Зухвалий, зарозумілий Вадим-однокласник Софії, (непомню сколько лет 13) Його виховує бабуся, з якою хлопець поводиться нечемно. Попри матеріальне благополуччя, він відчуває самотність і безпорадність. Вадим не любить вчитися школа для нього-розвага. Вадим зневажає Сашка називає його "бомдиком". Він поводиться з усіма як крутій та нахаба товаришує із злочинцями. Він ще дитина, але вде має шкідливі звички-- палить, краде. Вадим сприймає як налнжне намагання закоханої Русалонтуи до йому зняти родове проклятт,. Те що він здатен на щирі почуття, яскраво засвідчує подорож Софійки у майбутнє, куди її випадково переносить шафа на останніх сторінках твору. Він вдячний дівчині, але не за те що вона позбавила його від родового проеляття, а за те що тато купив йому мотоциела( вух писал долго поставь лайк )
Складається враження, що хлопчина не зовсім розуміє, чому треба взагалі плювати на картину, але масовий психоз захопив і його. Та ця подія виявилася для нього тією миттю, яка різко змінила його життя. Побачивши картину, Том раптом розгубився, і йому було важко плюнути на картину. Він не знав, що її створив Леонардо да Вінчі, один із найвідоміших майстрів доби Відродження, не розумівся на особливостях творчості цього митця, але був вражений красою полотна. Картина взагалі видалася йому живою. Та захоплений загальною веремією, Том, «сліпо наслідуючи інших… простяг руку, схопив клапоть лисніючого полотна, смикнув і впав, а поштовхи та стусани вибили його з натовпу на землю». А потім він довго стояв, нічого не розуміючи, що робиться навкруги.
Зухвалий, зарозумілий Вадим-однокласник Софії, (непомню сколько лет 13) Його виховує бабуся, з якою хлопець поводиться нечемно. Попри матеріальне благополуччя, він відчуває самотність і безпорадність. Вадим не любить вчитися школа для нього-розвага. Вадим зневажає Сашка називає його "бомдиком". Він поводиться з усіма як крутій та нахаба товаришує із злочинцями. Він ще дитина, але вде має шкідливі звички-- палить, краде. Вадим сприймає як налнжне намагання закоханої Русалонтуи до йому зняти родове проклятт,. Те що він здатен на щирі почуття, яскраво засвідчує подорож Софійки у майбутнє, куди її випадково переносить шафа на останніх сторінках твору. Він вдячний дівчині, але не за те що вона позбавила його від родового проеляття, а за те що тато купив йому мотоциела( вух писал долго поставь лайк )
Складається враження, що хлопчина не зовсім розуміє, чому треба взагалі плювати на картину, але масовий психоз захопив і його. Та ця подія виявилася для нього тією миттю, яка різко змінила його життя. Побачивши картину, Том раптом розгубився, і йому було важко плюнути на картину. Він не знав, що її створив Леонардо да Вінчі, один із найвідоміших майстрів доби Відродження, не розумівся на особливостях творчості цього митця, але був вражений красою полотна. Картина взагалі видалася йому живою. Та захоплений загальною веремією, Том, «сліпо наслідуючи інших… простяг руку, схопив клапоть лисніючого полотна, смикнув і впав, а поштовхи та стусани вибили його з натовпу на землю». А потім він довго стояв, нічого не розуміючи, що робиться навкруги.
Объяснение: