками низьких каблуків, а інші - прихильники високих. на цьому грунті між ними виникають жорстокі спори. ще банальніша-причина війни між ліліпутієй і блефуську: вона полягає в питанні про тому^ з якого боку розбивати яйця - з гострого або тупого кінця.у результаті гуллівер збігає з ліліпутії на блефуську, звідки на спеціально збудованому ним човні відпливає, і зустрічає купецьке судно. він повертається до ії і привозить з собою мініатюрних овечок, які незабаром розповсюджуються повсюдно. друга частина романа оповідає читачеві про те, як головний герой проводить час на бробдінгнеге - острові велетнів. тепер його сприймають, як карлика. він зазнає безліч пригод, поки не опиняється біля королівського двору. гуллівер стає улюбленим співбесідником самого короля. у одній з бесід він розповідає, що історія ії - ні що інше, як купа змов, смути, вбивств, революцій і висилок. тим часом гулліві’р відчуває себе в цій країні все більш принизливо: положення ліліпута в країні велетнів йому неприємне. він виїжджає геть, але удома, в ії, довгий час все навколо йому здається дуже маленьким. у частині третьою гуллівер потрапляє спочатку на острів лапуту, що літає. далі з цього острова він спускається на континент і потрапляє в місто лагадо. тут його приголомшують поєднання безмежного розорення і якихось оазисів процвітання. ці оазиси - все, що залишилося від минулого, нормального життя, до того, як з’явилися прожектори. прожектори - це люди, що побували на острові лапуту і вирішили, що і на землі так само слід перестворювати всю науку, мистецтво, закони, мови. стомившись від цих чудес, гуллівер має намір відплисти на батьківщину, але по дорозі додому виявляється спочатку на острові глаббдобдріб, а потім в королівстві лаггнегг. у четвертій, завершальній частині роману, автор оповідає про те, як гуллівер опинився в країні гуїнгнмів. гуїнгнми - це коні, але саме в них герой знаходить цілком людські риси: доброту, порядність, чесність. у служінні у гуїнгнмів знаходяться злобні і мерзенні істоти - йеху. йеху зовні дуже схожі на людину, але по характеру і поведінці є породженням мерзоти. проте чудово прожити свої дні головний герой тут не може. доброчесні і виховані гуингнмн виганяють його до йеху - тільки за те, що зовні він схожий на них. гуллівер повертається до ії, щоб більше вже не здійснювати подорожей ніколи. так завершується роман джонатане свіфта подорожі гуллівера.
